Реферат: Характеристика прислівників часу у творах Ольги Кобилянської

В перших днях по своїм приїзді не виходив майже з дому [1, с.109]. Маркові, певно, листом, бо в два дні по похороні від’їхав [1, с.230]. У дві неділі по його повороті відбулася між ним і Золею “туча” [1, с.109].

2. назвами свят та явищ природи.

До Петра мусить бути все полотно побілене, по Петрі, знаєш білення нічого не варте [2, с.231]. Одного дня, - се було по заході сонця, - коли прийшли обидва брати, покликані проти москалів, до хати прощатися з родичами і з нею – їй замкнуло віддих... [2, с.554]. Було вже по Великодні [2, с.152].

3. з іменниками часового значення. Такі звороти вживаються переважно з означеннями.

По довгих трьох роках німого невидимого бою утихомирилася врешті [1, с.519]. По чотирьох тижнях зірвала заручини [2, с.41]. По недовгім часі спинилися недалеко білої хати Докії [2, с.79]. Але по якімсь часі вона наново на хвилину перечікує [2, с.439]. Марійка зітхнула, а по довшій хвилі понурого обопільного мовчання промовила [2, с.44]. По якійсь хвилині засміялась здавленим сміхом [1, с.299].

Ці конструкції можуть вступати у синонімічні відношення із зворотами через якийсь час, через якусь хвилину... Слід зазначити, що деякі іменники часової семантики у конструкціях з прийменником по виступають й без означень.

З чоловіком своїм розвелася по році подружжя [1, с.167]. По годині розділились на три табори [2, с.483]. По півтора році – оповідав він мені, - просив я о відпустку на святу неділю [2, с.120]. По півночі блідніють зорі, настає сумерк [2, с.110].

4. із іменниками на означення осіб:

Годинник, що мені ще по дідові-владиці остався [2, с.76]. Годинник унаслідив по батькові [2. с.153].

5. із займенниками. У таких реченнях часто конкретизується післячас числівниками.

Два дні по тім ходив Ілія до панотця, аби не оголошував третьої заповіді [2, с.140]. Казав, що ще три дні по тім чув слабість у колінах із страху [2, с.78]. В два дні по тім від’їхала до своєї матері [2, с.137]. Недовго по тім пішов із батьком до плуга [2, с.157]. Небавом по тім подибала я його знов [1, с.170].

Процес витіснення конструкцій з прийменником по проходив досить активно. У творах майже всіх сьогочасних письменників конструкція з прийменником після виступає домінуючою.

Значення дії, яка відбувається пізніше іншої, передається у творах Ольги Кобилянської конструкціями з прийменником за. Ця конструкція належить до давніх, ще спільнослов’янських засобів вираження часу.

Сполучається прийменник за з назвами загальних часових понять (хвилина, година, день, тиждень, місяць, рік, час).

Потім обернулася до стіни й за малу хвилину почула я, що вона знов плаче [2, с.119]. За три дні не стане Маври між вами [2, с.303]. Він має все чорнобриву перед очима, дарма що за тиждень в них весілля [2, с.450]. За пару місяців та й настане осінь [2, с.25]. Я борзо зладпсуся (????????) й піду й за годину буду знов тут [2, с.525]. Михайло може аж за три роки женитися [2, с.16]. За якийсь час здрібнів на нім здалека, мов чорна точка, і згубився [2, с.124].

Значно рідше використовує письменниця за з іменниками в орудному відмінку на означення дій, процесів.

За тим настала й розлука [2, с.29].

Ця конструкція давня за походженням, але в сучасній мові, зокрема у мові творів Кобилянської, вона не засвоїлася.

Слід зазначити, що у реченнях з іменником за вживаються в основному дієслова доконаного виду.

За хвилину з’явилася Санда й сіла мовчки коло мами [2, с.577]. За три неділі відбулося весілля Миколи з “козачкою” [2, с.550]. За яких кільканадцять хвиль пішла вона за ним майже безтямки [2, с.19].

Конструкції з прийменником через набагато точніше передають значення реалізації дії після певних проміжках часу, ніж зворот за+ знахідний відмінок. Пояснюється це тим, що конструкція за+ знахідний відмінок виступає з двома значеннями: вказує на період, після якого відбувається щось, і перод, повністю зайнятий дією. Часто буває важко визначити, яке ж значення передає ця конструкція.

За часок він переодягнувся в чисте білля [2, с.550]. (За скільки часу? Через який час?)

За три роки можна мати знов такий гаразд [2, с.151].

За два роки знов буду мати те, що лиха година витуманила [2, с.42].

Для позначення “післячасу” використовує письменниця прийменник через, який передає ще значення точніше.

Коли неділь через кілька за Савковими старостами прийшли другі... сталося чи не те саме [2, с.553]. Відчув через хвилю страшну самоту в душі [2, с.43]. Мов поборена, опустила я через хвилю покірно голову... [2, с.36].

У творах Ольги Кобилянської зустрічається прийменник через із давньою його особливістю – позначення часу, протягом якого відбувається дія. Сучасна літературна мова це значення не засвоїла.

