Реферат: Характеристика прислівників часу у творах Ольги Кобилянської

Лінгвістичний час (темпоральність) – категорія, що охоплює різні мовні засоби вираження часу. Серед цих засобів чітко окреслюється клас прислівників а саме лексико-сомантична група обставинних прислівників – прислівники часу. Вони виконують суттєву функцію – виражають засобами мови об’єктивно реальний час, поза яким не може існувати людина. Всі прислівники часу об’єднуються наявністю в їх семному складі категорійної семи, що умовно можна назвати “прислівниковістю” та інтегральної семи загально часової віднесеності. Прислівники часу взаємодіють з формами дієслова: вони уточнюють, конкретизують, а інколи й зумовлюють час здійснення дії. Формуючись на основі дієслова, іменника, прикметника, прислівник нівелює вихідні морфологічні категорії і набуває ознак незмінності. Прислівники вживаються для вираження ознаки іншої ознаки – динамічної дієслівної і статичної прикметникової. У нашому дослуженні ми дами характеристику прислівникам часу та з’ясуємо вплив їх, як детермінуючих членів, на парадігму речення.

Прислівники часу поділяються на такі групи:

1. Прислівники – локалізатори дії;

2. Прислівники межі дії;

3. Перспективно- та частотно-часові прислівники.

1. Прислівники – локалізатори дії

Прислівники цієї найчисленнішої групи вказують на час, коли відбувається дія (означені прислівники) або заперечують можливість виконання дії взагалі (заперечні прислівники); вказують на можливість обрання будь-якої пори для виконання дії в майбутньому або на неозначено-минулий час (неозначені прислівники).

Неозначених прислівників з часовим значенням у творах Ольги Кобилянської небагато. Будь-який час дії виражає прислівник коли.

Чи виділа коли кришку м’яса? Чи я з’їла коли яєчка? [2, с.155]. Але коли діждуся вже того [2, с.153].

На невизначений час у минулому вказують прислівники колись, колись-то.

Колись-то вечором відбувалася в нас нарада [1, с.31]. Прекрасна була вона колись [2, с.483]. Колись її чорне, як шовк, волосся лиснілося на молодих плечах і грудях [2, с.483]. Колись-то, міркуй, Маріє, казав мені, аби наш Василь женився з його донькою [1, с.478].

Прислівник колись може вказувати і на невизначений час у майбутньому.

А колись, як наші діти повиростають, нехай його своїм дітям оповідять [2, с.498]. Вони ж колись поберуться [2, с.340]. Буде колись перша шахрайка в селі [2, с.141].

Спрямованість у минуле чи майбутнє залежить від часу того дієслова, що його конкретизує прислівник, бо значення часу є невід’ємним від дієслова; навіть тоді, коли дієсловом передається не власне дія, а процес чи стан, вони не можуть відбуватися поза часом.

Заперечний прислівник ніколи, вказує на неможливість виконання дії в будь-який час, за будь-яких обставин. Цей прислівник досить продуктивно використовується у творах Ольги Кобилянської.

Але се давній звичай сонця – сліпим воно ніколи не світить [2, с.473]. Ніколи не видавалась мені зелень лісу такою живою, інтенсивною, безхмарне прозоре небо ніколи таким синім, лагідним [1, с.333]. Гордий і неприступний, не змінюється він ніколи [1, с.408]. Ніколи не бувала тепла й ніколи холодна [2, с.127].

Часовий план зумовлений не тільки семантикою часових локалізаторів, а й загальною семантикою речення. пов’язаною з часовою перспективою. Так, наприклад, у реченнях з часовим локалізатором ніколи одночленна часова парадигма представлена формою майбутнього часу за умови, що речення в цілому має характер погрози, запевнення.

О, того погляду я ніколи не забуду [2, с.145].

Функцію локалізації дії в часі виконують означені прислівники. Семактично вони поділяються на кілька підгруп.

Однією з найбільших є підгрупа прислівників, що вказують на співвідносність дій у часі. Ця вказівка, як правило, найбільш загальна. Системні зв’язки прислівників, що впорядковують дії, схематично можуть мати двочленну (раніше – пізніше) або тричленну будову (спочатку – потім – нарешті). Сюди належать прислівники спершу, вперед, чимраз, опісля, згодом, потім, пізніше, врешті.

Але вперед мусив би заробити трохи грошей [2, с.128]. Спершу виділа лише мене [1, с.441]. Врешті розв’язав і розложив усе [2, с.115].

Прислівники пізніше, згодом, опісля, потім називають часовий відрізок, який наступає після тої події, про яку повідомлялось у попередній частині вислівлювання.

Пізніше зачулося якесь уривне хлипання, що подобало більше на звірячі, як на людські звуки…[2, с.140]. А опісля дивилася нерухомо перед себе, думаючи бог зна над чим [1, с.28]. Опісля сперла голову на худу руку й споглядала втомленим поглядом по долах [1, с.371]. Трохи згодом стало на дорозі знов глухо й пусто [1, с.137]. Трохи згодом прилучився до Оксани і пішов з нею скорим кроком вперед [1, с.183]. Потім я потопаю в глибінь своєї душі [1, с.473].

Прислівник пізніше вживає письменниця найчастіше з лексемами на позначення часових відрізків (година, хвилина, тиждень, день).

