Реферат: Правові питання організації виробничого навчання

Щоб навчання не приводило до збільшення робочого часу, теоретичні знання і виробниче навчання нових праців­ників безпосередньо на виробництві провадиться в межах робочого часу, встановленого законодавством про працю для працівників відповідного віку, професії та виробництва (ст. 204 КЗпП). У зв'язку з тим, що учнівський договір є різновидом трудового договору, умова про час виробничого навчання виступає обов'язковою умовою та має свою тривалість, режим. Під час виробничого навчання на учнів поширюються нор­ми трудового законодавства, в тому числі й норми про ро­бочий час. Визначаючи тривалість робочого часу, законода­вець бере до уваги умови праці, характер роботи, стан здо­ров'я, статеві та вікові особливості, інші обставини. Виходя­чи з наведеного, разом із нормальною тривалістю робочого часу для деяких категорій працівників встановлюють скоро­чену тривалість та неповний робочий час. Ці правила поши­рюються на осіб, котрі проходять виробниче навчання. Вста-

427

новлені трудовим правом гарантії, що забезпечують обме­ження тривалості робочого часу (скорочення часу роботи в нічну зміну, напередодні святкових днів) також мають по­ширюватися на цих осіб.

У період виробничого навчання, перекваліфікації або на­вчання іншій спеціальності працівники не можуть бути ви­користані на будь-яких роботах, не пов'язаних зі спеціальніс­тю, якої вони навчаються (ст. 205 КЗпП). Професійна підго­товка здійснюється в тісному зв'язку з виготовленням про­дукції, наданням послуг, що підлягають оплаті згідно із зако­нодавством. Основною трудовою функцією даної категорії пра­цівників є вивчення спеціальності, хоча вони одночасно ви­конують і певні виробничі завдання за спеціальністю, що ви­вчається. "Праця, що не пов'язана зі спеціальністю" — це будь-яка робота, не передбачена кваліфікаційними характе­ристиками для відповідної спеціальності, і виробничі зав­дання не повинні виходити за рамки навчальної програми. Дії власника або уповноваженого ним органу, що суперечать вимогам цієї норми, можуть бути оскаржені.

Робітникові, який успішно закінчив виробниче навчання, присвоюється кваліфікація згідно з тарифно-кваліфікацій­ним довідником і надається робота відповідно до набутої ним кваліфікації і присвоєного розряду (ст. 206 КЗпП). Ви­робниче навчання завершується складанням кваліфікацій­них іспитів кваліфікаційній комісії. Кваліфікаційна атеста­ція визначає готовність осіб самостійно виконувати комп­лекс робіт чи певну роботу з обраної професії, спеціальності та спеціалізації відповідного розряду (класу, категорії). Об­сяг і рівень знань, умінь та практичних навичок осіб, які про­йшли навчання з професії, спеціальності й спеціалізації, ма­ють відповідати вимогам кваліфікаційної характеристики професії працівника (Бондаренко О. Порядок кваліфікацій­ної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобува­ють професійно-технічну освіту// Праця і зарплата. — 1999. — №7. — С. 15). Кваліфікаційні екзамени, незалежно від форми професійного навчання на виробництві, полягають у виконанні екзаменованими кваліфікаційних (пробних) робіт і в перевірці їхніх знань у межах вимог кваліфікаційних характеристик та навчальних програм. Для таких робіт підби­раються характерні для даної професії і підприємства робо­ти та вироби, що відповідають рівню кваліфікації. Підляга­ють обліку час виконання роботи, її якість. Результати іспитів

428

оформляються в передбаченому порядку, що є підставою для видання наказу про присвоєння робітникові кваліфікацій­ного розряду. Запис про присвоєння розряду заноситься до трудової книжки (Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвер­джена наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції та Міністерства соціального захисту від 29 липня 1993 p. №58).

За час проходження виробничого навчання, перекваліфі­кації або навчання іншим спеціальностям працівникам випла­чується заробітна плата в порядку і в розмірах, передбаче­них законодавством (ст. 207 КЗпП). Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 p. №700 затверджено Положення про оплату праці під час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим професіям. Цим Поло­женням визначається порядок оплати праці учнів за час їх навчання і працівників за час їх перекваліфікації або на­вчання іншим професіям, що здійснюється підприємством, організацією та установою безпосередньо на виробництві.

При індивідуальному навчанні професії працівників з відрядною оплатою праці оплата роботи учнів провадиться:

за 1-й місяць навчання — 75% тарифної ставки І розряду відповідної професії, за 2-й місяць — 60%, за 3-й місяць — 40%, за 4-й і всі наступні місяці до закінчення терміну на­вчання, передбаченого програмою, — 20% тарифної ставки І розряду відповідної професії. Крім того, за виготовлену учнями придатну продукцію нараховується заробітна плата за діючими на підприємстві тарифами і розцінками.

Оплата праці учнів при індивідуальному навчанні про­фесії працівників з почасовою оплатою праці провадиться: за 1-й і 2-й місяці — 75% тарифної ставки І розряду відповід­ної професії на підприємстві, за 3-й—4-й місяці — 80%, за всі наступні, що передбачені програмою навчання — 90% тариф­ної ставки І розряду відповідної професії. В тому ж поряд­ку оплачується праця учнів на роботах з відрядною оплатою праці, якщо виробниче навчання здійснюється на обладнанні, на якому працюють працівники, що навчають.

