Реферат: Облік грошових засобів і розрахункових операцій

Банківський кредит виступає у вигляді зовнішніх і внутрішніх облігацій позик або безоблігаційної позики – випуск зобов’язань державної скарбниці і кредитування НБУ.

Кредити групуються так:

За сферами спрямування кредити поділяються:

спрямований у сферу обігу;

спрямований у сферу виробництва.

За забезпеченням кредити розрізняють:

забезпечені заставою (майном, цінних паперів);

іпотечні – забезпечені нерухомістю;

гарантовані – (банками, третьою особою, свідоцтвом, страхуванням);

незабезпечені – (бланкові).

За строками користування:

короткострокові (до 1 року);

середньострокові (до 3 років);

довгострокові (понад 3 роки).

За методами видання:

у разовому порядку;

по кредитній лінії;

гарантовані.

За строками погашення:

водночас;

у розстрочку;

дострокова;

після закінчення обумовленого періоду.

Етапи кредитування:

І. Початковий етап – особисте знайомство, економісти кредитного відділу та керівники банку, з клієнтами розгляд письмової заявки, в якій обумовлено необхідну суму кредиту, мету, вид кредиту, термін і забезпеченість.

ІІ. Наступний етап – визначення кредитоспроможності клієнта за його балансовим та іншим звітами, даними і оцінка ризику кредиту.

ІІІ. Підготовка до укладання кредитної угоди – банк визначає вид кредиту, суму, термін, способи видачі і погашення, вид забезпечення, відсоткову ставку за користування кредитом у сферу обігу чи виробництва.

IV. Ведуться переговори про умови кредитної угоди з постачальником – документальне оформлення кредитної угоди, базового зобов’язання гарантованих листів або договорів.

V. Завершальний етап – характерний тим, що банк здійснює функції, перевіряє цільове використання позики, надходження бору і відсотків за ним, оформляє акти відхилень.

5. Облік фондів і фінансових результатів

Фінансовий результат діяльності підприємства складається з прибутків та збитків. Вони відображаються на активно-пасивному балансовому рахунку №80 “Прибутки і збитки”. По дебету відображають збитки, по кредиту – прибутки. Прибуток (збиток) – є основним узагальнюючим показником діяльності підприємства. Балансовий прибуток (збиток) підприємства – це сума доходів (збитків) від реалізації продукції товарів нематеріальних активів, основних засобів і інших матеріальних цінностей, а також доходів від позареалізаційних операцій, зменшення на суму витрат по них. Прибуток утворюється з виручки від реалізації за вирахуванням повної собівартості реалізованої продукції, що включає витрати на заробітну плату. Визначення прибутку наприкінці звітного періоду відбувається за активно-пасивним рахунком балансу №46 “Реалізація”. При перевищенні кредитових оборотів над дебетовими ми маємо прибуток. В іншому випадку – збиток.

Рахунок №87 призначений для відображення руху коштів за всіма видами ФЕС, створених підприємством відповідно до чинного законодавства і статуту підприємства. До рахунку №87 відкривають відповідні субрахунки:

871 “Фонд розвитку науки і техніки”.

872 “Фонд соціального розвитку”

873 “Фонд матеріального заохочення”.

При створенні ФЕС за рахунок прибутку здійснюють такі бухгалтерські записи – Дт 81 Кт 87. На дебеті 87 відображають суми використаних фондів:

на суму премій і винагород – Дт 87 Кт 70

на суми видані у порядку надання одноразової допомоги працівникам на придбання путівок до будинків відпочинків до складу оборонних коштів – Дт 87 Кт 85.

Фонди спеціального призначення утворюються з прибутку підприємства після розрахунків з бюджетом по податках, відповідно до чинного законодавства та статуту підприємства.

Питання про види ФСП, процент відрахування до них вирішує підприємство самостійно, але має бути зафіксовано в установчих документах. Підприємство може створювати в складі фондів спеціального призначення, як фонди накопичення, тобто резервувати кошти для підприємства і фондів споживання. Облік ФСП ведеться на рахунку №88 за видами фондів. Рахунок №88 має такі субрахунки:

цільових внесків засновників;

ФСП від довірчих підприємств;

прибутку і інше.

