Реферат: Облік грошових засобів і розрахункових операцій

Оплата розрахунків за товари і послуги;

Оплата матеріалів і сировини, що є на складах;

Оплата товарів, що знаходяться в дорозі;

Збільшення власних обігових коштів.

Основними документами для одержання кредиту є:

Заява.

Страхове зобов’язання.

Форми забезпечення.

Платіжне доручення.

Баланс на останню звітну дату.

Видача кредиту оформляється розпорядженням кредитного відділу банку, операційного відділу про відкриття клієнту позичкового рахунку.

Кредит – це економічні відносини між юридичними і фізичними особами і державою з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення, і як правило, з виплатою відсотка.

Принцип кредитування:

принцип забезпеченості кредитування означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.

принцип повернення строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений кредитним договором термін з відповідною платою за його використання;

цільовий характер використання передбачає вкладення коштів на конкретні цілі;

принцип строковості;

принцип платності.

Процес кредитування банком юридичних осіб охоплює такі етапи:

Початковий етап – це особисте знайомство економіста кредитного відділу, а також керівника банку із клієнтом і розгляд його заявки, в якій обумовлено необхідну суму кредиту, ціль і вид кредиту, термін, кредитне забезпечення. Деякі банки пропонують клієнтам заповнити анкету позичальника.

Наступний етап – визначення кредитної спроможності клієнта за його балансом, іншими звітними документами та оцінка ризику кредиту.

Третій етап – підготовка до укладання кредитної угоди. На цьому етапі банк визначає вид кредиту, суму, термін, способи видачі і погашення, вид забезпечення і % ставку.

На четвертому етапі ведуться переговори з клієнтом про умови кредитної угоди. На кредитній раді кредитний інспектор аргументує корисність і прибутковість угоди. Рішення на видачу кредиту оформляється протоколом кредитної ради чи комітету.

Завершальний етап – характерний тим, що банк здійснює контролюючі функції, перевіряє цільове використання кредиту, надходження боргу % за ним, оформляє акта відхилень та вирішує всі питання про несвоєчасному поверненню кредиту.

При відсутності коштів на р/р для розрахунків з постачальниками банк на прохання юридичної особи видає кредит і контролює його погашення. Позичкові рахунки – це активні рахунки, призначені для обліку позичок, які вдані юридичній особі, визначені строки позички погашається юрид. особою з р/р.

18. Ознайомлення з обліком прострочених позик.

Фінансове планування на підприємстві

У разі неможливості погашення позичальником заборгованості і % за нею в встановлені строки, банк може надати відстрочку погашення боргу, тобто пролонгувати кредит. Клієнт подає заяву на пролонгацію кредиту за 10 днів до терміну погашення і вказує об’єктивні причини. У додатковій угоді на пролонгацію кредиту збільшується % ставка за кредит. Угоду підписують як керівники, так і юрист банку. Сума пролонгованих позичок списується з кредиту позичкового рахунку і записується в дебет “Пролонговані позички”. Комерційний банк має право у випадку не цільового використання коштів стягувати своїми розпорядженнями штраф чи змінювати % ставку плати за кредит чи попередити позичальника про припинення подальшого кредитування.

Фінансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства по плановому періоді.

Метою фінансування є забезпечення виробничого процесу необхідними джерелами фінансування.

Основні завдання фінансового плану на підприємстві є:

забезпечення виробничної та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

установлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

вивчення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

виявлення та мобілізація резерву збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Фінансове планування дає змогу розв’язати такі питання:

які грошові засоби може мати підприємство в своєму розпорядженні;

які джерела їх надходження;

яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та кредиторам;

як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;

як забезпечуються реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

У фінансовому плані використовуються такі методи: балансовий, нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізація планових рішень, економічно-математичне моделювання.

Зміст балансового методу полягає в тому, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тому, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарського суб’єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів.

За використанням розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруть за базу та індексі їх зміни у плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший.

Економіко-математичне моделювання уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають.

Сьогодні фінансове планування потребує переведення на нові принципи організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв’язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтаціями.