Реферат: Українські обереги, традиції і сучасність

Хочеться вірити, що плідний досвід «софійських» керамістів у створенні пізнавальних сувенірів і оберегів буде вивчений і підхоплений молодими митцями.

Повертаючись до оберегів, нагадаймо, що, за віруваннями древніх, оберег — це матеріалізована метафора доброго ангела, модель сили, котра при нагоді заступиться за тебе, а у «перекладі» на наше наукове сучасне мислення — сконцентрує твої ж таки сили, допоможе провести аутогенну регуляцію (на тривалий час або в екстремальній ситуації). Хто сказав, що це погано? Адже людина за своєю природою відкрита до віри. З вірою легше жити, її вбивати не можна. Апотропеїчні ж речі, тобто ті з них, в які «втілено» людську віру, — самі наповнені доброю енергією і мають властивість трансформувати її до іншої людини, а відтак — бути пересторогою лиходійству. То чи не відродити обереги?

Література

1. Українські народні звичаї та традиції. – Львів, 1994.

2. Рибаков Б. Дpевние элементы в русском народном творчестве. — Сов. этнография, 1948, № 1, с. 90—106.

3. Бopяк О., Герасимчук О. Веретено та пpяслиця у слов'янській міфологічній тpадиції. — Нар. творчість та етнографія, 1990, № 1, с. 30—36.

4. Плачинда С. Київські фрески, — К.: молодь, 1982.

5. Спасська Є. Глечик з хрестиком.— У зб.; Матеріали до етнології і атропології, т. 21— 22. ч. 1. Львів, 1929, с. 35—41.