Реферат: Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб'єктності. Об'єкти правовідносин. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад

Нерідко для виникнення передбачених правовою нормою юридичних наслідків потрібен не один юридичний факт, а сукуп­ність фактів. Сукупність юридичних фактів, необхідних для настання правових наслідків, передбачених нормою права (виник­нення, зміна або припинення правовідносин), називається фак­тичним (юридичним) складом.

Приклад. Для зачислення до вищого навчального закладу не­обхідні: загальна середня освіта, підкріплена документом; успі­шна здача вступних іспитів; документ, що свідчить про внесен­ня певною суми за навчання (якщо це комерційний навчальний заклад); наказ ректора про зачислення до вузу.

Фактичні склади
прості	складні
- включають факти, що на­лежать до тієї ж самої галузі законодавства. Наприклад, для укладення шлюбу необ­хідна сукупність фактів: вза­ємна згода осіб, що вступа­ють до шлюбу; досягнення ними шлюбного віку; відсут­ність у кожного з них зареєст­рованого в органах РАГСу шлюбу; відсутність між ними родинних відносин, дієздат­ність осіб, що вступають до шлюбу. Всі ці факти перед­бачені однією галуззю зако­нодавства — шлюбно-сімей­ним	- включають факти, що нале­жать до різних галузей законо­давства. Наприклад, пенсійні правовідносини можуть виник­нути лише за наявності трьох фактів: досягнення встановлено­го законом віку, наявності виро­бничого стажу, рішення органу соціального забезпечення про на­рахування пенсії. Тут досягнен­ня встановленого законом віку та наявність необхідного виробни­чого стажу передбачені нормами трудового законодавства, а рі­шення органу соціального забез­печення — це сфера адміністра­тивного законодавства

Фактичний склад не слід плутати з подіями — складними юридичними фактами.

Презумпції

У правовій дійсності є феномен, який, не будучи юридичним фактом, може породжувати правовідносини. Це — презумпція.

Види презумпцій за фактом правового закріплення:

фактичні (загальножиттєві)	законні
- правдоподібне знання про розвиток природи, суспільства, мислення; можуть використо­вуватися суб'єктами судової, слідчої діяльності без звернен­ня до доказів	- певний логічний засіб, який використовується у судовому процесі внаслідок того, що він передбачений законом або ви­пливає із його змісту
У законі не виражені і юридич­ного значення не мають	У законі виражені і мають юри­дичне значення

Ми ведемо мову про законні презумпції.

Презумпція (лат. praesumptio — припущення) — закріплене в законі припущення про наявність чи відсутність певних фактів, що мають юридичне значення.

Презумпції — важливий і досить гнучкий інструмент регу­лювання правовідносин, завдяки якому зникають сумніви в іс­нуванні певного юридичного факту, оскільки в них:

— відображаються вихідні, принципові засади прав;

— закладений механізм реалізації цих засад. Законні презумпції бувають двох видів:

• неспростовні презумпції — не потребують доведення, тому що не підлягають сумніву;

• спростовні презумпції — можуть бути спростовані в резуль­таті встановлення іншого щодо цих фактів, (див. ще про презумпції у § «Основні стадії застосування норм права»).

Види презумпцій за субординацією в правовому регулюванні та їх риси:

матеріально-правові	Процесуально-правові
— містять правоположення про наявність (відсутність) певно­го юридичного факту при існу­ванні інших фактів, які можуть мати відношення до іншого су­б'єкта даних правовідносин або неозначеного кола осіб	виключають необхідність доказів для винесення рішен­ня або вказують на суб'єкта, на якого покладається тягар дове­дення під час розгляду юриди­чної справи, чим встановлюєть­ся порядок застосування норм процесуального права
— служать передумовою для іс­нування процесуальної презумп­ції	— мають передумовою матеріально-правову презумпцію
— вступають у дію лише за до­веденості умов їх застосування	— завжди випливають із право­вої норми і розподіляють тягар доведення суворо визначено, а не приблизно
–– завжди можуть бути спрос­товані через доказ про відсут­ність фактів, за наявності яких вони застосовуються	–– не можуть бути спростова­ні, якщо матеріально-правова презумпція є незаперечною

Слід зважити на те, що в більшості правових норм матеріаль­ні і процесуальні види презумпцій тісно переплітаються.

Кожна галузь права має чималий «набір» презумпцій. Напри­клад, у Цивільному кодексі України закріплено таку презумпцію, як презумпція вини. Вина визнається обов'язковою умовою для застосування заходів цивільно-правової відповідальності за пору­шення договірних зобов'язань або у разі заподіяння шкоди. Прав­да, із презумпції вини є винятки. І все ж таки загальним прави­лом у країнах континентальної Європи є таке: неодмінною пере­думовою договірної відповідальності є вина боржника.

Іншим прикладом презумпції може бути закріплена в Цивіль­ному кодексі Російської Федерації презумпція розумності і доб­росовісності учасників цивільних правовідносин (ч. З ст. 10). Це означає, що: 1) операції юридичної особи, які виходять за межі її правоздатності, визнаються недійсними; 2) учасник цивільних правовідносин визнається добросовісним, а доводити його не­добросовісність має той, хто з такими діями пов'язує певні юри­дичні наслідки.