Реферат: Податкова система України
6. Характерними рисами податкової системи є непрозорість, супереч ливість та незрозумілість норм, що застосовуються. Особливо це торкаєть ся: а) оподаткування прибутку, коли до його складу вимагається включити значну частину витрат підприємств (що є формою вилучення частини їх ос новного і оборотного капіталу); коли примушують сплачувати податок не тільки з прибутку, а й фактичних збитків (шляхом невключення збитків до розрахунку фінансових результатів); коли вимагають сплачувати цей податок неприбуткові підприємства (кооперативи, споживчі й кредитні товариства, наукові, медичні, учбові, видавничі, мистецькі, громадські, благодійні орга нізації); коли вільно тлумачать час фактичного отримання доходів; коли при буток оподатковується неодноразово (додатково оподатковуються виплати премій, дивідендів, здійснення інвестицій – купівля акцій, обладнання, опла та будівельних робіт тощо); б) збору й компенсації сплаченого ПДВ: по перше, цей податок пристосований до оподаткування продажів товарів, але застосовується й до надання послуг – при цьому визначається, що ціна по слуги складається лише з доданої вартості і не містить витрат матеріалів та компенсації зносу основного капіталу (фондів); по-друге, об’єктом оподатку вання є митна вартість імпортованих товарів, яка не містить доданої вартості; по-третє, у багатьох випадках ПДВ нараховується на ціни товарів та послуг, а не вираховується з укладених цін. Це сприяє фактичному збільшенню цін для споживачів, які погоджувалися на їх нижче значення; по-четверте, підприєм ства, що сплатили ПДВ, але мають право на компенсацію цього платежу (на приклад, експортери), позбавляються цього права або отримують неповну компенсацію, оскільки вона здійснюється вибірково та із затримкою у часі на місяці і роки; в) невиправданою є уніфікація податку з індивідуальних доходів, різних за своєю природою і важкістю отримання. Зрозуміло, що отримання прибутку від надання в оренду майна, земельних ділянок є лег шим за отримання зарплати за виконану працю. Звичайно, більш легкими для отримувачів є й доходи від виграшів в лотерею й успадкування майнових цінностей, але це сьогодні не віддзеркалюється у ставках оподаткування; г) не враховує податкова система й потребу незабезпечених сімей мати більш сприятливі умови соціального, освітнього, культурного розвитку й медично го захисту (хоча зараз вводиться порядок повернення сплачених податків в частині окремих витрат на освітні послуги).
7. Система збору податків відзначається надвисокою централізацією. У цьому році централізовано розподіляється більше 76% усіх податково- мит них зборів на території України. Така суперцентралізація не заохочує місцеві органи влади до максимізації зборів та спрямовує їх зусилля, по- перше, на збільшення своєї частки у розподільчому державному “пирогу” і, по-друге, на сприяння звільненню від сплати податків суб’єктів господарювання, що працюють на відповідній території. У другому випадку використовуються як офіційні (шляхом розгортання спеціальних економічних зон і територій пріо ритетного розвитку і т.і.), так і неофіційні можливості, за яких мінімізується зобов’язання із загальнодержавних податкових платежів.
8. Згубність діючої податкової системи полягає також у нестабільності норм податкового законодавства. Для суб’єктів господарювання існує про блема прилаштування до певної податкової системи, тому будь-який новий податок та збільшення ставок чинних податків руйнує доходи господарств, підштовхує їх до підвищення цін або спонукає до тимчасового або постійно го уникнення оподаткування. В Україні ж щорічні зміни до податкового за конодавства стали звичайною нормою.3 Як правило, такі зміни переслідують мету збільшення податкових вимог та об’єктів оподаткування. В умовах же зростання міжнародної конкуренції на ринку капіталів, яка повсякчас поси люється, таке збільшення податкового навантаження є не тільки невиправда ним, а й шкідливим. Підвищення податків може бути виправданим лише в часи війн та лиха.
