Реферат: Тенденції та перспективи світової золотовидобувної промисловості

Сучасні політичні реалії, що виникли після розпаду Радянського Союзу, наприклад, зруйнування єдиної мінерально-сировинної бази, висунули перед пострадянськими країнами, зокрема перед Україною, проблему забезпечення мінеральними ресурсами. Ця проблема тісно пов’язана з національною безпекою та соціально-економічним прогресом нашого суспільства. Особливо гострим є питання щодо забезпечення України золотими резервами. Адже цей метал виступає світовим грошовим еквівалентом, що підтримує стабільність національних валют. Саме це упродовж тисячоліть визначає цінність золота, хоча завдяки унікальним фізико-хімічним властивостям (пластичність, ковкість, хімічна інертність тощо) його також широко застосовують у ювелірній справі та електроніці, космічній та авіаційній промисловості, техніці, медицині тощо. З іншого боку, те, що Україна увійшла у світове економічне співтовариство як його рівноправний член, також зумовлює необхідність тісної взаємодії зі світовим мінерально-речовинним комплексом.

Тому останні відомості щодо стану світової золотовидобувної промисловості матимуть не тільки інформаційне, а й практичне значення для вітчизняних фахівців у галузі геології, економіки, планування.

Світовий видобуток золота

Останні десятиліття XX ст. характеризуються значними подіями на світовому ринку золота. Різке підвищення його вартості у другій половині 80-х – першій половині 90-х років майже до 400 дол. США за унцію ($/oz) призвело до суттєвого зростання видобутку цього металу. Проте наступне катастрофічне падіння вартості до 250 $/oz у 1999 р. взагалі порушило питання про роль золота як світового грошового еквівалента.

Людина видобуває золото вже понад 10 тис. років. Стародавніми центрами його видобутку були Єгипет, Нубія, Іспанія, Кавказ, Індія, Алтай, Китай, Центральна та Південна Америка, пізніше Західна та Південна Африка, Північна Америка, Австралія. Загальна кількість видобутого золота оцінюється у 133 тис. т (табл. 1). Наявні його запаси у родовищах світу оцінюються у 100 тис. т, при цьому палеорозсипні родовища групи Вітватерсранд містять близько 32 тис. т, архейські зеленокам’яні асоціації – близько 18 тис. т, сучасні розсипні родовища – до 32 тис. т й інші (архейські та протерозойські мезотермальні родовища, різноманітні типи мезо-кайнозойських родовищ та інші) – до 20 тис. т [8].

Понад половину вказаних вище обсягів золота видобуто у XX ст. У перші три десятиліття у середньому добувалося по 500-600 т/рік, а в наступних – 750-850 т/рік. У 80-х роках – понад 1000 т/рік при щорічному збільшенні видобутку цього металу в середньому на 10-15%. У зв’язку з різким підвищенням вартості золота у першій половині 90-х років його видобуток становив понад 2000 т/рік (табл. 2).

Упродовж зазначеного періоду, до 1997-1998 рр., спостерігалося щорічне зростання рівня видобутку золота на 2-3%. У 1997 р. зростання світового видобутку золота становило 2,3%, або 55 т (табл. 2). Такі значні золотовидобувні країни, як США, Австралія, Китай, Перу, Папуа-Нова Гвінея, Гана підвищили рівень видобутку, тоді як ПАР, Канада та Чилі дещо знизили.

Найбільш вражаючим було зростання видобутку золота у США – більш ніж удесятеро за сімнадцять років: з 30,2 т у 1980 р. до 340 т у 1997 р., до того ж за останній рік цей показник становив 3%. Найбільшим видобувачем Сполучених Штатів у 1997 р. була компанія «Newmont» після об’єднання у липні того ж року із «Santa Fe». Їхні операції у Неваді та Каліфорнії становили близько 26% усього видобутку золота цієї країни [10].

