Реферат: Облік грошових засобів і розрахункових операцій

звіт про фін. результати Ф-№2;

звіт про фінансово-майновий стан;

декларація про прибуток;

розрахунок інноваційного фонду і фонду охорони праці;

довідка валютного відділу;

довідка про воду і комунальні послуги;

довідка по касових апаратах;

розрахунок бартерних операцій;

декларація по ПДВ;

розрахунок перевищення фонду споживання;

розрахунок амортизаційних відрахувань;

розшифровка до форми №2;

розрахунок суми податку на прибуток;

звіт про витрати на виробництво продукції Ф-№5с.

Склад і зміст періодичної звітності:

повідомлення про результат розрахунку авансового внеску податку на прибуток;

інформація про розрахунки з пенсійним фондом України;

звіт з праці;

звіт про фінансові результати дебіторської і кредиторської заборгованості;

звіт про фінансові результати дебіторської і кредиторської заборгованості;

звіт про стан заборгованості із виплатою з/п.

Баланс на підприємстві складається поквартально за перше півріччя і річний. Баланс підприємства складається з активу і пасиву.

До активу входять три розділи:

необоротні активи;

запаси і затрати;

грошові кошти та інші оборотні активи.

До пасиву входять три розділи:

фонди і резерви;

довгострокові зобов’язання;

розрахунок та інші зобов’язання.

В балансі відображаються показники на початок року і на кінець звітного періоду. Основна особливість балансу полягає в тому, що актив завжди дорівнює пасиву.

Інвентаризація – це спосіб б/о, що використовується для забезпечення відповідності облікових показників про господарювання, фактичній наявності їх. Інвентаризація є важливим засобом контролю за зберіганням власності і забезпеченням правдивості і достовірності обліку. Згідно з діючим положенням про бух. звіти і баланси інвентаризації підлягають всі господарські засоби, які є у господарстві, а також матеріальні цінності, які не належать йому. Завдяки інвентаризації досягають правильного, точного б/о та повноти показників.

8. Ознайомлення з органами фінансово-кредитної системи міста, району

Фінансова система держави – це сукупність відображених, але взаємопов’язаних між собою ланок фінансових відносин, що виникають в різних сферах виробничої та невиробничої діяльності в процесі вартісного розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного з метою формування, розподілу та використання фінансових ресурсів для задоволення суспільних інтересів.

Фінансовий орган району – фінансовий відділ, основними функціями якого є: збір коштів у пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд Чорнобиля, фонд сприяння зайнятості населення, позабюджетні фонди місцевого самоврядування, розподіл та використання фондів грошових коштів.

Місцевими органами державного страхування є: державне страхування, що здійснює державне, особисте та майнове страхування. Кредитними місцевими органами є банки (емісійні, комерційні та ощадні). Їх основною функцією кредитування. На розподіл фінансів може вплинути кредитна політика, особливо надання інформації кредитів, відсутність резервних фондів, зростання цін тощо.

9. Ознайомлення з організацією фінансової служби підприємства.

Функції відділу

Фінансова служба підприємства призначена для розроблення цілого рядку міроприємств, які направлені на покращення виробничої стабільності підприємства. Фін. відділ є структурним підрозділом підприємства. Основна мета фін. відділу – слідкувати за фін. ресурсами, що забезпечує процес простого і розширеного відтворення та прибутковість підприємства. Фін. відділ здійснює контроль:

За використанням фін. ресурсів.

За обіговістю основних засобів.

За забезпеченістю використання власних оборотних засобів.

За прискоренням обіговості.

За здійсненням ринкових, банківських, бюджетних операцій.

За розрахунками з постачальниками.

За розподілом і перерозподілом фін. ресурсів.

Слідкує за розрахунками з працівниками підприємства.

Слідкує за складанням і аналізом планів господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Працівники фін. відділу використовують нові форми кредитних і розрахункових операцій, їх удосконалюють, використовуючи при цьому випуск цінних паперів – комерційний кредит. На чолі фін. відділу стоїть начальник, який несе відповідальність за фін. стан підприємства і здійснює нові види фінансових операцій на основі законів, правил. Фін. відділ зв’язаний з такими відділами:

відділ реалізації;

бухгалтерія;

відділ капітального будівництва;

бюро економічного аналізу.