... Хоч потайки діставав не одного штовханця, що аж ребра через тиждень синіли [2, с.538]. Як не міг її через кілька днів бачити, бо батько роботою обтяжав, був просто хворий [2, с.33]. Через завтра остануся у панни Марії, а позавтра поїду до своєї нової пристані [1, с.157]. Дівча дивилося мені через хвилину серйозно в очі [1, с.83]. Сава дивився через хвильку мовчки на неї [2, с.154].

Прийменникові конструкції, щ виражають часову попередність та наступність (засобу різночасності дії й часового моменту), охоплюють відносний час. Утворення такого типу називають дію, що реалізується за межами часового відрізка, не одночасно з ним. вказують на час, не цілком заповнений дією (перед обідом прийшов, через день поїхав).

3. Прийменникові та безприйменникові конструкції на означення тривалого часу.

Дію і відрізок часу, протягом якого ця дія відбувається, Ольга Кобилянська позначає прийменниковими (через+ знахідний, від+ знахідний, по+ місцевий) та безприйменниковими зворотами (знахідний та орудний часу).

У мові творів Ольги Кобилянської продуктивним засобом вираження часу, цілком заповненого дією, виступає спілнослов’янська конструкція із знахідним чи родовим відмінком без прийменника.

Довгі роки пригравала йому якусь пишну, ніжну пісню [2, с.157]. Лежав кілька місяців у шпиталі [2, с.100]. Вона мене мучитеме кожної весни за мої і його рухи [2, с.615]. Він слідив якийсь час за їх грою в повітрі [2, с.34]. Вона заховувалася цілий час мовчки й скромно коло роботи [2, с.60].

Досить продуктивний засіб позначення часу – конструкції з кількісно-іменними сполуками.

Три роки лишитися мені без правої руки [2, с.26]. Два роки обробляла ще Санда землю одними своїми руками [2, с.580]. Переходила Тетяна два дні і дві ночі, майже не лягала [2, с.449]. Він її побив так, що дві неділі не здіймалася з постелі [1, с.482]. Два дні не приходили хлопці додому ночувати [2, с.548].

У ролі означень в аналізованих зворотах можуть виступати й порядкові числівники.

Не на те я тяжко працюю вже третій рік...[2, с.568].

Деякі конструкції із знахідним часу сприймаються в українській мові уже як стійкі сполучення (цілий час – постійно, якийсь час – недовго).

Знов минув якийсь час [2, с.411]. Я ждав і визирав цілій час за тобою [2, с.70]. Вона сиділа цілий час в куті [2, с.38].

Найтиповішими для таких конструкцій є дієслова недоконаного виду.

Без означень виступають стійкі сполучення день і ніч.

Мати сама буде день і ніч сльози за донечкою втирати [2, с.13]. На те вона жінка, аби язик у неї не стояв за зубами та аби день і ніч стогнала [2, с.11]. Худе, жовте, і день і ніч кахукає та кахукає [2, с.479]. День і ніч не знає “козачка” спочинку [2, с.560].

Конструкції з прийменником в та синонімічним до нього на передають відрізок часу, протягом якого відбувається дія. У таких реченнях мають місце дієслова незавершеної дії, звороти набувають значення повтороюваності, певних фактів.

Уділяйте мені трічі в тиждень лекції [2, с.91]. Але рогіз, раз у рік викошуваний [2, с.57]. Два рази в рік відбувалися величаві посмертні обіди [2, с.282]. І десять разів на днину бігала я додому та дозирала за вами й за хатою [2, с.155].

У мові Ольги Кобилянської період часу, повнічтю охоплений дією, позначається конструкцією з прийменником через, що вживається з іменниками часової семантики.

Через хвилю мовчить і морщить брови [2, с.241]. Він дивився на неї через хвилю мов не своїми очима [1, с.240]. Димніка дивилася через хвильку на ворожку мовчки [2, с.139].

Рідше трапляється у творах Ольги Кобилянської конструкції з прийменником через та іменниками нечасової семантики.

Хрест, що я його через ціле життя двигав [2, с.408]. Просила, щоб продержав професора ще конче якийсь час, бодай через вечерю ще [2, с.162].

На позначення тривалого часу вживається прийменник від, що сполучається тільки з іменником часового значення (рік, день, місяць, тиждень).

Від трьох років мешкав уже в столиці [1,с.479]. Від кількох місяців лип до неї Сава [2, с.86]. Він уже від тижня хорий на горло [2, с.112]. Вона від чотирьох неділь не покидає постелі цілком [1, с.224]. Від довшого часу виє собака в буді [2, с.480].

Конструкції з прийменником по та іменником у місцевому відмінку вказують на час, протягом якого відбувається дія, з відтінком міри, кількості.

По півгодини сама з собою розмовляла [1, с.59].

Звороти з прийменником по та іменником у місцевому відмінку множини теж передають значення часу з відтінком міри, кількості. Але вони позначають не один відрізок часу, а ряд часових відрізків, протягом яких відбувається дія, причому дія ця періодично повторюється.

Я плакала по тихих ночах, щоб Бог дав мені такі великі очі [1, с.25]. Я стільки по ночах наплакалася [2, с.71].