Реферат: Соціальний комплекс України

* Статистичний щорічник України за 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 454.

** В число відвідувань музеїв, театрів, концертних органпацІИ входять не лише жителі країни, а й гості, туристи з інших країн.

Масовою пропагандою культурних досягнень займаються і засоби інформації — телебачення, радіомовлення, газети, журнали, книжково-журнальні видавництва. У 1997 р. в Україні видавалось понад 2,5 тис. газет (республіканських, обласних, міських, район­них та ін.). При цьому разовий тираж газет становив 34 млн. при-Іірників, у тому числі українською мовою — 14 млн. Якщо кільксть газет, їх разовий тираж зріс, то книжок — знизився і станр-ив 6,3 тис. друкованих одиниць тиражем 51 млн. примірників 1985 р. він становив 155 млн.).

Усі культурно-освітні установи функціонально пов'язані з виробництвом музичних інструментів та інших предметів культурного призначення, поліграфічною промисловістю, кіностудіями, студіями звукозапису, фотокінолабораторіями, книжковою торгів­лю, торгівлею художніми виробами і товарами тощо. А тому фективною має бути система територіальних комплексів куль-'рного обслуговування населення, об'єднаних єдністю зони об-Іуговування і спільністю наявних ресурсів.

Охорона здоров'я. Включає лікувальні, лікувально-профілак­тичні, санітарно-протиепідемічні та інші медичні установи, різні види соціального забезпечення, відпочинку і фізичної культури. Матеріальні умови функціонування комплексу забезпечують ме­дична промисловість, матеріально-технічне постачання і збут. Охорона здоров'я включає також освітянські заклади (медучи лища, коледжі, медінститути, медуніверситети, курси перепідго­товки кадрів), комплексні і галузеві наукові інститути й організа­ції, а також систему управління ними.

Лікарняні заклади в свою чергу поділяються на спеціалізовані — туберкульозні, інфекційні, для інвалідів Великої Вітчизняної вій­ни та територіально-дільничі — районні, міські, обласні, респуб­ліканські.

Поліклініки як структурні підрозділи входять до складу ліка­рень. У виняткових випадках вони можуть бути автономною уста­новою. Закладам охорони здоров'я залежно від їх місткості при­своюють типові категорії (їх у лікарень 8). Найвищу категорію має заклад з числом ліжок 800—1000, а найнижчу — 100—150 лі­жок. Основна лікувально-діагностична робота здійснюється в поліклініках — при лікуванні 80% хворих; тут працює більше половини лікарів системи охорони здоров'я.

Лікувально-профілактичні заклади, які використовуються ме­дичними інститутами для підготовки лікарів або медичними НДІ — з науковою метою (але не менше ніж на 50%), називають клініч­ними. Ці ж заклади можуть входити до складу медичних вузів або науково-дослідних інститутів.

На підприємствах і в організаціях міської місцевості створю­ють медичні пункти, а на підприємствах, будівництвах сільської місцевості — фельдшерсько-акушерські пункти. Працівники за­лізниць обслуговуються спеціальними об'єднаними лікарнями, куди входять і поліклініки. На великих станціях для обслугову­вання працівників доріг функціонують амбулаторії. Відомчі ліку­вальні заклади мають працівники водного та повітряного транс­порту, системи НАН України та ін. Заклади охорони здоров'я, які обслуговують працівників окремого промислового підприємства, входять до складу медсанчастини, яка об'єднує роботу цих закла­дів. До санаторно-курортних закладів належать санаторії-профілакторії, курортні поліклініки, бальнеологічні об'єкти.

В Україні налічується 3,4 тис. лікарняних закладів на 503 тис. ліжок та 7,1 тис. лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, ємність яких становить 964 тис. відвідувань за зміну (табл. 43). Деяке загальне зменшення кількості лікарень за останні роки пояснюється перш за все їх реорганізацією і укрупненням. Мережа єктів стаціонарної медичної допомоги розвивається у трьох Інапрямах: багатопрофільному, спеціалізованому і диспансерно­му. В Україні працює 227 тис. лікарів, більше половини яких ста­новлять терапевти, хірурги, стоматологи, педіатри, жінки-лікарі серед них становлять майже дві третини. Середній медичний пер­сонал (медсестри, фельдшери та акушери) становить 556 тис. В Україні забезпеченість лікарями становить 45,1 чол., а середнім медичним персоналом — 112,7 чол. на 10 тис. жителів.

Таблиця 8

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ СИСГКМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ у 1985—1997 pp.*

Показники	1985	1990	1995	1996	1997
Чисельність лікарів усіх спеціальностей: тис. чол.	211	227	230	229	227
на 1 0000 населення	41,3	44.0	45,1	45,2	45,1
Чисельність середнього медичного персона­лу, тис. чол.	567	607	595	583	566
на 1 0000 населення	111,1	117.5	116,5	115,0	112,7
Кількість лікарняних закладів, тис. од.	3,6	3,9	3,9	3,7	3,4
Кількість лікарняних ліжок, тис. од.	669	700	639	580	503
на 1 0000 населення	135,2	135,5	125,1	114,6	100,2
Кількість лікарських амбулаторно-ноліклінічних закладів, тис. од.	6,3	6,0	7,2	7,1	7Д
У тому числі: Заклади, що мають стоматологічні відділен­ня (кабінети) Міністерства охорони здоров'я	4737	4782	4676	4793	4620
Самостійні стоматологічні поліклініки Мініс­терства охорони здоров'я	297	311	324	325	321
Місткість амбулаторно-поліклінічних закла­дів, тис. відвідувань за зміну	756	895	966	960	964
на 1 0000 населення	148,2	173,1	189,0	189,7	191,9
Кількість станцій (відділень) швидкої медич­ної допомоги Міністерства охорони здоров'я	349	970	1064	1062	1033
Кількість осіб, яким надана допомога (амбу-латорно і при виїздах швидкої медичної до­помоги), млн. чол.	17,4	17,8	16,0	14,9	14,2
на 10000 населення	343	345	313	292	282