Реферат: Податкова система України

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі досліджено про цес функціонування податкової системи України за минулі 6 років, а також зроблено прогноз її розвитку на наступні 5 років.

1. СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ

Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економіч них і соціальних завдань.

Становлення податкової системи України почалося з прийняття 25 черв ня 1991 року Закону України " Про систему оподаткування ". Цим Законом було створено передумови для її наступного розвитку. Система оподаткуван ня в Україні являє собою сукупність податків, зборів, платежів до бюджету та внесків до бюджетних цільових фондів. що стягуються у визначеному по рядку.

Податки та збори — це обов’язкові платежі до бюджету і державних ці льових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах визначе них законодавчими актами України. В Україні стягуються загальнодержавні податки та збори а також місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на дода ну вартість ( ПДВ ); акцизний збір; податок на прибуток підприємств; пода ток на доходи фізичних осіб; мито; державне мито; податок за землю; пода ток на нерухоме майно; рентні платежі; податок з власників транспортних за собів та інших самохідних машин і механізмів; податок на промисел; збір на геологорозвідувальні роботи. здійснені за рахунок державного бюджету; збір на спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навко лишнього середовища; збір на обов’язкове соціальне страхування; збір на обов’язкове державне пенсійне страхування; збір до Державного інновацій ного фонду; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяль ності.

Щодо місцевих податків і зборів, то законом встановлено перелік з двох податків (податок з реклами, комунальний податок) і чотирнадцяти зборів.

Кожна селищна, сільська, міська рада може затверджувати такий перелік, який вважає доцільним на території, що підпорядкована їй, крім обов’язкових місцевих податків і зборів: комунальний податок, збору на пар кування автотранспорту, ринкового збору, збору на видачу дозволу на роз міщення об’єктів торгівлі і сфери послуг і збору з власників собак.

Платники, ставки податків і зборів, бази і порядок нарахування, обов’язки, права і відповідальність платників, строки сплати до бюджету або цільових фондів кожного з названих податків і зборів визначається певними законами або іншими законодавчими актами, так наприклад всі питання що до податку на додану вартість регулюється Законом України "Про податок на додану вартість" від 3.04.97 № 168/97-ВР, акцизний збір — " Інструкцією про порядок відрахування акцизного збору у випадку ввозу товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України" затвердженої Наказом Державної митної служби України" від 21.01.00, податок на прибу ток — Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 16.06.97 р.

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспі льства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду гро шових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

Таблиця 1. Структура доходів бюджету.[на основі даних 1,2]

За рахунок податків державний бюджет України формує більшу части ну доходів держави, що дозволяє фінансувати програми соціального захис ту населення, соціально-культурні заходи, науку та державні капітальні вкладення у розвиток галузей і структурну перебудову економіки. З держа вного бюджету передбачені асигнування на фінансування житлово комунального та дорожнього господарства, оборони, будівництва житла для військовослужбовців, утримання правоохоронних і митних органів та пода ткових служб, органів законодавчої і судової влади, зовнішньоекономічної діяльності.

Система державного оподаткування повинна не просто залучати части ну вартості внутрішнього національного продукту на формування доходів Державного бюджету, але й активно впливати на підвищення ефективності суспільного виробництва, заохочувати окремого виробника, господарюючі суб’єкти до інвестування коштів у різні галузі діяльності Таким чином, соці ально-економічне значення податків та зборів полягає у формуванні центра лізованих державних фінансових ресурсів, які акумулюються у бюджетах рі зних рівнів і перерозподіляються по витратних статтях відповідно з бюджет ним розписом.

Податкова система, що склалася в Україні передбачає поділ податків і зборів за економічним змістом на: - податки і збори від реалізації продукції, виконання робіт та на дання послуг; - податки на доходи (прибуток); - різні види плати (за природні ресурси, майно, тощо); - надходження від зовнішньоекономічної діяльності; - збори держави за вчинення дій, видачу документів, що мають юридичне значення, тощо.

2. СТАН ЧИННОЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

Податкова система, що діє в нашій державі, продовжує стояти на заваді ефективному розвитку українського суспільства. Вона була і є високим час токолом між владою і народом. Вона використовується як засіб пригнічення платників податків. Вона є несправедливою щодо оподаткування абсолютної більшості громадян України. Вона гальмує економічне і соціальне відро дження нації.

1 Головні ознаки згубності діючої системи оподаткування для потреб держави і суспільства наступні.