Годину пізніше Тетяна знов у лісі [2, с.446]. Півгодини пізніше йшла назад тою дорогою, що перше [2, с.146]. Чотири дні пізніше і майже в тій самій порі, а в три години по тім прибув він [1, с.227]. П’ять місяців пізніше, значить тепер, писав знов [1, с.85]. Так молилась я, а в п’ять мінут пізніше перервав несамовитий звук дзвінків санок [1, с.134]. Чотири неділі пізніше вийшла вона з дому, щоби побачити його вінчання [1, с.287].

Зустрічаються такі випадки, коли одне речення несе і повідомлення про подію, що відбувається чи відбувалась раніше, і продовження чи наслідок цієї ж події. У ролі поширювача часто виступає лексема зразу.

Зразу легким танцем на поодиноких місцях, а опісля в зміненім tempo [1, с.484]. Зразу поодинокі й такі важкі, що листки під їх вагою задрижали й зашелестіли, а відтак – частіші, а врешті – скісними струменями [1, с.381]. Зразу – яко жінка чесного, загальноповажного чоловіка, яко дідичка, пізніше – яко бідна вдова при своїм сині [1, с.338].

Вказівку на часові відношення (одночасністості) без уточнення порядку перебігу дій передає прислівник тоді.

Я лагідний, доки лагідний, але як раз страчу терпеливість, тоді не ручу за себе [1, с.86]. Тоді вона взялася за перо – і ніколи вже більше не покидала його [1, с.517]. Тоді проживав і найкращі свої хвилини [2, с.374].

У творах Ольги Кобилянської багато прислівників, які означають момент мовлення і вказують на момент відносно теперішнього часу. Співвідносять дію з теперішнім часом прислівники тепер, нині, сьогодні, зараз.

Сонце… Тепер я тебе кличу [2, с.473]. Колись думала я інакше, але тепер переконуюся в неможливості такого вчинку [1, с.222]. Нещастя його нині не покидало [2, с.394]. Ліс нині наче зачарований, такий гарний [2, с.506]. Сьогодні так рано посхоплювались, що я майже незчулася [2, с.529]. Адже вона сьогодні і не бачила навіть людської душі [2, с. 342]. Зараз би вона йому все дала, що мала! [1, с.508].

У контексті поєднання прислівника зараз з дієсловом у майбутньому часі, цей прислівник позбавляється зв’язку з теперішнім і співвідносить з яким-небудь моментом у майбутньому.

… то пристала б на всякі умови, ставлені мною і спровадилася б зараз [2, с.121]. Я піду сама й зараз верну [2, с.483].

Деякі прислівники, що відносять дію до часу, наближеного до моменту мовлення, вимагають, щоб пов’язане з ними дієслово мало форму минулого часу.

Недавно знов найшла я книжку під її подушкою в постелі [1, с.29]. Се казав тато недавно і сказав правду [2, с.118]. “Собака, собака!” – скричала голосно в нім, як голос лейтенанта, про якого щойно оповідав [2, с.122]. Тій послідній щойно перед хвилею відчепила від рубця сукні довгий паперовий ланцюжок [1, с.514].

Віддаленість дії від моменту мовлення в межах кількох дій позначається за допомогою прислівників вчора, передвчора, завтра, позавтра.

Передвчора святкувала свої іменини, а з них жоден ані не писнув [1, с.89]. Ти вчора була така гарна, як упавший ангел [1, с.515]. Нині така шкода, завтра інша, а позавтра могло знов що інше скоїтися [2, с.206]. Щоб не знала, що завтра її послідня днина між нами [2, с.305]. Мені однаково, що завтра буде, а позавтра? теж байдуже! [1, с.87].

Досить часто такі прислівники конкретизуються іншими прислівниками.

Я носила вчора ввечір воду звідти з гирла, з великої керниці [2, с.112]. Тебе надибали ще вчора ввечері люди [2, с.318]. А рано завтра й так неділя, було б доволі часу виспатися [2, с.539].

Семантика цих поширювачів (завтра, позавтра) передбачає реалізацію дії лише в майбутньому.

Він піде завтра зараз досвіта до сина [2, с.110]. Я їду позавтра з татом на ярмарок на Петра в місто [2, с.69].

Віддаленість дії в минулому в межах двох років передається прислівником тамтого.

Отут починали ми й тамтого року [2, с.46]. Тамтого року в тім часі був він дома й пильнував своєї худоби у стайні [2, с.149].

Часовий локалізатор давно, уточнюючи часову співвіднесеність дії вираженої дієсловом-присудком, а отже, часову площину всього речення, допускають лише його одночленну парадигму (у реченнях з дієсловами-присудками недоконаного виду), представлену формою минулого часу.

Я його давно не бачила [2, с.143]. Давно, кажуть царювали по лісах і горах лісні царі [2, с.156]. Давно старались люди закони природи відкрити [2, с.493]. З Миколою і “козачкою” Зоя вже давно помирилася [2, с.559].

Прислівник давно вказує на невизначено далекий час у минулому. Віддаленість дії від моменту мовлення може вимірюватися годинами, днями, роками, століттями.

Багато речень у творах Ольги Кобилянської, де прислівники позначають час безвідносно до точки його відрахування.