Реферат: Правознавство, загальна термінологія

Правознавство Загальнотеоретичні(ТДП ІДПУ філософія права політологія) Галузеві (конституційне право кримінальне) Спеціально-прикладні(суд медицина, кримінологія, суд психіатрія)

Предмет і функції ТДП Функції Гносіологічна, ідеологічна, еврістична, комунікативна, прогностична, політична, навчальна

Методологія Система метод-спосіб пізнання. Логія-наука про методи пізнання Загальнонаукові (матеріалістичний, ідіалістичний) СПЕЦ(історичний, порівняльний, логічний, абстрагування)

В загальносоц розумінні –сума природних прав людини, які виступають еталоном для створення обєктив права ПЗР знаходить пряме закріплення, опосередковане, обмежується, суперечить, залишається поза увагою.(моральне право подружньої рівності)

Субєктивне право- гарантована суспільством можливість задоволення іншими своїх потреб. Елементи-право на самостійні дії, право вимагати додержання юр обовязку, право на захист з боку держави.Види-загальні(має незалежно від іх реалізації) абсолютні(виникають внаслідок юр фактів) відносні (права, яким відповідають юридичні обовязки інших субєктів)Право орієнтує, обмежує гарантує.

Техніко-технологічні Спільне між соц : створюються людьми, створюються в інтересах людей.Своїм походженням зобовязані діяльності людей,

регулятивністьРегулят х-р права.Право має регул х-р,оскільки впливає на поведінку людей,це засіб регуль сусп відносин.В цьому полягає одна з його функцій, його соц признач, а отже-й соц цінність.Нормат х-р права. Свою регул роль право може викон оскільки містить норми права, тобто встановл правила поведінки для соц суб”єктів.Право моделює у своїх нормах поведінку цих суб”єктів.Це має місце в ситуаціях передбач нормами права, що вносять у життя людей, сусп життя, певну впорядкованість і визначеність, право вплив на сусп відносини трояким шляхом-у залежності від х-ру правил поведінки, що закріпл в диспозиціях правових норм.Одна група норм дає учасникам сусп відносин право на здійсн позит дій, вказує на можливу поведінку суб”єктів ,себто містить дозвіл.Друга встановл обов”язки фіз та юрид осіб чинити будь-які активні дії, себто містить приписи.Третя група норм вказ на необх утримуватися від певн поведінки, яка визнається протиправною, або інакше кажучи містить заборони.Загальнообов”язк правових приписів.Завдяки цій власт забезпеч реальна регулятивна роль права. Вимоги права однаково обов”язкові для усіх учасн правових відносин.Абсолютність цього постулату не підривається тим можливим зостереженням, що йдеться про адресати, до яких ці вимоги звернені.У зв”язку з цим можна сказати так:вимоги права обов”язкові для всіх тих хто опиняється в ситуації що регулюється правом.Винятки можуть мати місце, коли вони передбачені самим з-ном

формальна визначеність Право-це не розрізнена сума норм, а сист взаємопов”язаних, взаємопогоджених і взаємодіючих правил.Сист розгляд не тільки на рівні внутрішньогалузевому, коли взаємопов”язані норми що рег однорідні сусп відносини(скажімо крим, сім право та ін) але й між нормами різних галузей права. Право наділено властивостями цілісних систем, непогодженість окремих положень правових норм-аномальне явище, свідчення їх недоскональності, яка має бути як найшвидше усунена шляхом зміни чи скасування правил, що суперечать з-ну.Це виявл можливим завдяки інституту різн юрид сили, правових актів, згідно якому акт, що прийнятий будь-яким держ органом повинен повною мірою відповідати акту вищого органу, деталізуючи й конкретизуючи його. Цей останній акт у свою чергу не повинен суперечити з-ну як з вищою юрид силою, а всі вони разом-конституції як осн з-ну держ.Формально-визн х-р.Ефективна дія, реалізація норм права, їх однакове застосування можливі за однієї неодміної умови,а саме , якщо вони зафіксовані, чітко визначені у відповідних джерелах.Цьому слугує надання їм певн форми з-ну, указу, постанови тощо.Формальна визначеність правових вимог дозволяє кожному суб”єктові права звернутися до тексту акта, в якому закріплені відповідні норми права і застосувати їх адекватно вираженій у них волі законодавця чи інш органа.,який повноважно представляє державу.Формальна визначеність створ можливість наступної перевірки відповідності прийнятих рішень й вчинених дій вимогам права як держ органами,так й інш особам.Звичайно розглядувана властивість права не виключає повною мірою різночитання з-ну,але ця небезпека значно пом”якшується використ різних способів, прийомів тлумачення, які дозволяють з”ясувати справжнє розуміння і мету правового встановлення.+

функції-основні напрямки впливу на суспільні відносини. Соціальні(ідеологічна, економічна, політична)Спец юр(регулятивна, охоронна)

Норма права-заг правило поведінки, визначене встановлене і санкціоноване. Ознаки-загальнообовязковість, результат правотворчості держави, відображає державні інтереси, надає субєктам формальну рівність. Охороняється державою

Структура норми права –внутрішня будова, що характеризуєься взаємодією складових елементів Гіпотеза, диспозиція, санкція.

