Реферат: Політика, як мистецтво

План.

Вступ.

Розділ І : Політико-правова ідеологія — одна з найбільш діючих форм суспільної свідомості.

Влада є авторитетом.

Орієнтаційні ресурси в політиці:

а)Інформаційні ресурси;

б)Теорема Стейніца.

3. Політична свідомість.

Розділ ІІ: Мистецтво політичної поведінки.

Політика та людина.

Проблема здолання політичної відчудженості.

Політична поведінка:

а) типи ставлень людини до політики;

б) види політичної поведінки;

в) регуляція політичної поведінки;

г) специфіка масової поведінки в політиці.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ.

Політику можна розглядати як підсистему суспільства, що пов`язана з функціями здійснення влади та прийняття зобов`язуючих рішень. Реалізація цих функцій припускає дії інститутів, насамперед держави та партій. Таке визначення політики пов`язано зі структурно функціональним підходом.

Політику можна розглядати як діяльність, що пов`язана з реалізацією визначених потреб, в цілому, політика як будь-яка інша діяльність пов`язана з реалізацією індивідуальних замислів. Це проявляється у взаємодії индивідів, в їх мисленні, мовленні,безпосередньо спостерікається у поведінці.

Політику можна розглядати як форму взаємовідносин між соціальними групами, насамперед між класами з приводу здійснення та розподілу влади - це відносини не рівні, асиметричні, це конфліктогенні відносини, такий підхід характерний для критичної соціальної науки. В рамках цього ж підходу політика розглядається як форма іллюзорної свідомості, ідеологія. Іллюзорность цієї свідомості пов`язана з класовими інтересами.

Багатоаспектність політики дозволяє охарактеризувати предметну область політології як вивчення політичних інститутів, політичних відносин, політичного процесу, політичної свідомості та політичних дій.

Політика відчуває на собі вплив економіки, моралі, права, художньої культури тощо. Але ж й вона діє на ці та інші сфери.

Тривалий час політика сприймалась як всезагальна універсальна форма людської активності. Розуміння певної автономії політики дало змогу більш чітко співвіднести політику з іншими сферами життя.

Це співвідношення різні мислителі оцінювали доволі неоднозначно. Деякі бачили її як першорядну сферу людської діяльності (Моска); інші, навпаки, розчиняли її в різних видах діяльності, заперечували можливість її автономізації (Фрейд); декотрі розглядали її як залежну від економіки (Маркс), права (Гоббс), моралі (Арістотель) чи релігії (теологічна парадигма); інші - визначали її як відносно автономну рівноправну з іншими сферу суспільного життя.

Виходить, що політика – це мистецтво можливого. Можливостей у людини тим більше, чим вона багатша, тобто чим багатшою кількістю ресурсів вона може розпоряджатися.

Розділ І. Політико-правова ідеологія — одна з найбільш діючих форм суспільної свідомості.

Вміючи керувати світом предметів, людина зможе створювати складні механізми, будувати домівки, запускати ракети до космосу, бути хазяїном в світі речей. Можна розказати про закони політики на дуже добре відомих усім нам прикладах із життя, пояснити суть цих законів. А знаючи цю суть, можна зрозуміти, як керувати (маніпулювати) політичними об`єктами, тобто засобами масової інформації, політичними партіями, народами, суспільними организаціями та інш. (адже вони підкорюються політичним законам). На перший погляд може здатися, що маніпуляція - це справа глибоко аморальна. Але, по-перше, таке явище існує в політиці незалежно від нашої волі, а, по-друге, давайте погодимся, що політичні об`єкти є часточками світобудови. Але речі навколо нас також є частиною світобудови. А значить, так само як і предметами, маніпуляція політичними об`єктами можлива . Різниця тільки в законах, кторим підкорюютсья фізичні та політичні об`єкти.

Для політика незнання, заперечення об`єктивно існуючої реальності та небажання використовувати нові можливості для досягнення своих цілей є найбільшими перешкодами у політичній діяльності та розвитку.

1.Влада є авторитетом.

В загальному та широкому розумінні влада означає господарювання однієї особи над іншою або іншими особами, можливість не тілько діяти самому, але й диктувати, тобто наказувати. Без влади немає держави. Вона виражає право суспільного цілого на покорливість його частин. Влада - одне з найважливіших політичних понять, яке характеризує державу.

Здавна вважається, що влада повинна бути свещеною. Головна ідея Священого писання - всяка влада від Бога. В Біблії мы читаємо: «Життям та смертю володарює мова»; «Він вчив їх, неначе владу маючий»; «Мали владу сцілювати від хвороб»; «Закон має владу над людиною»; «Ніхто з влади веку не пізнав»; «Чи не маємо влади їсти та пити?»; «Дружина повинна мати знак влади».