Порядок формування статутного фонду регулюється законодавством та установчими документами. Статутний фонд – це сумарний внесок вкладів у майно (у грошовому виразі) засновниками підприємства при його створенні. Розмір статутного фонду визначається установчими документами і фіксується у статуті підприємства. Майно, внесене в натуральній формі у власність підприємства в рахунок вкладів до статутного фонду, оприбутковується в оцінці, що визначена за домовленістю засновників. При формуванні статутного фонду створюваного підприємства на суму вкладів засновників складається проводка:

якщо вклад вноситься готівкою – Дт 50 Кт 75 і Дт 51 Кт 50;

якщо вклади оформлюються через банк – Дт 51, 52 Кт 75;

якщо внесками до статутного фонду є основні засоби, інші матеріальні цінності, нематеріальні активи – Дж 01, 04, 05, 08 Кт 75.

6. Фондоутворюючі показники

Існуюча система показників ефективності відтворення основних фондів включає удосконалення з огляду методики, обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці.

Коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їх наявності на кінець року.

Коефіцієнт вибуття – відношення обсягу вибуття основних фондів до їх наявності на початок року.

Тому визначається коефіцієнт відтворення основних фондів за середньорічною вартістю, який слід вважати методологічно більш правильно.

Коефіцієнт використання устаткування позначається так:

nf – одиниця устаткування.

Коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування:

, де

ПРп1 – одиниця часу до технічної продуктивності відповідною устаткування.

Коефіцієнт екстенсивного навантаження устаткування:

Необхідно також розрізняти 2 форми оновлення основних фондів: екстенсивна і інтенсивна.

Екстенсивне оновлення характеризує темп збільшення обсягу експлуатованих основних фондів.

Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів повними, більш ефективними.

Проте процес виведення з експлуатації застарілих та спрацьованих основних фондів неможливо ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці.

7. Складання звітності і види звітності

Найбільш достовірним джерелом ін-ці про господарську діяльність підприємства є дані обліку і звітності, за якими обчислюються платежі до державного і місцевого бюджету. При ревізії встановлюють чи тотожні показники оперативного, статистичного і бухгалтерського обліку між собою, чи виконуються законодавчі і нормативні акти і складанні звітності та їх достовірності для обчислення податків, розподілі прибутку.

На підставі первинної документації, даних аналітичного і синтетичного обліку перевіряється достовірність поданої звітності, про результати фінансово-господарської діяльності як за окремі періоди, так і в цілому за рік.

Достовірність звітності підприємства треба починати перевіряти зіставленням даних балансу з даними головної книги, обліковими відомостями, журналами-ордерами.

Дані бух. обліку треба звірити також з даними статистичної звітності.

Важливими вимогами, які ставляться до бух. обліку є точність, об’єктивність, достовірність його показників і повна відповідальність їх дійсності.

Бухгалтерська звітність – це важливий інструмент в управлінні. Бух. звітність, як система суцільного, безперервного і документального оформлення господарських процесів, впорядкованого узагальнення інформації про стан майна і зобов’язань підприємства відображає і дає змогу оцінювати результати діяльності, прогнозувати напрямки підвищення ефективності і пропонує необхідні управлінські рішення.

Через перехід до ринкових відносин в Україні запропоновані нові форми бух. звітності і новий порядок її подання, які відбивають вимоги міжнародних стандартів. Звітність складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного б/о і є завершальною його стадією.

Бух. звітність зобов’язані складати п-ва і організації, що мають самостійний баланс і є юридичними особами, включаючи створені на Україні спільні підприємства. Форми бух. звітності і вказівки щодо її заповнення затверджуються МФУ.

Бух. звітності за періодами складання поділяється на:

періодичну;

річну.

За змістом і джерелами складання звітність поділяється на:

бухгалтерську;

статистичну;

оперативну.

За ступенем узагальнення:

первинна;

зведена.

За розподілом по галузях:

типова;

галузева.

За ступенем використання обчислювальної техніки:

заповнення вручну;

заповнення засобами ЕОМ.

Для використання поставлених на бух. звітність функцій, вона повинна відповідати вимогам:

гарантувати реальність і достовірність даних;

забезпечувати своєчасність даних.

Річна бух. звітність складається по формах.

Основні з них:

баланс по основній діяльності Ф-№1;