2-3 У правовій літературі висловлюються різні точки зору по питанню про тім, чи всі правові норми мають 3-х елементну структуру. . Розподіл юридичних норм на гіпотезу, диспозицію і санкцію вперше було запропоновано Голлунским і Строговичем . І думка зазначених авторів одержало найбільш широке поширення. Деякі автори визнають її обов'язкової, затверджуючи, що без санкцій правові норми не мають цінності, оскільки не можуть бути забезпечені за допомогою державного примуса. Вони затверджують, що санкція є в будь-якій нормі, однак вона може міститися не в тім правовому акті, у якому закріплюється диспозиція і гіпотеза тобто бути схованої. Саме так характеризуються санкції конституційних норм, що нібито міститися не в конституції, а в галузевому законодавстві. Інші автори пишуть, що наявність санкцій і гіпотез не є обов'язковим атрибутом правової норми. Деякі з них, насамперед конституційні мають настільки узагальнений характер, що діють при будь-яких умовах. Установлення ж санкцій у рамках цих норм узагалі не має змісту, оскільки їхній узагальнений характер не припускає здійснення конкретних дій. Ці норми встановлюють такі правовідносини, що характеризуються не окремими діями людей, а тривалим станом того чи іншого інституту. Черданцев у своїй роботі захищає двочленна будівля юридичної норми. Він вважає: '' ...що кожній нормі права, для того щоб бути забезпеченою примусовою силою держави, зовсім не обов'язково мати як свій структурний елемент санкцію. ...У першій частині норми установлюються факти, обставини, при наявності яких дана норма діє, а в другий - юридичні наслідки, що настають при наявності визначених гіпотезою обставин... У силу сформованої традиції друга частина регулятивних норм називається диспозицією ’’ Томашевский затверджує, що: ‘’не існує таких норм права, що складаються з трьох елементів. У цьому наочно переконує правильний аналіз по елементах будь-якої норми, до якої б галузі права вони не відносилися б. Наприклад: ‘’по витіканню терміну задавнення позову, право на позов погашається’’. У даному прикладі немає санкції’’ А більш двох століть назад класик англійської юриспруденції Г. Блэкстон виділяв у складі закону чотири частини: объявительную, що велить, сприятливу і наказательную.

Класифікація норм права Регулятивні-націлені на регулювання відносин(зобовязуючі, забороняючі, упереджуючі-надають право на вчинення певних позитивних дій) Охоронні-регламентують міру відповідальності Спеціалізовані-забезпечують дію охоронних і регулятивних норм (загальні-принципи функціонування суспільства, дефінітивні-визначення понять, декларативні-закріплюють правові принципи, оперативні-спрям на зміну, встановлення норм

Джерела права Під формами (джерелами) права розуміються способи закріплення і вираження правових норм. Джерела права – спеціальний правовий термін, що вживається для позначення зовнішніх форм вираження юридичних норм. Джерелами права є офіційні державні документи, у яких закріплюються юридичні норми. У даних актах закріплюються правила поведінки, що виходять від відповідних органів держави. Будучи закріпленими в правових нормах, ці правила здобувають загальнообов'язкове значення. Розрізняють наступні джерела права – правовий звичай – це санкціоноване державою правило поведінки, що раніше склалося в результаті тривалого повторення людьми визначених дій, завдяки чому закріпилася як стійка норма, наприклад закони 12 таблиць, закони Драконта й ін. Соціологічна й історична школи права перебільшують його роль, як джерела права – вони бачать у ньому продукт народної свідомості, а юридичний позитивізм – навпроти, вважає звичай застарілим джерелом і не має практичного значення. Юридичний прецедент (судова практика) Це сдебное чи адміністративне рішення по конкретній юридичній справі, якій держава надає загальнообов'язкового значення. Почав формуватися в Англії, коли королівські суди формували свою судову практику. У країнах романо-германской системи права судовий прецедент використовується для тлумачення. Нормативно-правовий акт – це акт правотворчества, у якому містяться норми права. Якщо говорити про релігійний (канонічному) праві, то зараз воно широко поширено в країнах мусульманського світу – там як джерела використовують коран, сунну, иджму і кияс.

Система джерел Джерело-джерело щодо винекнення права та шляхів розвитку, джерело інформації, джерело формування права. Санкціонований звичай-в укр санкціонування передбачає прийняття норм акту, судовий прецедент, нормативний договір-угода між 2 і біл суюєктами і вміщує правові норми-кол договір, нормативно-правовий акт-приймається в процесі правотворчості