Обгрунтування теорії божественого походження влади ми знаходимо у апостола Павла (Рим. 13:1-6). Апостоли визначали й межу влади: «Бога надобно слухати більше ніж людину» (Деян. 4:19)

Як бачимо, влада починається з відносин поміж людей, с відносин керівників та підданих. Вона характеризується здатнісстю впливати на діяльність та поведінку людей завдяки механізмам (економічним, ідеологічним), а також за допомогою традицій, авторитету, насилля. Чим підтримується влада? Існує спеціальна група людей, що становить собою апарат управління.

Влада з`явилась одночасно з людським суспільством і буде в тій чи іншій формі супроводжувати його розвиток. Влада необхідна насамперед для відновлення людського роду, життєздатності родини. Сімейно-родова форма влади спостерігалась у кочових народів. З розвитком осідлости поступово стверджувалась племенна влада. Формування влади територіальної обумовлено необхідністю організації суспільного виробництва, котре неможливе без підкорення всіх учасників єдиній волі, а також потребою регулювання соціальних відносин між людьми. С появою класів та держави кровні, родові зв`язки були порушені, моральний авторитет старійшины роду змінився авторитетом публічної влади, котра відокремилась від суспільства і стала над ним.

З цього виходить: влада є авторитетом, здатним підкоряти своїй волі, управляти чи розпоряджатися діями інших людей. Де існуєт так зване двоєвладдя чи багатовладдя, там взагалі немає державної влади, а лише анархія. Всякий народ вартий тієї влади, котру він обирає.

2. Орієнтаційні ресурси політика.

Для того, щоби великі маси людей могли вершити будь-які дії, направлені на досягнення єдиної мети, кожна людина з цієї маси повинна, по-перше, бути зацікавлена в здійсненні цієї мети, а, по-дрнге, всі ці люди повинні бути орієнтованими в своїй поведінці. Наприклад, коли великі маси людей виходять на демонстрацію, вони орієнтуються в своїй поведінці на дії організаторів цієї демонстрації: політичної партії,суспільної організації чи просто групи людей. В цьому випадку, організатори демонстрації являються орієнтаційним ресурсом, і хто володіє цим ресурсом, той і править поведінкою маси людей.

Розглянемо ще один приклад орієнтаційного ресурса. В США існує премія національної кіноакадемії Оскар. При врученні цієї премії видаються спеціальні статуетки - Оскари. Декілька десятків статуеток в рік надаються американським кінематографістам, и тільки одна - иноземним. При цьому, дана кінопремія вважається багатьма людьми самою престижною не тільки в американському, але й в світовому кіно, і тому являється такою насправді. По справедливости, ця премія повинна була б вважатися самою престижною в американському кінематографі. Але, оскільки більша група професіоналів в ЗМІ називає цю премію найпрестижнішою в світовому кіно, то цієї ж точки зору дотримується й більша частина людей. Зверніть увагу на таку маніпулятивну тонкість: коли одна із статуеток все ж таки вручається неамериканцям, то премію вже неможна назвати чисто американською і її називають всесвітньою. Володіння подібним могутнім орієнтаційним ресурсом дозволяє Американській кіноакадемії в значному ступені впливати на процеси сввтового кінематографу так, як їй те потрібно.

Цікавий приклад орієнтаційного ресурсу продемонстрували американські психологи. На оживленій вулиці поставили людину, котра дивилась в небо, при цьому, "там, в небі, нічого особливого не було". Деякі перехожі зупинялись і також починали вдивлятися в небо. Біля цієї людини накоплювалось до 4-5 перехожих. Потім, на цій же вулиці поставили групу з п`яти чоловік, також вдивляючихся в небо. На вулиці зібралась доволі великий натовп людей із піднятими уверх головами. Коли все на тій же вулиці в тому ж місці поставили групу з 15-ти чоловік, то через деякий час навколо них зібрався величезний натовп і по вулиці важко було пройти.

Отже, в роботі будь-якого орієнтаційного ресурса є організатори, власне сам ресурс, і учасники, відома група людей. Причому дії учасників основані не на принципі прииусовості, а на ефекті подражання.

Оскільки володіння та застосування орієнтаційних ресурсів ніяк не регламентовані, то ця область пропонує широке поле для маневрів. Для тих, звичайно, хто знає про існування цього поля та про те, які пріоритети сулить володіння такими ресурсами.

Орієнтаційним ресурсом може також бути й ідея, або релігія. Іслам, наприклад. На перший погляд може здатися, що ідеєю розпоряджатися неможливо. Але це тільки на перший погляд. Роздивимся приклад з тим же самим ісламом. Іслам, як і більшіствь релігій пропагандує миролюбивість та терпимість. Але свавільна трактовка ісламу призвела до появи таких течій в цій релігії, котрі пропагандують ненависть, насилля, екстремізм. Ті, хто трактує іслам подібним чином (а трактує він його так в своїх інтересах) по суті є «співволодарями» такої релігії як іслам. І ці люди можуть зволікати велику пользу із своєї власности. Вони являються володарями визначеного «пакету акцій» в корпорації «Islam co., ltd.».