Реферат: Державний бюджет та державний борг в Україні

У 2000 р. вперше здійснено розподіл державного бюджету на загальний та спеціальний фонди, включено позабюджетні кошти бюджетних установ і організацій, що дало можливість побачити реальне фінансове забезпечення цих установ і організацій та сприяло прозорості державних фінансів.

Зростання ВВП, інвестицій в основний капітал, банківських кредитів, продуктивності праці зумовили наповнення коштами доходів Державного бюджету України.

За останній час змінилися взаємовідносини суб'єктів господарювання з установами комерційних банків. Кредити в економіку України, заданими НБУ, станом за 11 місяців 2003 року досягли 65,1 млрд. грн., помітно зросли довгострокові кредити - на 1 жовтня 2003 року їх було надано на суму 24,3 млрд. грн. Відсоткова ставка за кредитами становить 17,8% річних. [4;C.21]

Бюджет держави завжди є компромісом між основними соціально-економічними групами в країні. Це компроміс між загальнодержавними і приватними інтересами громадян з приводу оподаткування доходів і власності, між центром і регіонами - з приводу розподілу податків і субсидій, між інтересами окремих галузей і фірм - стосовно державних замовлень. На кожному етапі економічного розвитку є необхідність розробки такого бюджетного механізму, який забезпечив би втілення поставлених завдань перед державою. З економічної точки зору бюджетний механізм - це сукупність певних видів бюджетних відносин, специфічних методів формування та використання бюджетних коштів. [5;c.253]

Ми ще б хотіли сказати дещо про поняття “бюджетний устрій” та “бюджетна система”. На думку В.М. Родіонової, поняття "бюджетний устрій" є ширшим і точнішим, ніж поняття "бюджетна система", оскільки бюджетна система є складовою бюджетного устрою. Бюджетний устрій відображає організацію бюджетної системи, визначає взаємозв'язок між її ланками, який зумовлюється сукупністю бюджетних прав органів влади різних рівнів і складається з таких елементів: власне бюджетної системи, бюджетних правових органів влади різних рівнів, принципів розподілу доходів та видатків між ланками бюджетної системи. Отже, бюджетна система є однією зі складових у структурі бюджетного устрою. [6;C.11]

З набуттям незалежності в Україні був ухвалений закон про власну бюджетну систему, що визначав принципи бюджетного устрою країни. Так, до них належали принципи: єдності бюджету; повноти; достовірності; гласності; наочності; самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України. Проте більшість із них слід було віднести до принципів бюджетного процесу (принципи повноти, достовірності, гласності, наочності).

Дія Закону України "Про бюджетну систему України" була зупинена ухваленням Бюджетного кодексу, який визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування,, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин. [7;C.4]

Державний бюджет будь-якої країни може перебувати в різних станах таких як :

Нормальний, коли витратна частина держбюджету дорівнює доходній.

Дефіцитний, коли витрати перевищують доходи.

Профіцитний, коли доходи перевищують видатки.

Дефіцит держбюджету не є небезпечний для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2-3% ВНП. У противному випадку він негативно відбивається на функціонуванні грошової, кредитної систем і всієї економіки вцілому. Коли ми говоримо про державний бюджет, то дуже часто вживаємо термін “бюджетний дефіцит”. Цьому поняттю приділяється дедалі більше уваги як у науковій літературі, так і в практичній діяльності.

У науковій літературі під дефіцитом бюджету розуміють такі об'єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробництва щодо використання коштів понад наявні закріплені джерела доходів бюджету в силу зростання граничних витрат виробництва. Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів порівняно з потребою в них для фінансування необхідного обсягу державних витрат.

Останніми роками у фінансовій системі України суттєву роль почали відігравати державні позики, що застосовувалися як метод мобілізації грошових ресурсів до державного бюджету, інструмент регулювання грошово-кредитної сфери й платіжного балансу країни. Державний борг є невід'ємною і важливою складовою державних фінансів. Під державним боргом розуміють непогашену основну суму безумовних фінансових зобов'язань держави, що виникають унаслідок державного запозичення і державних гарантій, які набирають чинності, перед суб'єктами права у грошовій формі.

Погляди представників різних наукових шкіл щодо впливу державного боргу на економіку держави й добробут населення мають плюралістичний характер. Так, А. Сміт у своїй праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" наголошував, що зростання державного боргу може спричинити банкрутство держави як позичальника. [8;с.123]

Д. Рікардо вважав, що державний борг призводить до відпливу капіталу, а дефіцитне фінансування скорочує приватні заощадження. Досить категорично про державні запозичення висловлювалися такі відомі вчені, як Ж.-Б. Сей, Т. Мальтус, Р. Масгрейв, Ф. Модільяні та інші.

Важливим аргументом на користь державних позик є те, що державне запозичення під час економічних спадів слугує цілям стабілізації економіки, бо перешкоджає різкому падінню сукупного попиту. Позитивний вплив дефіцитно-фінансових видатків посилюється дією ефекту мультиплікатора: зростання державних видатків викликає кількаразове зростання сукупних витрат, а отже, й обсягу ВВП.

Можливість значного нарощування державного боргу з метою стабілізації економіки визнається, зокрема, кейнсіанською школою. При цьому її представники зазначають, що наростання державного боргу не загрозливе, оскільки борг частково може погашатися після подолання кризових явищ. Так, вступ економіки в стадію піднесення супроводжується зростанням податкових надходжень, а державні витрати за проведення економічно обгрунтованої політики мають зменшуватися. Надлишок бюджету, що виникає на цій основі, має спрямовуватися на погашення боргів, які виникли під час кризи.

Один із методів стимулювання сукупного попиту під час економічних спадів кейнсіанці вбачають у випуску державних позик із метою фінансування виробничих інвестицій. Вони обґрунтовують це таким чином: кризовий стан економіки характеризується низьким рівнем інвестиційної активності під впливом несприятливого економічного оточення. Тому, як правило, виникає надлишок приватних заощаджень над приватними інвестиціями. Таке перевищення приватних заощаджень дуже небажане, бо створює недостатність сукупних витрат стосовно внутрішнього виробництва, що через деякий час викликає падіння ВВП. Для запобігання таким процесам держава може абсорбувати заощадження, які використані приватними підприємствами, та витрачати їх на інвестиційні цілі.

Проте залучення державних позик для фінансування капітальних вкладень може застосовуватися і за нормальних умов суспільного відтворення. Реалізація інвестиційних проектів за участю держави сприяє задоволенню суспільних потреб, економічному зростанню і водночас має забезпечувати повернення позикових коштів, залучених на їх фінансування. Іншим механізмом впливу державних позик на економічний розвиток є збільшення зайнятості виробничих факторів. В економіці, яка характеризується неповною зайнятістю виробничих факторів, додаткові державні видатки, фінансовані позиками, дають поштовх внутрішньому виробництву, що, в свою чергу, сприяє повнішому завантаженню матеріальних факторів виробництва й підвищенню рівня зайнятості.

Стимулювальний вплив на розвиток економіки має залучення зовнішніх позик, оскільки в реальних термінах означає надходження додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню. [9;c.83]

Зовнішня заборгованість, зокрема, дає змогу країні здійснювати більші сукупні витрати, ніж вироблений національний дохід.