Реферат: Гуманітарні аспекти інформаційної безпеки

Аби уникнути чиновничого підходу і зростання корупції у перерозподілі такої підтримки, має бути запроваджений тендерний підхід: оголошення державою теми, створення незалежного журі, яке розглядало б заявки від незалежних колективів і редакцій. За процедурами тендеру, а також витрачанням коштів його переможцями має здійснюватися як державний, так і громадський контроль.

Необхідно відмовитися від хибної думки про те, що, контролючи ЗМІ, обмежуючи доступ до Інтернету, випускаючи безбарвні сурогати і здійснюючи цензуру, можна забезпечити національні інтереси. Такі заходи пригнічують розвиток національного інформаційного сектора, роблять його неконкурентоспроможним, не здатним видати якісний і яскравий інформаційний, аналітичний чи розважальний продукт - і відтак залишає попит громадян на цю продукцію незадоволеним. Відповідно, відкриваються ніші для зовнішнього впливу - і не завжди дружнього.

Саме усвідомлення цього факту має бути ключовим при розробці підходів до посилення інформаційної безпеки на державному рівні.

Таким чином, оптимізація заходів інформаційної безпеки України вимагає посилення ролі держави. Однак йдеться не про пряме втручання державних органів у зміст, тематику, спосіб донесення інформації до користувача. Найбільш ефективними є заходи непрямого сприяння створенню різноманітного і якісного продукту, а також його просуванню на інформаційному ринку. Саме "позитивним сприянням", а не заборонами, можна заохочувати розвиток потужного і самобутнього українського змістового простору, який буде достатньо захищеним від сторонніх недружніх інформаційних впливів.

ЛІТЕРАТУРА

[1] Литвиненко О.В. Спеціальні інформаційні операції. - К., 1999. - С. 143.

[2] Vander Zanden J.W. The Social Experience: An Introduction to Sociology. - NY, 1988. - P. 312.

[3] Gaventa J. The Power and Powerlessness. - Urbana&Chicago, 1982. - P. 253-261.

[4] Snyder J., Ballentine K. Nationalism and the Marketplace of Ideas // International Security. - 1996. - Vol.21. - No.2. - P. 31.

[5] Bosnia's Battle of the Airwaves. - URL: http://www.cnn.com/world/20 /bosnia/index.html

[6] Nye J.S., Owens W.A. America's Information Edge // Foreign Affairs. - 1996. - March/April. - Р. 23.

[7] Parenti M. Inventing Reality: The Politics of New Media. - St.Martin's Press, 1993. - P. 186.

[8] Rivero M. Echelon: Online Surveillence. - URL: http://fire.net.nz/echelon.htm

[9] Див.: Ст.19 Універсальної декларації прав людини (1948), ст. 19 Пакту про економічні, соціальні та культурні права (1966) // Humana Ch. World Human Rights Guide. - Oxford, 1992. - P. XII.

[10] Див.: Ст.34 (ч.2) Конституції України (1996) // Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К., 1996. - С. 20.

[11] Snyder J., Ballentine К. Op. cit. - P. 30-31.

[12] Цит. за: Литвиненко О.В. Назв. праця. - С. 153.

[13] Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. - К., 1996. - С. 123.

[14] McCubbins M.D., Noll R.G., Weingast B.R. Administrative Procedures as Instruments of Political Control // Journal of Law, Economics and Organization. - 1987. - Vol.3. - №2. - P. 250-277.

[15] Головаха Є.І. Стратегія соціально-політичного розвитку України (досвід перших років незалежності та нові орієнтири). - К., 1994. - С. 20.

[16] Сьомін С. Українська молодь під прицілом новітніх релігійних культів і сект // Людина і політика. - 2000. - №3. - С. 54-55.

[17] Президент Украины подписал указ о поддержке национального книгоиздательства // Интерфакс-Украина. - 2000. - 10 ноября.

[18] Дуцик Д. Мас-медіа: політичний аспект // Нова влада. - 2000. - Т.1. - С. 46-57.

[19] Натомість у світі превалює інший підхід до судових конфліктів між ЗМІ та владою. У США, наприклад, вважається, що рішення людини піти у політику одночасно звільняє її від усіх прав на таємницю: державцеві дано розпоряджатися людськими долями, тож усе її життя має бути на видноті. У Швеції державні службовці не мають права подавати в суд на критичні матеріали в ЗМІ на свою адресу, у Великобританії для подання такого позову необхідний дозвіл судді Верховного Суду. Таким чином, у розвинених країнах вважається, що заподіяна конкретному чиновникові шкода від дошкульного журналістського матеріалу набагато менша за шкоду, що завдається суспільству позбавленням його контролю через ЗМІ за діями влади.

[20] Жарких Д. Iнформацiйна безпека. Джерела міфотворчості // День. - 2000. - 10 листопада. - С. 4.

[21] Голуб А. Вот и нету Интернету // Деловая неделя. - 1998. - 27 апреля - 3 мая. - С. 3.

[22] Див., наприклад: Фесенко Л. Вадим Долганов: "Прямого ефіру не витримують навіть відомі політики" // Хрещатик. - 2000. - 30 листопада. - С. 5.

[23] Бистрицький Є. Фонд "Відродження" - українська установа // Політика і культура. - 2000. - 31 жовтня - 6 листопада. - С. 37; Трубайчук А. До питання про вивчення історії ХІХ-ХХ століть у школі та вузі // Нова політика. - 1997. - №2. - С.19.

[24] Вербило Л. Без гаметки нет отметки // Киевские ведомости. - 2000. - 24 ноября. - С. 17.

[25] Яковенко Н. Історія пізнавана і непізнавана // День. - 1996. - 25 вересня. - С. 6.

[26] Див. також: Павленко Р. Проблеми створення незалежних ЗМІ в Україні та шляхи подолання цих проблем // Політичні права і свободи у демократичному суспільстві (досвід країн Європейського Союзу) / Збірник матеріалів Круглого столу головних редакторів мас-медіа України. - К., 2000. - С. 16-18.