Реферат: Податкова система України

2. Недопустимо низьким є рівень сплачуваності податків порівняно із законними податковими вимогами. При надзвичайно високому рівні загаль них податкових вимог в України усі фактичні податкові надходження до кон солідованого бюджету і соціальних фондів держави дорівнюють за планом на цей рік 163,2 млрд. грн. або 40,0% ВВП. У минулі ж роки сукупні податкові надходження становили не більше 38,8 %ВВП України (у 2002 році)[12]. Рі зниця між вимогами і фактичними надходженнями (83,5-40,0=43,5% ВВП або приблизно 187,0 млрд. грн.) демонструє, як мінімум, міру неприйнятно сті для суспільства податкового навантаження. Окрім того, це свідчення ма сштабності звільнень та ухилень від оподаткування, а також неефективності організації податкової системи.

3. До вад чинної податкової системи треба віднести й надзвичайну не рівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження на різних платників податків. а) Для суб’єктів господарювання така нерів номірність сформувалася завдяки: - запровадженню спеціальних систем оподаткування для сільських гос подарств, МСБ, а також підприємств, що діють на територіях спеціальних економічних зон, технопарків й зон пріоритетного розвитку. Така міжгалузе ва і міжтериторіальна нерівномірність податкового навантаження досягає від 12 до 150% доданої вартості на окремих підприємствах. Несправедливість, що виникає при цьому, спотворює ринкову мотивацію до інвестицій у найре нтабельніші сектори економіки; змушує окремі господарства перереєстрову ватися як сукупність малих структур і уникати податкових зобов’язань; ство рювати корупційно-адміністративні зони пільгового оподаткування; здійс нювати контрабандно-тіньові операції й фальсифікувати податкову звітність; - законодавчо встановленим звільненням від сплати або знижок ставок податків в окремих секторах економіки. Такі офіційні пільги , що стосували ся як прямих, так і непрямих податків, були встановлені в основному для га лузей та виробництв, що стали збитковими й неконкурентноспроможними (автомобільна, суднобудівна, вугільна, газова промисловість, ВПК, металур гія, електроенергетика та інші). Відсутність таких пільг для підприємств ін ших галузей (легкої, харчової, деревообробної, будматеріалів тощо) стиму лювало їх шукати шляхи ухилення від оподаткування; - додатковим надвисоким податковим зобов’язанням для таких держав них монополістів, як газо- й нафтотранспортні підприємства, а з цього року й для інших прибуткових підприємств державної власності. Для них податкові вимоги перевалили за 100% доданої вартості. Не можна не розуміти, що в цих умовах платники податків використовують всі можливості уникнення своїх зобов’язань; - неофіційних домовленостей між платниками податків й органами стяг нення податкових внесків про зменшення сум платежів за допомогою зани ження обсягів доходів та інших предметів оподаткування. Особливо широко використовується механізм таких домовленостей з найбільш великими плат никами податків, торгівельно-посередницькими, фінансовими, крупними ко рпоративними та багатогалузевими структурами. Очевидно, саме тут бюджет втрачає найбільшу суму надходжень; - свідомим ухиленням підприємств від своїх зобов’язань шляхом фаль сифікації звітності про свою діяльність, майно та рівень доходності. За екс пертними оцінками Світового банку, вагомість офіційних податкових зни жок, пільг та звільнень від оподаткування складала до останнього часу біля 12% ВВП[6]. Оскільки в цьому році сума податкових преференцій для під приємств, що не відносяться до сільського господарства і структур МСБ, зменшена приблизно на 10,5 млрд.грн. або 2,5% ВВП України, то вагомість цих привілеїв та пільг можна оцінити приблизно у 9,5% від валового внутрі шнього продукту. Тоді несплата законно встановлених податків за допомо гою неофіційних (корупційних) змов між податківцями і платниками подат ків разом з самочинними ухиляннями підприємств від оподаткування варту ють, як мінімум, 34,0% ВВП (43,5%-9,5%). б) Для українських сімей, домо господарств нерівномірність та несправедливість оподаткування пов’язана з трьома основними причинами: - при пропорційній (формально рівномірній) системі оподаткування ін дивідуальних доходів громадян ті, хто заробляє менше, задовольняють в ос новному лише матеріальні потреби, обмежуючи себе у можливостях освіти, лікування, оздоровлення, купівлі книг, газет, отриманні інших соціально культурних послуг; - через нерівномірність у доходах різні громадяни витрачають непропо рційні їх частки на сплату непрямих податків: бідні й найбідніші сплачують значно більшу частку власних доходів на покриття ввізного мита, ПДВ й ак цизів, що включені у ціни на товари й послуги, оскільки в їх сімейних бю джетах значно вищою є частка витрат на поточне споживання. Виходить, що чим вищою є частка непрямих податків на доходи громадян у загальній сумі сплачених ними податків, тим нерівномірнішою й несправедливішою є сис тема оподаткування індивідуальних доходів. Мінімальні грошові можливості більшості громадян спонукають їх купувати неякісні, несертифіковані това ри, звертатися до неорганізованих ринків, контрабандних постачальників. Це зумовлює додаткові витрати бюджетних надходжень через несплату відпові дних непрямих податків. Їх можна оцінити в сумі втрат по імпортних товарах приблизно у 6-8 млрд. грн., по внутрішніх товарах і послугах – у 8-10 млрд.грн. В сукупності це 4-5% ВВП цього року; - на відміну від тих, хто отримує помірковану зарплату і сплачує усі зо бов’язання з податку на індивідуальні доходи, високооплачувані працівники, крупні підприємці, власники великих майнових активів через високе оподат кування фондів зарплати (до пенсійного й державного соціальних фондів) приховують дійсні суми своїх доходів, повністю або частково ухиляються від зобов’язань. Масштаби таких ухилень можна оцінити у 20-30% від сплаче них сум податку на доходи фізичних осіб – тобто у суму 3,0 - 5,0 млрд. грн. або 0,8–1,0% ВВП України у 2005 році. Отже нерівномірність і несправедли вість, що притаманні діючій податковій системі, є серйозним поштовхом до функціонування тіньової економіки, штучних структурно-галузевих викрив лень у національному виробництві та інвестиціях, обмеженні бюджетних ра хунків держави.

4. Несправедливість системи оподаткування полягає й у неотриманні послуг, пенсій й допомог від держави тими громадянами і членами їх сімей, які сплачують відповідні податки. Так, дрібні та середні підприємці, надавачі приватних послуг тощо, які вносять платежі за спрощеною системою оподат кування, не мають прав на отримання таких же пенсій й соціальних допомог, як наймані працівники, що сплатили адекватні суми до державного бюджету й пенсійного та соціальних фондів. Те ж можна сказати й про державну пра вову допомогу, яка продовжує дискримінаційно ставитися до приватного біз несу і підприємництва.

5. Згубність діючої системи оподаткування полягає й у її переванта женні непрямими податками, які у сукупності складають ¾ всіх податко вих платежів громадян України. В той же час, частка непрямих податків, які сплачують підприємства та інші суб’єкти господарювання (сплачують лише ввізне, вивізне та державне мито) не перевищує 10,0% їх сукупних податко вих зобов’язань. Фактично через непрямі податки (акцизи та ПДВ) держава переклала податкове навантаження на плечі населення. Згубність такого пе рекладання у тому, що: а) платники непрямих податків у більшості випадків не знають, що їх оподатковують. Податківці вважають це перевагою даних податкових зборів. Громадяни не обурюються, купуючи товари та послуги, а отже ставки ПДВ, акцизів, мита, спецзборів і т.п. можна підвищувати; можна постійно множити кількість видів непрямих податкових вилучень, довільно завищувати суми останніх, використовуючи неправдиві дані про величину предмету оподаткування (особливо щодо ПДВ та ввізного мита). Внаслідок цього податківці можуть вільно маніпулювати розрахунками платежів, а от же, не докладаючи зусиль, отримувати необхідні надходження. В той же час неконтрольованість цього типу оподаткування з боку платників разом з до вільними маніпулюваннями роблять надходження цих податків вкрай неста більними та ненадійними; б) страждають від застосування непрямих податків (в частині, що не оподатковує предмети розкоші) у більшій мірі бідні сім’ї і незаможні громадяни. З часом акцизи, що мають диференціюватися, зрос таючи для предметів розкоші, складають все меншу частку у сумах непрямих податків, де випереджаючими темпами збільшується вагомість ПДВ та ввіз ного мита. Внаслідок цього, непряме оподаткування усе у більшій мірі пору шує засади рівномірного обтяження доходів усіх платників податків; в) за стосування непрямих податків у роки зростання виробництва й споживання виглядає вкрай доцільним через прискорене збільшення цих податкових ви мог. Навпаки, у роки гальмування темпів росту економіки, суми надходжень від їх сплати зменшуються, причому таке зменшення випереджає падіння прямих податкових платежів.