Реферат: Економічна ситуація в Україні

Державне регулювання грунтується на певній системі засобів впливу на ринок, їх можНа розділити на дві великі групи: засоби прямого державного впливу (державне замовлення і ліміти, фінансування цільових комплексних програм і деяких галузей з де­ржавного бюджету і т.ін.) та засоби опосередкованого впливу (подат­ки, субсидії, ціни тощо).

Серед основних засобів державного регулювання слід виділити законодавчі акти;

прогнози розвитку народного господарства і кон'юнктури ринку; цільові комплексні програми; ліміти;

державні замовлення і державні контракти; державні інвестиції;

держбюджет, бюджетні дотації, субсидії, субвенції, пільги; податки і податкові пільги; державні кредити;

операції з державними цінними паперами на відкритому ринку; соціально-економічні нормативи; різні галузеві норми і стандарти; норми амортизації;

система фіксованих, граничних і вільних цін; індексування цін;

індексубання доходів населення; встановлення прожиткового мінімуму і заробітної плати; встановлення єдиної тарифної системи; встановлення заробітної плати «.державних установах; встановлення системи пенсій, стипендій, допомог; ліцензії; митні податки та збори .

Суб'єкти і об'єкти державного регулювання економіки

Державне регулювання ринкової економіки в Україні здійснюється державними органами республіки (рис.4). їх можна розділити на дві великі незалежні групи: 1) підпорядковані Верховній Раді; 2) підпорядковані Кабінету Міністрів. Перша група суб'єктів регулю­вання утворюється Верховною Радою України і функціонує в рамках законодавства України. Передусім до ЇЇ складу входять незалежні орга­ни, що керуються тільки законом і при відхиленні їх діяльності від Закону справу вирішує лише суд; це Державна інспекція торгівлі цінними паперами (нагляд за фондовою біржею), Державна інспекція організованого товарного ринку (нагляд за товарною біржею). Державна екологічна інспекція, Державна архітектурно-будівельна інспекція, Дер­жавна інспекція організації безпечного бедення робіт в народному гос­подарстві, Державний антимонопольний комітет» Державна податкова інспекція, Державне агентство економічної, екологічної та соціальної безпеки.

Верховній Раді України безпосередньо підпорядковуються Націо­нальний банк України, Міністерство статистики. Головне архівне уп­равління національної безпеки. Фонд деожавного майна. До органів, які підпорядковуються Кабінету Міністрів, належать міністерства і державні комітети (див. рис.4). Вони виконують функції щодо захисту держави та особи і державного регулювання економіки, в тому числі економічного регулювання, управління державно-моно­полістичним комплексом товарів і послуг, розвитку соціальної інфраструктури, сприяння розвитку ринкових відносин.

Макроекономічне регулювання в Україні переважно здійснюють Міністерство економіки , Міністерство фінансів, Міністерство праці.

Управлінням розвитку соціальної інфраструктури займаються міністерства: охорони здоров'я, соціального захисту населення, освіти, культури.

Державно-монополістичну організацію виробництва продукції та послуг, а також сприяння розвиткові ринкових відносин забезпечують Міністерство енергетики і електрифікації, Міністерство зв'язку, Міністерство транспорту. Міністерство машинобудування, воєнно-про­мислового комплексу та конверсії, Міністерство сільського господарства та продовольства, Міністерство у справах будівництва та архітектури, Міністерство охорони навколишнього середовища, Міністерство промис­ловості, Державне управління митного контролю.

Органи державного управління, які безпосередньо підпорядковані Верховній Раді, здійснюють державне регулювання переважно із застосування грошово-кредитної політики і правових важелів, а органи підпорядковані Кабінету Міністрів — через державне підприємництво й індикативне планування.

У процесі розвитку ринкових відносин структура суб'єктів держав­ного регулювання та їх функції можуть зазнати певних змін, але суть їх діяльності лишається сталою і полягає у впливі на об'єкти державного регулювання з метою ефективної реалізації економічної політики дер­жави.

Об'єктами державного регулювання, ринку є сфера під­приємництва, інфраструктура ринку, некомерційна сфера діяльності. Взаємодія суб'єкту та об'єкта в процесі державного регулювання залежить від прийнятої в державі міри втручання її в економіку, але будь-якому випадку має грунтуватися на вимогах об'єктивних еко­номічних законів, стимулювати (а не стримувати) розвиток під­приємництва.

Межі державного регулювання

Параметри регулювання ринку мають певні межі, визначені са­мою його природою. Ринок не є пасивним середовищем, яке автоматично змінюється під тиском зовні. Як спільність суб'єктів господарювання, які, крім спільних, мають свої власні інтереси та мотиви поведінки, він сприймає державні заходи лише там і тоді, коли вони коригують (а не ігнорують) мотиви ринкових агентів. Світова практика проілюструвала певні недоліки надмірного втручання держави в економіку. Посилення державного втручання в економіку пригнічує ініціативу ринку, покла-даючи на нього додаткові витрати (витрати на дотримання державних вимог і стандартів, утримання бюрократичного апарату тощо). Держава, як і інші господарські агенти, не застрахована від помилок й прора-хунків.

У цьому зв'язку основними принципами створення системи дер­жавного регулювання економіки в Україні є такі:

розумної достатності — державі перепідпорядковуються тільки ті економічні функції, які ні за яких умов не можуть виконувати нижче-стоящі ланки господарської системи (виробники та інші суб'єкти рин­кових відносин) внаслідок обмеженої компетгентносгі;

адекватності — система державних регуляторів економіки та си­стеми їх застосування мають відбивати реально існуючий стан соціально-економічного розвитку;

поступовості — командно-адміністративні регулятори заміню­ються економічними у міру того, як для цього створюються об'єктивні умови у вигляді процесів роздержавлення, демонополізації, привати­зації, стабілізації економіки, створення ринкової інфраструктури.

МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Сутність і класифікація методів державного регулювання

Державне регулювання економіки здійснюється за допомогою ар­сеналу методів. Під методами державного регулювання економіки слід розуміти способи впливу держави в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу підприємництва, інфраструктури ринку, неко­мерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної економічної політики, їх можна прокласифікувати за двома ознаками. За формами впливу на суб'єкти ринку методи державного регулювання розділяють на дві групи: методи прямого і методи непрямого опосередкованого впливу. До першої групи слід віднести методи адміністративного характеру, засновані на застосуванні таких засобів впливу, як державні замовлення, різного роду ліміти, централізовано встановлені ціни, обмеження, штрафи, дозволи, ліцензії, квоти тощо, а також методи, засновані на застосуванні бюджету як джерела дотування, цільового фінансування окремих суб'єктів і сфер діяльності. До методів непрямого, опосередкованого впливу належать ті, що не прямо регламентують поведінку суб'єктів ринку, а через ство­рення певного середовища для його діяльності, яке мотивує ту або іншу його поведінку. До складу методів непрямого впливу слід віднести податкове регулювання, регулювання через політику прискореної амор­тизації, методи стимулювання конкуренції тощо.

Залежно від застосування засобів впливу на ринок розрізняють правові, адміністративні, економічні, в тому числі фінансово-бюджетні і кредитно-грошові методи регулювання ринку. Механізм поєднання методів прямого і непрямого регулювання, правових, адміністративних і економічних може бути різним — залежно від ступеня розвитку рин­кових відносин, фінансової і економічної ситуації в країні. З розвитком ринкових відносин, задіянням у процесі регулювання інститутів ринку методи прямого впливу, адміністративні, як правило, поступаються місцем опосередкованим, економічним.