Реферат: Способи одержання інформації, співпраця з науковцями

Прикро усвідомлювати, що до погіршення стану біосфери причетні наука і техніка. Мабуть, недаремно лауреат Нобелівської премії Ілля Пригожин якось з гіркотою сказав: "Усе, до чого торкається наука, дегуманізується". Технічно розвинуті США, наприклад, споживають на душу населення в 200 разів більше енергії, ніж у 120 країнах світу, що відносяться до економічно мало розвинених. Вони ж продукують четверту частину сміття, що з"являється на планеті, і споживають значно більше кисню, ніж його утворюється на їхній території. Такий споживацький підхід і егоцентричний світогляд властивий багатьом державним діячам, господарникам і науковцям. Екологічні проблеми нині носять глобальний характер і розв"язуватись повинні на благо всіх народів шляхом постійних консультацій між державами та погоджених дій на міжнародному рівні. Це тим більш необхідно, що часу на роздуми вже немає. А проблеми не зникають, а множаться. Менш як за півтори сотні років вміст СО2 в атмосфері зріс на 25 відсотків. І, мабуть, не випадково останнє десятиліття виявилося найжаркішим за весь час спостережень. Чітко простежується тенденція до зростання кількості природних і техногенних аварій і катастроф. І ось що показово: якщо з 1965 по 1992 рік від аварій загинуло 3,6 млн. чоловік, а економічні збитки склали 340 млрд. дол. США, то лише в 1995 р. з цієї причини загинуло 18 000 чоловік, а збитки сягнули 180 млрд. доларів. Учені прогнозують, що до 2050 року площі посушливих земель і пустель збільшаться на 50 відсотків.

Нехай у читача не складеться враження, що все це якщо й торкнеться нас, то опосередковано, і, може, воно якось перемелеться та перетреться. Ні, екологічну загрозу потрібно сприймати як особисту. Ось, наприклад, як відгукуються наслідки глобальних кліматичних змін в Україні. За останні десятиліття підвищився рівень Азовського і Чорного морів, температура повітря у Вилково, Одесі, Очакові, Керчі, Маріуполі збільшилась на 0,1-0,4 С. Забруднення верхнього шару Чорного моря знизило випаровування води з 470-485 км3/рік до 320-340 км3/рік, що сприяє наступу моря на суходіл. На думку деяких фахівців, рівень Чорного моря зростатиме в геометричній прогресії і вже в 2000 році може досягнути 24-115 мм/рік, що рівнозначно катастрофі. У що це виллється в Україні? Причорноморські лимани відділені від моря піщаними пересипами шириною 50-250 м і висотою 0,8-2,2 м. Згаданого підвищення рівня моря досить, щоб при штормі знищити ці пересипи. Порушиться гідрохімічний і гідробіологічний режим вод лиманів, загинуть цінні породи риб. Звичайно, будуть підтоплені землі, міста й села, зруйновані господарчі й промислові споруди, забрудняться підземні води. Підняття рівня ґрунтових вод стимулюватиме обводнення і підтоплення всього низинного Півдня України. І не тільки Півдня, адже почастішали повені на Закарпатті, Волині, Рівненщині.

У подоланні глобального потепління і багатьох інших екологічних проблем дуже важлива роль належить лісам, які займають 30 відсотків суходолу і продукують 82 відсотки всієї фітомаси на Землі. Оптимальним залісненням території на рівнинах вважають 25-30, в гірських районах – 35-50 відсотків. Отже, лісистість нашої держави, що становить 14,3 відсотка, вкрай недостатня і тому на порядок денний слід поставити заходи з відновлення лісу та розширення їх площ, особливо на еродованих землях, вздовж берегів річок і ярів, на гірських схилах, на межах полів тощо.

У збереженні екологічного балансу помітне значення мають болота, рослинність яких поглинає значну кількість вуглекислоти, інших забруднень. Болота, наче велетенська губка, всмоктують у себе атмосферну вологу, а разом з нею пил, окисли вуглецю, азоту, сірки, важкі метали і радіонукліди, які у великих кількостях постачає в повітряний басейн промисловість, енергетика, транспорт. У складі заповідних територій в Україні нині охороняється майже 130 тис. га боліт, але ж це складає всього 12-14 відсотків від їх колишніх площ. Сподіваємось, що науковим засадам відновлення боліт у майбутньому буде приділено значно більше уваги, ніж у нинішньому столітті.

Основою функціонування живої оболонки Землі є фітосфера з властивим їй унікальним явищем фотосинтезу. З трьохсот тисяч відомих нам видів вищих рослин близько 75 тис. можна вживати в їжу, хоча в повсякденному житті люди обходяться декількома десятками культур. Екологічна роль рослин дуже важлива і багатогранна. Наголошуємо лише, що їх життєдіяльність забезпечує постійний вміст кисню в атмосфері впродовж останніх 600 млн. років.