Фінансовий відділ включає такі групи:

планово-аналітичну;

оперативно-фінансову;

розрахункову;

касову;

претензійну.

Кількісний склад фін. відділу залежить від:

об’єму робіт;

організації виробництва;

рівня комп’ютеризації та механізації.

Фін. відділ підпорядковується головному економісту – заступнику директора по економічних питаннях або генеральному директору безпосередньо. Начальник відділу може мати перший підпис на документі для банку. Фін. відділ контролює роботу підприємства в частині фінансів, а саме:

Вартість обладнання, що надійшло на підприємство по замовленнях і договорах.

Правильність оформлення і склад грошових розрахунків.

Своєчасність, правильність і доступність встановлення цін і тарифів на всі види діяльності підприємств.

Фін. відділ подає дані в:

плановий відділ (фін. план);

бухгалтерію (виписки з рахунків в банку);

відділ реалізації (дані про продукцію);

відділ матеріально-технічного постачання (інформацію про уточнення планових завдань).

Фін. відділ реалізовує свої права щоденно на направлення забезпеченості, платоспроможності і стійкості фін. положення підприємств (прибутковості).

10. Доходи підприємств

Доходи можна збільшити за рахунок:

зниження собівартості;

покращення якості продукції;

введення нового асортименту;

швидкості обертання основних засобів;

підвищення податку на прибуток;

зниження цін;

кількості виробленої продукції.

Розрізняють такі види прибутку;

а) прибуток від реалізації продукції;

б) балансовий прибуток;

в) прибуток від іншої реалізації;

г) позареалізаційний прибуток.

11. Методи розподілу прибутку підприємства

Прибуток є одним із найважливіших показників, що характеризує ефективну роботу підприємства і його фінансову сторону. Але однакову величину прибиту можна одержати при різних затратах, тому для оцінки ефективності роботи підприємства широко використовують показник рентабельності, який дає характеристику рівню доходності підприємства. Для аналізу використовують такі показники рентабельності:

загальна рентабельність (прибуток поділений на середньорічну вартість вироблених фондів);

рентабельність продукції (прибуток поділений на собівартість);

рентабельність однієї гривні оптової ціни реалізованої продукції (відношення суми прибутку одержаного від реалізації до вартості продукції в оптових цінах).

Цей показник використовується для виявлення резервів збільшення прибутку за рахунок використання всіх резервів, які сприяють збільшенню обсягу самої реалізованої продукції. Для аналізу рентабельності використовуються дані планових і звітних калькуляцій, по яких визначають відхилення планової і фактичної собівартості одиниці продукції, причини відхилення, визначають заходи щодо зменшення собівартості, а зменшення собівартості призведе до збільшення рентабельності.

Якість – це сукупність тих властивостей, що здатні задовольнити потребу людей у відповідності з призначенням даного виду продукції. Якість продукції: НТП нерозривно пов’язані, оскільки з розвиток НТП продукція стає більш новішою, якіснішою, досконалішою. Під оптимальним рівнем якості продукції розуміють її споживчі властивості, здатність задовольняти ті чи інші потреби при мінімальних затратах на виробництво і споживання. Якість продукції також характеризується такими показниками як: питома вага продукції вищого сорту та коефіцієнт сортності.

12. Організація і нормування оборотних засобів

Засоби вкладені у виробничі фонди і фонди обігу разом взяті у грошовій формі називаються оборотними засобами. Склад і структуру оборотних засобів розрізняють по:

Ліквідності (найбільш ліквідні активи);

Ступені ризику вкладень капіталу (оборотні засоби з мінімальним ризиком вкладень);

Функціональні ролі в процесі виробництва (оборотні виробничі фонди, фонди обігу);

Балансу підприємства (матеріальні оборотні засоби, дебіторська заборгованість, гром. засоби).

До джерел утворення оборотніх засобів належать:

власні (статутний капітал, резервні фонди, нерозподілений прибуток, фонд нагромадження);

залучені (позичені) – довгострокові кредити, короткострокові кредити, комерційні кредити;

додатково залучені (кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам, по оплаті праці, з бюджетом, з іншими кредиторами).

Розрахунок нормативів власних оборотних засобів.

В нашій державі на практиці нормативи визначають шляхом множення одноденних витрат МЦ за цінами придбання на норму запасу в днях, що можна виразити формулою: