Реферат: Територіально-виробничі комплекси України

3. Територіально виробничі комплекси України.

В Донецькій і Луганській областях знаходяться 1200 териконів, з яких майже 900 горять. Місцеві територіальні можливості щодо складу­вання нових відходів уже давно вичерпано. Щороку до річок і водойм скидається 3200 млн. м3 забрудненої води (проти 17435 млн. м3—у ці­лому по республіці). На колектори стічних вод перетворилися всі річки Донбасу, а їх вода стала не придатною для господарського використан­ня. Шкідливі викиди до атмосфери становлять 3400 тис. т на рік (проти 10015 тис. т—в цілому по Україні). Рівень забруднення природного се­редовища перевищує граничне допустимі норми в 25—ЗО разів, а по де­яких інгредієнтах — навіть у 100 разів. За цими показниками Донбас посідає 1-е місце у світі. На відміну від інших районів, він опинився у найважчому, кризовому становищі. Спрацювання ОВФ у промисловості та сільському господарстві коливається в межах 58—89 %. Застаріле устаткування, відсталі технології, дуже низький рівень НТП стали го­ловними причинами не комплексного використання сировини, надміру ве­ликих відходів, забруднення навколишнього природного середовища і випуску низькоякісної продукції.

Отже, для Донбасу важливе значення матимуть, насамперед, ін­вентаризація нагромаджених промислових відходів, встановлення у їх складі всіх корисних компонентів, які можуть бути використані як вто­ринна сировина. Згодом необхідно розробити технології утилізації та використання всіх цих відходів. Наявність великої кількості териконів, відвалів і флотаційних хвостів є наслідком не комплексного використан­ня сировини.

А тим часом багато з елементів, які складають їх, можуть бути використані в інших галузях промисловості. Наприклад, відходи чорної металургії, теплових електростанцій, коксохімічних і хімічних підприємств являють собою цінну сировину для виробництва будівель­них матеріалів. Отже, ця галузь промисловості повинна комплексувати. ся з уже існуючими.

У зв'язку з вичерпанням промислових запасів вугілля чимало шахт (і зокрема — нерентабельних) закриваються. Значну кількість шахтарів треба буде працевлаштувати в інших галузях економіки. Тому комплек­суючими галузями Донбасу повинні стати малоприродомісткі, низькоматеріало-, енерго- і фондомісткі, а також ті, що найменше забруднюють природне середовище і, водночас, конче потрібні для економіки України (це — середнє, точне і сільськогосподарське машинобудування, приладо­будування, електронна, електротехнічна, комп'ютерна та інші промисло­ві галузі). Для Донбасу дуже гостро стоїть проблема зайнятості жіно­чої робочої сили. Через це в комплексі з існуючими галузями значно більшого розвитку повинні набрати легка і місцева промисловість, і зо­крема — такі їх підгалузі, як текстильна, швейна, шкіряна, взуттєва та ін. Наявні сільськогосподарські ресурси дозволяють розвивати і харчо­ву промисловість. Отже, перспективні конструкція і модель Донбасу по­винні принципово відрізнятися від існуючих. Хоча такі галузі промисло­вості, як вугільна, металургійна, хімічна, коксохімічна, важке машино­будування, електроенергетика та ін., при повній їх модернізації та пере­веденні на нові, прогресивні технології, збережуть у Донбасі своє про­філююче значення, все ж господарство цього району повинне набрати більших комплексності, збалансованості та структурної завершеності.

Забезпечення оптимальних функціонально-компонентної та терито­ріальної структур ТВК Донбасу можна досягти на основі економіко-математичного моделювання. Сучасні економіко-статистичний апарат, інформаційна база та електронно-обчислювальна техніка дозволяють промоделювати різні варіанти його структурної перебудови і вибрати з них оптимальний.

Надзвичайно висока скупченість у Придніпров'ї промислових під­приємств і різних галузей без економічної, технологічної, організаційної та транспортної взаємо ув’язки зумовила настільки велике антропогенно-техногенне навантаження на його територію, що надалі цей район мо­же перетворитися на другий Чорнобиль. Хоча він і виділяється як само­стійний ТВК, де основними галузями промисловості є чорна й кольорова металургія, гірничорудна, коксохімічна, нафтохімічна, хімічна промис­ловість і важке машинобудування, вони дуже слабо комплексуються між собою та майже не доповнюються іншими промисловими галузями. То­му існуюча у Придніпров'ї сукупність галузей промисловості може бути доповнена сільськогосподарським, середнім і точним машинобудуван­ням, а також підгалузями легкої та харчової промисловості. Наявність у цьому районі великої кількості відходів дозволяє розвивати на їх базі цілий ряд підгалузей будівельної індустрії. Конструювання і моделю­вання перспективних функціонально-компонентної та територіальної структур Придніпровського економічного району за допомогою вироб­ничих циклів дозволять досягти оптимального поєднання всіх галузей і відповідних параметрів комплексо утворюючих виробництв, забезпечи­ти повніше використання сировини, утилізацію відходів, безперервність і синхронність виробничих циклів, істотно підвищити економічну ефектив­ність суспільного виробництва.