Дедалі більше занепокоєння фахівців викликають прогресуючі втрати біорізноманітності. Нині щодоби з лиця Землі зникає декілька видів. Через непродуману діяльність людей за найближчі 50-100 років може бути втрачено від 25 до 50 відсотків сучасного видового різноманіття. Наскільки трагічними виявляться ці втрати для біосфери і людини, зокрема? Хто зна, може назавжди втрачений вид володів здатністю синтезувати речовину, ефективну проти тієї чи іншої злоякісної пухлини, СНІДу, атеросклерозу, тощо? А можливо він був неоціненним донором рідкісного гену для селекційної роботи?

Як стверджував наш видатний земляк М.Чмихов, в останні 10 000 років (період голоцену), який поділяється на 6 епох тривалістю 1596 років кожна, відбуваються природні і суспільні катастрофи, індуковані космічними циклами. На рубежах 532-річних циклів можливі серйозні зміни клімату, на рубежах 1596-річних – дуже сильні, а на рубежах 9576-річних, ймовірно, жахливі. Останній може завершитись у 2015 році. Відомі й інші вчені (Чижевський, Красовський, Шкловський), що досліджували наслідки впливу вибухів наднових зірок та флуктуацій космічного випромінювання на земні події. Очевидно, пояснення їм слід шукати в триєдності матерії, енергії й інформації, де прихований величезний потенціал, що може реалізуватися у вигляді регіональних чи глобальних катастроф. Як уже акцентувалось, сучасна цивілізація спроможна прискорити настання таких явищ.

Як відомо, соціально-економічні процеси протікають відносно швидко, а реакція на них з боку біосфери – з тим чи іншим запізненням, як правило, за життя наступних поколінь. Людина, як біологічний вид, сформувалася в довкіллі, параметри якого підтримувались саме завдяки біологічним процесам: продукції, деструкції, кругообігу хімічних елементів, потокам енергії та інформації. Важливо встановити співвідношення природних і антропогенно перетворених екосистем, за якого підтримується гомеостаз біосфери. Адже біологічні процеси мають межі, за якими вони уповільнюються, перериваються або переходять в хаотичний стан. Оскільки вплив умов довкілля на генетичні і демографічні процеси мають відповідні пороги, нижче яких неадаптивні з них починають переважати над адаптивними процесами всередині популяцій, виникає загроза як окремим видам, так і людині.

Отже, щоб не справдились прогнози Римського клубу щодо швидкої загибелі цивілізації, слід усвідомити ту величезну відповідальність за збереження життя на нашій планеті та перейти до поступової реалізації науково виважених заходів по охороні, відтворенню і раціональному використанню природних ресурсів. Що ж до ролі науки, то, мабуть, слід погодитись з С.Хокінгом, що без неї не можна розв"язати нагальні екологічні проблеми нинішньої цивілізації. Проте це має бути гуманна, максимально об"єктивна і незалежна галузь інтелектуальної діяльності людства, результати і настанови якої мають виконувати міжнародні інститути, політики і державні діячі. Але цьому, на наш погляд, повинна передувати завершена світова концепція охорони природи. Порятунок людства в політичному і науково-технічному співробітництві.

Недоліки в роботі з науковою інформацією

Політичний соціолог з США Джейм Доусон, виходячи з власних досліджень, запропонувала універсальну "формулу" вирішення будь-якої екологічної проблеми. Рішення складатиметься з таких етапів: постановка проблеми, її вивчення, розробка програми дій, формування громадської думки, налагодження зв"язків із пресою. І нарешті – вихід на державні установи. Далі Доусен підкреслила, що важливо визначити, на якому рівні може бути вирішена проблема. Так, рішення місцевої ради про закриття АЕС ні до чого не призведе, бо це компетенція вищих інстанцій, на них і треба виходити.

Спочатку треба визначитися, коли і як використовувати зазначену діяльність. Для цього варто сформулювати задачі, відібрати кращі ідеї, вдалі звернення тощо. Потім необхідно добре продумати спосіб їх поширення, враховуючи особливості аудиторії кожного засобу комунікації. Іноді персональна розсилка листів (у комерційній рекламній сфері відома як "директ мейл") здатна привернути до вашого проекту більше уваги, ніж безадресні звернення до всієї аудиторії мас-медіа.

Розробка програми має врахувати мету кожної конкретної акції або глобальної політики організації. У разі, наприклад, орнітологічного товариства це може бути необхідність переконати людей, що спостереження за птахами (охорона, залучення, обліки та інше) може бути одним з приємних занять, варто провести аналогії із залученням до здорового стилю життя та добрим відпочинком на природі.

Засобам масової iнформацiї не вдалося уникнути низки помилок. До цих недолiкiв у роботі з науковою інформацією належать:

· некритичне та поверхове надання iнформацiї;

· залежнiсть вiд полiтичних та iнших офiцiйних повiдомлень;

· орiєнтацiя на подiї;

· нестача фахівцiв;

· труднощi при поширеннi змісту наукових повiдомлень;

· структурнi та органiзацiйнi перепони, котрi заважають достатньому опрацюванню теми.