Різке підвищення видобутку золота в Перу пов’язане з початком роботи нового рудника Янакоха на базі найбільшого золотого родовища в Латинській Америці. Там у 1994 р. було видобуто 220 000 oz (6,8 т), а лише за десять перших місяців 1997 р. – 26,6 т, що становить 43% усього видобутку золота в Перу. Планується, що у 2002 р. видобуток перевищить 100 т. У Чилі видобуток зменшився на кількох копальнях, що були зачинені внаслідок стихійних явищ (наприклад, Агуа де ла Фалда). У Бразилії зниження видобутку зумовлене зниженням ціни на золото і у зв’язку з цим скрутним становищем гаримпейрос. Водночас Аргентина увійшла до списку найбільших золотовидобувних країн наприкінці жовтня 1997 р. завдяки видобутку руди на мідно-золотому родовищі Баджо де ла Алюмбрера. Кілька невеликих копалень розпочали видобуток золота в Уругваї, Коста-Риці, Гондурасі та Нікарагуа.

Безпрецедентне падіння рівня видобутку золота сталося у Росії: з 269 т у 1984 р. до 134 т у 1997 р. і до 107 т у 1998 р., що пов’язане не тільки з економічними, а й з політичними подіями. Одночасно РФ розпродає значну частину свого золотого запасу (табл. 3), що посилило економічну кризу і сприяло падінню курсу російського рубля. На жаль, скорочення золотовалютних резервів Росії триває: тільки у січні 1999 р. воно становило 602 млн дол. США, що приблизно дорівнює 60 т.

Найбільші родовища золота світу, що розроблюються, сконцентровані переважно у кількох країнах: США, Канаді, ПАР, Австралії, Індонезії, Перу, Гані тощо (табл. 4).

Розглянемо організацію видобутку золота в ПАР, що є найбільшою золотовидобувною країною світу (табл. 5).

Отже, золото в ПАР (як і в усьому світі) видобувають великі транснаціональні компанії, об’єднані у фінансові групи, такі, як: AngloAmerican, Avmin, Consolidated African Mines, Gencor, GFSA, JCI Gold, Minorco, Randgold тощо. Вони можуть бути зареєстровані у будь-якій країні (переважно США, Канада, ПАР, Австралія), але мають свої фінансові інтереси в усьому світі, зокрема й у Росії (останнім часом).

Так, упродовж 1992-1996 рр. більше ніж удвічі (в ціновому вимірі) зріс видобуток золота американськими (США) фірмами: з 301 млн дол. до 629 млн дол. [13], хоча числовий вираз золота, що його видобули у метрополії, залишився практично незмінним (табл. 2), адже настільки зросла експансія американських золотовидобувних компаній у світі. І якщо у 1992 р. у метрополії було видобуто 56% їхньої продукції, то у 1999 р. – тільки 26% [18]. Водночас зростають внески фірм США у пошуково-розвідувальні програми в інших країнах, наприклад, у країни Південної Америки – з 39 млн дол. у 1992 р. до 58 млн дол. у 1993 р. [7]. Але не фірми США лідирують у цьому плані, а канадські (94 провідних фірм), якими у 1996 р. було видобуто продукції на 958 млн дол., зокрема у Латинській Америці – на 490 млн дол. До речі, за 1992-1996 рр. видобуток золота іноземними компаніями у цьому регіоні зріс у 6 разів. Протягом останніх років транснаціональні компанії США, Канади, Австралії, ПАР та інших розвинутих країн підвищили свою активність у Південній Америці, Африці, Південно-Східній Азії, Росії [3, 4, 5, 9, 13, 14, 17]. Ще більше зростання їхньої активності планується у майбутньому [22]. Дбаючи про свою екологію, розвинуті держави переносять екологічно небезпечну частину технологічного гірничовидобувного процесу на територію країн, що розвиваються, сплачуючи зазвичай 10-20% видобутої продукції урядові експлуатованих країн.