Північно-Східний район відрізняється досить високим розвитком середнього і точного машинобудування, металообробки, хімічної та лег­кої промисловості. Тут є потенціальні запаси нафти й газу, фосфоритів, кам'яної солі, каоліну, гіпсу, крейди, мергелю, вапняків і багатьох інших будівельних матеріалів. У перспективі найбільшого розвитку в цьому районі можуть набрати енергетичне, електротехнічне, сільськогосподар­ське, транспортне машинобудування, верстате- і приладобудування, тракторобудування, виробництво устаткування для різних галузей про­мисловості та сільського господарства. Значні перспективи для розвитку мають тут і нафтогазова, хімічна, легка, харчова промисловість. Оптимізація структури всіх цих галузей, їх раціональне поєднання в основ­них промислових вузлах (Харківському, Полтавському, Кременчуцько­му, Сумському, Конотопському, Первомайсько - Балаклійському, Лубен­ському, Роменському, Шосткинському, Шебелинському та ін.) дозволять істотно поліпшити функціонально-територіальну структуру цього райо­ну, тісніше ув'язавши його економіку в господарському комплексі Ук­раїни.

Південний економічний район сформувався як такий, що спеціалізу­ється на машинобудуванні, легкій і харчовій промисловості, високо інтенсивному сільському господарстві. Високою є частка цього району у виробництві морських танкерів, суховантажних суден, самохідних кра­нів, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, металорізаль­них верстатів і ковальсько-пресового устаткування. Комплексуючими га­лузями тут повинні стати сільськогосподарське машинобудування (ви­робництво зернозбиральних комбайнів, гідротехнічних і поливних ма­шин), середнє і точне машинобудування, виробництво електронного, електротехнічного і радіотехнічного обладнання і спеціальних комп'ю­терів. Ці галузі вкрай необхідні для забезпечення перспективного роз­витку вже існуючих. Досягнення повної комплексності району може бути забезпечене за умови розвитку всіх підгалузей харчової та легкої промисловості.

Західно-Поліський район характеризується високо розвинутими лег­кою, харчовою, машинобудівною, металообробною, деревообробною та фарфоро-фаянсовою промисловістю. В перспективі, на доповнення до існуючих галузей промисловості, тут можуть розвиватися сільськогос­подарське, середнє, точне, автомобільне та побутове машинобудування. Формування євро регіону «Буг», розширення економічних зв'язків з По­льщею, Бєларуссю і рядом західноєвропейських країн дозволять підви­щити індустріальний рівень Західно-Поліського району також за раху­нок багатьох галузей промисловості та будівельного виробництва, нових підприємств середнього і точного машинобудування, текстильної, харчо­вої та харчосмакової промисловості.

Перспективна модель Подільського району — це комплекс галузей, які найменше або незначно забруднюють природне середовище, оскіль­ки він має найнижче в Україні антропогенно-техногенне навантажен­ня на природне середовище та найменший в Україні рівень його промис­лового і радіоактивного забруднення. Тому цей район доцільно розвива­ти як сільськогосподарський, що спеціалізувався б на виробництві еко­логічно чистої, високоякісної, вітамінізованої та дієтичної продукції для дитячого харчування, для харчування хворих у лікарнях і на курортах, а також населення, що проживає в зонах найбільшого промислового і радіоактивного забруднення. З огляду на це, тут високо інтенсивне сіль­ськогосподарське виробництво повинне поєднуватися з розвитком усіх підгалузей харчової промисловості. Район має досить великі можливості щодо розвитку середнього, точного, сільськогосподарського машинобуду­вання, електронної, електротехнічної, радіотехнічної та комп'ютерної га­лузей.

Своєрідним економічним районом є Карпатський. Наявність знач­них запасів хімічної сировини (самородної сірки, калійної солі), нафти. газу та глинистих фарб зумовила досить високий розвиток у ньому хі­мічної промисловості, а відповідно — і досить високе забруднення при­родного середовища. Тут великий антропогенно-техногенний вплив справ­ляють паливно-енергетична, машинобудівна і металообробна галузі, а також промисловість будівельних матеріалів. Досить висока концентра­ція їх підприємств зумовила дуже високе забруднення Карпатського ра­йону.

Тим часом це — один з найбільш заселених районів республіки:

густота населення тут становить понад 102 чол. на 1 км2. У районі—70 міст і 100 селищ міського типу, причому переважають невеликі міста. Ве­ликих і середніх міст 9, але в них проживає 57 % населення. За кіль­кістю і різноманітністю мінеральних лікувальних вод цей район посідає 1-е місце в Україні. У Прикарпатті це сірководневі (Немирів, Шкло, Ве­ликий Любінь, Черче, Чернівці) та слабомінералізовані лікувальні води типу «Нафтуся» (Трускавець), сульфітно-натрієві (Моршин, Труска-вець) та ін. У Закарпатті знаходяться значні ресурси вуглекислих вод типу «Нарзан» (Ужгород, Шаян), «БоржомЬ (Свалява, Поляна), «Єсен­туки» (Драгове, Кваси та ін.). З огляду на це, необхідно конструювати перспективну модель господарського комплексу Карпатського району. В перспективі він повинен розвиватися як великий курортно-туристич­ний комплекс світового значення, з відповідною оздоровчо-господарсь­кою інфраструктурою. Однак, зважаючи на сприятливі транспортно-еко­номічні зв'язки і велику кількість трудових ресурсів у цьому районі, тут можуть дістати широкий розвиток наукомісткі та трудомісткі галузі — такі, як електронна, електротехнічна, приладобудівна, медичного облад­нання тощо.