1. Система відзначається надзвичайно високим податковим наван таженням. а) Перш за все воно лягає тягарем на більшість суб’єктів реаль ного сектору економіки. Сукупні податкові вимоги відносно доданої варто сті (доходу)окремих національних підприємств, не віднесених до груп піль гового чи спеціального оподаткування, знаходяться в межах від 56,0 до 120% 1 З урахуванням суб’єктів господарювання, що оподатковуються за спеціальними системами (малий та середній бізнес, сільські господарства, підприємства спеціальних економічних зон і т.і.), середнє розрахункове зна чення податкових вимог до національних суб’єктів господарювання по від ношенню до створеної ними доданої вартості досягає в Україні 56-58% 2 Якщо виключити з розрахунків показників податкового навантаження спла чені підприємствами суми ПДВ, вважаючи що цей податок переноситься на громадян-споживачів і на бюджет (при поверненні сплачених сум українсь ким експортерам), то діапазон коливань сукупних податкових вимог до окремих українських підприємств і господарств, які не користуються спеціа льними пільговими системами оподаткування, становитиме від 40,0 до 82,0% створеної ними доданої вартості. Середнє розрахункове значення по даткових вимог до усіх українських суб’єктів господарювання (враховуючи “пільговиків”) по відношенню до створеної ними доданої вартості знизиться після виключення вимог з ПДВ до 45,0-47,0%. Водночас, введення у цьому році законодавством про бюджет додаткових фіскальних платежів з чистого прибутку (не менше половини його величини) підприємствами державної власності збільшило середні сукупні податкові вимоги до підприємств Укра їни до рівня 48,0-49,0% доданої вартості. Звичайно, лише окремі підприємст ва здатні витримати такі надзвичайно високі нормативні податкові наванта ження. Це, зокрема, лише ті підприємства, у яких співвідношення прибутку до фонду заробітної плати сягає щонайменше 120%. По державних підпри ємствах цей показник мав би бути щонайменше 160%. Очевидно, що в тако му списку не буде жодного підприємства промисловості та сільського госпо дарства. Отже для абсолютної більшості українських підприємств сплата усіх податків є настільки високою, що призводить до зменшення обсягів їх капі талів і тому змушує приховувати доходи, здійснювати тіньові і контрабандні операції, приводить до витоку капіталів за кордон. Окрім цього, існує, як ві домо, допустимий рівень оподаткування, який суб’єктивно сприймається власником підприємства (та інвесторами). Його значення для представника будь-якої нації , незалежно від рівня культури та ідеології виховання не пере вищує у сьогоднішньому світі 30-35% отриманого доходу. Причому найвищі показники спостерігаються у країнах Європи, які протягом сторіч формували і виховували солідарну свідомість своїх громадян. (Дослідження, що були проведені у другій половині 19-го сторіччя, свідчили, що поріг оподаткуван ня доходів не повинен перевищувати для Франції 12-14%, а у деяких нероз винутих країнах – не більше 6-7%).[4] В Україні ж протягом декількох поко лінь зобов’язання громадян фінансувати державні та інші публічні витрати не існувало. Тому максимальна величина податкових вимог має бути, у більшо сті випадків, значно нижчою – мабуть 15-20% доходу. б) Достатньо високе податкове навантаження лягає також на доходи споживачів – пересічних громадян України. В основному це сплата непрямих податків при купівлі товарів та послуг (ПДВ, акцизи, спеціальні збори до пенсійного фонду, митні платежі з імпорту тощо), а також податки з нерухомості, від продажу неру хомого та рухомого майна та інші. Сукупні обсяги цих податків дорівнюють приблизно 45-46% від суми усієї офіційної зарплати та інших індивідуальних доходів громадян[5]. Окрім того, прямі податки на доходи громадян у цьому році становлять 15,1-15,2% їх сукупної величини (без індивідуальних дохо дів від бізнесу, підприємництва, фінансових операцій та цінних паперів то що). Отже в середньому до 62 % індивідуальних доходів більшості наших громадян (виключаючи найбідніших – субсидійованих і соціально незахище них громадян, пенсіонерів тощо, а також підприємців і власників прибутко вих активів) сплачується ними через податкову систему до бюджету й пен сійного фонду держави. Для пенсіонерів та інших соціально незахищених прошарків громадян України податкове навантаження є трохи нижчим, оскі льки вони не сплачують податку з власних доходів – отриманих пенсій, до помог, субсидій і т.і. Проте і за цих умов податковий тягар, який падає на їх плечі сягає 47,5% їх індивідуальних доходів (що становить 14,3% від обсягу ВВП України у ц.р.). Звичайно такий рівень оподаткування є неприйнятним – люди обмежені у споживанні, що має наслідком їх пригнічення, звуження свобод й жене за кращим життям за кордон. У підсумку: загальне податкове навантаження на економіку (і на суб’єктів господарювання, і на сім’ї) у фор мі сукупних вимог до платників податків складає станом на 2005 рік біля 83,5% (49,0+20,2+14,3) від обсягу ВВП України.