9. Низьку ефективність фіскальної функції податкової системи обумов лює також практично ворожий характер відносин між платниками подат ків і податківцями. Такий характер відносин склався через цілу низку при чин, серед яких: взаємна недовіра між двома сторонами; викривлення, необ ґрунтовані ускладнення і довільні тлумачення податковою службою податко вого законодавства; фактична відсутність презумпції невинуватості щодо бі знесменів; наявність феномену їх загальної провини. Натомість з іншої сто рони, спостерігається необґрунтоване самочинне завищення податківцями своїх адміністративних і службових повноважень; проявляється неповага до законних норм; звичними стали бюрократичне свавілля і безкарність за кору пцію. Не існує й очевидної для цивілізованих відносин норми погашення збитків, завданих господарствам діями податкового органу. В той же час для податківців залишається обов’язковим план щодо збору штрафів з платників податків, а ще до недавнього часу податківці отримували премії від відсотку зібраних ними штрафів та стягнень. Згадаймо також про таку каральну нор му, яка дозволяє податковій міліції арештовувати майно громадян без санкції суду. Відомо, що ця норма ще донедавна надзвичайно часто застосовувалася для незаконного тиску й погроз бізнесменам, небажаним конкурентам та по літичним супротивникам. В атмосфері беззаконня й ворожнечі крупні госпо дарські й комерційні суб’єкти вдаються до встановлення відносин з податкі вцями, які базуються на лобіюванні інтересів та двосторонніх домовленостях (з безумовним включенням корупційної компоненти). У підсумку, це змен шує фактичні податкові зобов’язання суб’єктів господарювання і надхо дження до бюджету. З іншої сторони, за таких обставин створюються перед умови для встановлення політичної лояльності і залежності бізнесу від влади, що суперечить цілям свободи і розвитку громадянського суспільства.
10. На заваді ефективності дії податкової системи стоять також усклад нена організація і непомірно дороге утримання податкової служби. Тут треба врахувати як прямі бюджетні витрати на службу, так і витрати бізнесу на виконання норм ускладненої системи оподаткування. Обтяжливість ви трат бізнесу, зокрема, обумовлена основними вадами останньої, наведеними раніше (надзвичайною обтяжливістю й нерівномірністю, непрозорістю і не зрозумілістю норм, нестабільністю законодавства, суперцентралізацією, ускладненням й викривленням податків у ході їх адміністрування, можливос тями укладання домовленостей та інше). Окрім того, додаткові витрати ви никають через непомірну кількість податків. Станом на 01.07.2005 р. в Укра їні діяло 26 загальнодержавних та 14 видів місцевих податків і зборів[7], про те, за соціологічними дослідженнями, суб’єкти господарювання в середньому сплачують 9-12 видів податків й обов’язкових зборів. Як показує аналіз, сис тема переобтяжена численними дрібними податками, витрати на облік, конт роль і адміністрування яких перевищують надходження від їх сплати. Обтя жливість утримання системи митно-податкових зборів зумовлена також її перевантаженістю контрольно-каральними функціями, скорочення яких мо жливе лише за зовсім інших відносин у системі оподаткування та після її суттєвого реформування.
3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Чинна податкова система потребує якісного реформування. Таке рефор мування має здійснюватися цілеспрямовано, системно, відкрито, виважено за складовими і поступово у часі. Це потрібно аби відбулося вирішення спектру цільових задач системного реформування. До них треба віднести: забезпе чення результативності змін; залучення до процесу всіх суб’єктів відносин; базування на інтересах громадянського суспільства і всіх громадян України; забезпечення адекватного і прогнозованого реагування суб’єктів сплати по датків на зміни, що запроваджуються, їх прилаштування до нових вимог.
Окрім того, процес трансформації не може допустити будь-якого, навіть тимчасового зменшення ресурсів державно-фінансового перерозподілу, оскі льки це може стати політичною причиною зупинки нововведень. Такий під хід вимагає розробки збалансованої, взаємоузгодженої, послідовно й динамі чно виконуваної стратегії реформування податкової системи.