До найбільших золотовидобувних компаній з річним рівнем видобутку понад 1 млн унцій (1 oz = 31,1 грама) належать такі: зареєстровані у США Newmont, Homestake, Freeport; у Канаді – Barrick Gold, Kinross Gold, Placer Dome; в ЮАР – AngloGold, Driefontein, Gold Fields; в Австралії – Normandy Mining; у Великобританії – Rio Tinto; у Гані – Ashanti Goldfields [21].

Найзначнішим у світі виробником золота є транснаціональна компанія AngloGold Ltd, зареєстрована у ПАР. У 1998 р. вона видобула 6,6 млн унцій золота (табл. 6), чи понад 200 т, що майже вдвічі перебільшує щорічний видобуток РФ в останній час (табл. 2). Сформована у березні 1998 р. на базі Vaal Reef компанія передусім репрезентує інтереси фінансових груп Великобританії та США при розробці таких родовищ золота у ПАР, як ERCO, Вааль Ривер, Фри Стейт, Вест Вітс, Драйфонтен. За межами Південної Африки компанія частково володіє копальнями Задіола у Малі (38%), та Навахаб у Намібії (70%), має пошуково-розвідувальні проекти у Сенегалі, Малі, Танзанії. Вона входить до фінансової групи AngloAmerican Corp., разом з якою володіє такими родовищами, як Ествааль, Еландсранд, Фриголд, Саусвааль, Вестерн Діп, Джоель. Загальна ринкова вартість компанії дорівнює 27 млрд рендів ПАР.

Стисла характеристика цієї та інших провідних золотовидобувних компаній світу наведена у табл. 6-8 (за станом 1997-1998 рр.).

Слід ще раз наголосити на транснаціональних, надкордонних інтересах провідних компаній, що володіють родовищами та здійснюють пошуково-розвідувальні дослідження у багатьох країнах: Ashanti – у Гані, Зімбабве, Малі, Гвінеї; Newmont – у США, Узбекистані, Перу, Індонезії, Мексиці; Barrick Gold – у США, Канаді, Чилі, Перу; Kinross – у США, Канаді, Зімбабве, Росії, Чилі, Ботсвані тощо. Останнім часом значну активність у завоюванні нових об’єктів за межами національної території виявляють порівняно молоді австралійські фірми, досягаючи рівня видобутку партнерів з США та Канади. Так, Normandy, крім копалень в Австралії, частково володіє родовищем Іті в Кот-д’Івуарі (33%); Resolute має інтереси у Гані, Зімбабве, Танзанії; Goldfields – у Папуа-Новій Гвінеї, Тасманії.

Останнім часом міжнародні компанії проникають у золотовидобувну галузь колишніх радянських республік [22]. Так, разом з російськими компаніями розробкою Агінського родовища на Камчатці займається Kinross Gold (25%) та Gryberg Resourses (25%); Балей в Забайкаллі – Armada Gold Corp. (85%); Дукат в Магаданській області – Pan American Silver Corp. (70%), Джульєта – Arian Resources (75%), а Шкільного – Rux Resources Inc.; Багатовершинного у Хабаровському краї – Amur Interational Gold Mines Ltd.; Нежданінського в Якутії – Celtic (50%); Покровського в Амурській області – Homestake та Peter Hambro PLG; Верхній Менкеш в Якутії – Celtic Resources Holding PLC. У Вірменії на родовищах Меградзор та Зод працює First Dyasty Mines Ltd.; у Казахстані – Indochina Goldfields Ltd. та BKG Resources PLC (родовище Бакірчик), Goldbelt Resources Ltd. (Леніногорськ), Steppe Gold Resources Ltd. (Мізек); у Таджикистані (Зарафшан) – Nelson Gold Corp. та International Finance Corp.; в Узбекистані (Кайрагач) – Rux Resources Inc.; у Киргизстані (Кумтор) – Cameco.