Оплата праці учнів у разі навчання їх у бригаді прова­диться: за 1-й місяць — 75%, за 2-й місяць — 60%, за 3-й місяць — 40%, за 4-й та всі наступні місяці — 20% тарифної ставки І розряду відповідної професії на підприємстві. Крім того, починаючи з 2-го місяця навчання, учням провадиться доплата до 100% ставки І розряду відповідної професії на

429

підприємстві з відрядного заробітку бригади. Виробнича бри­гада з відрядною оплатою праці, за згодою колективу бригади, може із загального заробітку бригади збільшувати доплату учням понад 100% тарифної ставки І розряду. Порядок і розміри доплати учням визначаються колективом бригади залежно від їх трудового внеску в результати роботи бри­гади. Якщо учнів включено до складу бригади, яка працює на агрегаті, на якому випуск продукції у зв'язку зі збільшен­ням кількості працівників у бригаді не може бути збільше­но, оплата праці учнів здійснюється в такому ж порядку, як і в разі навчання професій працівників з почасовою оплатою.

Оплата праці за час навчання професіям, яким відповід­но до тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій працівників І розряд не присвоюється, провадиться виходячи з тарифної ставки найнижчого розряду відповідної професії.

За жінками, які звільняються від виконання важких робіт та робіт зі шкідливими умовами праці, зберігається попе­редня заробітна плата на час навчання або перекваліфікації.

Оплата праці працівників за час їх перекваліфікації або навчання іншим професіям, що зумовлені потребами вироб­ництва, провадиться: за 1-й місяць — 100%, 2-й місяць — 70%, 3-й місяць — 40% їх середнього заробітку на поперед­ньому місці роботи. Крім того, вказаним працівникам з 2-го місяця навчання за виготовлену ними придатну продукцію нараховується заробітна плата за діючими на підприємстві нормами і розцінками. У разі навчання вказаних праців­ників на обладнанні, на якому працюють робітники, що на­вчають, оплата за весь час навчання провадиться, виходячи з середнього заробітку за попереднім місцем роботи.

Оплата праці учнів за час навчання техніки безпеки і ознайомлення з гірничими виробками провадиться почасо-во з розрахунку 50% тарифної ставки, встановленої для робіт­ників, які мають найнижчий розряд з професії, яку освою­ють. Після закінчення навчання техніки безпеки і ознайом­лення з гірничими виробками оплата праці тих, хто навчаєть­ся, провадиться за відрядною формою згідно з діючими на підприємстві нормами та розцінками. Якщо ті, хто навчають­ся, заробляють менше 50% тарифної ставки, за перші 2 місяці їм провадиться доплата до 50% зазначеної тарифної ставки. Починаючи з 3-го місяця навчання, оплата праці тих, хто навчається, провадиться за діючими на підприємстві норма­ми та розцінками без будь-яких доплат. Оплата праці учнів,

430

що навчаються професій робітників, зайнятих на підземних роботах, а також праці робітників за час навчання інших професій зазначених робітників має й інші особливості. Зу­мовлено це передусім характером вказаних робіт.

У період виробничого навчання на працівника поширю­ються загальні норми трудового права та спеціальні норми з виробничого навчання.

Статистичні дані з питання професійного навчання й підвищення кваліфікації на виробництві засвідчують, що в цілому за галузями економіки за 1997 p. підвищили кваліфі­кацію понад 826 тис. працівників, що становить 96,2% порівняно з 1996 p. і 5,3% загальної чисельності працівників. Навчено нових професій понад 310 тис. працівників, що становить 82% порівняно з 1996 p. і 2% загальної чисельності працівників за станом на 1 січня 1998р. (Праця і зарплата. — 1998. — №9. — С. 16). Рівень кваліфікації працівників є вагомим чинни­ком економічних реформ, та, на жаль, на сьогоднішній день багато в чому відстає від потреб ринкової економіки. Нині періодичність підвищення кваліфікації в Україні становить 16 років, тоді як у країнах Західної Європи і Японії —3—5 років, а в Росії —7—8 років. Заданими фахівців Луганського НДІ соціально-трудових відносин, 4-річна перерва в роботі в нашій країні призводить до повної втрати працівником ква­ліфікаційних навиків і сприяє істотному подорожчанню вар­тості цієї робочої сили. Тому необхідно переглянути підхо­ди до організації професійної підготовки і підвищення ква­ліфікації працівників. Насамперед, це стосується засобів сти­мулювання працівників до творчого використання своїх здібностей, удосконалення кваліфікації. У розвинутих краї­нах, таких як Японія, Швейцарія, проявляють турботу про освіту й професійну підготовку своєї робочої сили, вклада­ють кошти в цю сферу їхньої підготовки. Після закінчення професійного навчання на виробництві робітнику присвоюється кваліфікація (розряд, категорія) за професією згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником і надається робота відповідно до набутої квалі­фікації.