Реферат: Початки підприємництва. Процес створення підприємства та характеристика його основних етапів

П Л А Н

Основні етапи створення підприємства.

Вибір госпордарської діяльності підприємства. Визначення ринкової стратегії підприємства.

Характеристика основних джерел формування коштів підприємства та основних методів фінансування.

Мета та функції бізнес-планування. Характеристика бізнес-плану.

Л і т е р а т у р а: С.Р. ПОКРОПИВНИЙ “Підприємництво”- К: 1998р. ст.47-60.

 

1. Започаткування підприємницької діяльності здійснюється відповідно до певної технології створення бізнесу, що є специфічною для кожного конкретного випадку і залежить від сфери вибраної діяльності. Одним із перших етапів заснування власного діла є пошук підприємницької ідеї.

Пошук привабливої ідеї бізнесу – це досить важке і відповідальне завдання підприємця, котрий має віднайти в ідеї можливість реалізувати свої знання і здібності. На цьому етапі виникає проблема: де і як шукати нову підприємницьку ідею.

Ідею можна взяти від:

споживачів (споживач по суті є вихідним пунктом формування ідеї нового продукту, або послуги);

працюючих фірм (аналіз діяльності діючих фірм дає змогу знайти нові можливості вдосконалення продукції, послуг і обгрунтувати концепцію власного бізнесу);

парламентів і урядів (діяльність парламентів і урядів, періодично оприлюднювати її результати також можуть бути джерелом нових підприємницьких ідей).

У процесі пошуку і вибору підприємницької ідеї необхідно оцінювати плани на успіх за практичної її реалізації. Оцінювання ідеї має бути комплексним, тобто її потрібно розглядати з різних поглядів:

рівня конкуренції на ринку відповідних товарів і послуг;

наявності споживачів та знання їхніх потреб зараз і в майбутньому;

виробничих можливостей фірми щодо продукування тих або інших необхідних ринку товарів;

реальних можливостей залучення фінансових коштів;

стабільності та гнучкості чинного законодавства в галузі господарювання підприємців;

компетенції , досвіду й управлінських здібностей бізнесменів.

Наука і практика розробили чимало методів творчого пошуку підприємницької ідеї:

Основні:

методи індивідуального творчого пошуку;

методи колективного пошуку;

методи активізації пошуку.

Наступним етапом створення власного підприємства є вибір типу підприємства і обгрунтування цілей підприємницької діяльності.

При створенні нового підприємства виникає необхідність визначити (вибрати) тип підприємства. Тип залежить від бажання підприємця вибрати певний спосіб процедури прийняття рішення. Таке рішення у приватному секторі можна приймати на колективній основі або на основі єдиноначальності.

Вирізняють два типи підприємництва:

самокерована фірма (підприємство);

підприємницька фірма (підприємство).

Самокерована фірма являє собою такий тип підприємства, де рішення щодо діяльності підприємства приймаються на колективній основі.

Підприємницька фірма – сам підприємець виконує функцію прийняття рішень. Необхідно зазначити, що коли йдеться про тип підприємства, то мається на увазі спосіб прийняття рішень, але не форма власності (підприємство може належати одні особі, але бути самокерованою структурою).

Принагідно нагадати, що історично первинним було тривале існування підприємницьких фірм, самокеровані системи з’явились потім, коли економічне і підприємницьке середовище уможливило реалізацію принципу економічної демократії. У нас спостерігається перехід від “соціалістичного” типу підприємств до самокерованих, а не до підприємницьких, без урахування обставин перехідного періоду.

за умов такої “економічної демократії”, коли приватизація здійснюється через “розпорошення прав власника”, коли приватизація здійснюється через розпорошення прав власника між усіма працюючими, демократичні засади в економіці призводять до хаотичного розвитку виробництва.

Приймаючи рішення про вибір тієї чи іншої організаційно-правової форми, підприємець п о в и н е н:

визначити потрібний йому рівень і обсяг можливих прав і обов’язків, що залежить від профілю та змісту майбутньої підприємницької діяльності, можливого кола партнерів, співвідношення найбільш доцільної форми організації підприємства і можливостей, що надаються чинним законодавством.

вирішити питання про форму створення статутного фонду засновуваного підприємства, що також залежить від конкретного змісту майбутнього підприємства, власних можливостей, масштабів діяльності, рівня конкуренції у тій галузі, в яку підприємець має намір проникнути. Для започаткування будь-якої справи потрібно мати достатньо потужний стартовий капітал;

ретельно зважити і видати найбільш ефективну форму організаційної побудови підприємства.

2. Відповідно до закону “Про підприємства в Україні” можна заснувати:

приватне індивідуальне (сімейне) підприємство;

ТзОВ (акціонерне товариство закритого типу);

акціонерне товариство відкритого типу.

Крім того закон дозволяє створення повного і змішаного (командитного) товариств, а також об’єднань підприємств. До цього переліку можна додати державні і муніципальні підприємства, а також ті, що функціонують на основі оренди і викупу майна трудовими колективами.

При створенні підприємства мають бути визначені конкретні цілі їхньої діяльності, тобто кінцеви стан господарювання, якого фірма сподівається досягти на певний момент у майбутньому.

Процес формування цілей підприємства має бути конкретним і передбачати:

виробництво наперед визначеної кількості певної групи товарів;

задоволення виявлених у певному регіоні потреб у конкретній сукупності товарів (продуктів, послуг);

обслуговування певної категорії клієнтів тощо.

Зокрема підприємці ставлять перед собою не лише поточні цілі, а й перспективні, тобто планують як тактику, так і стратегію свого становлення функціонування і розвитку.

Зокрема тактика підприємця може полягати у тому, що на початковому етапі своєї діяльності накопичити певну суму власного капіталу, яка потім на другому етапі буде використана для розвитку підприємства.

Вибрані цілі мають бути конкретними і реальними, формуватись і визначатись у певних показниках, максимально точно вимірюватись.

До них можна віднести такі:

прибутковість (обсяг прибутку, дохід від інвестованого капіталу, відношення прибутку до обсягу продажі);

продуктивність або ефективність (виробіток на одного працівника, витрати на виробництво одиниці продукції);

продукція (зміна номенклатури і асортименту, впровадження нових її видів);

виробничі потужності (поточна величина, можлива динаміка у майбутньому);

персонал (підвищення рівня кваліфікації, поліпшення умов праці);

ринок (обсяг продажу, частка участі на ринку);

Отже основні етапи створення підприємства:

пошук і знаходження своєї господарсько-ринкової лінії на ринку;

свідомий вибір форми підприємницької діяльності (індивідуальне або колективне підприємство);

усвідомлення та розробка власних стратегій та тактик вибраного бізнесу;

придбання засобів реалізації підприємницької ідеї – технічних засобів і предметів праці, майном необхідних працівників;

встановлення ринкової ціни на вироб чи послугу;

започаткування конкретного виробництва, визначення каналів збуту власної продукції.

Успішне подолання цих кроків дає можливість наблизитись до практичної реалізації формальної акції – підготовки документів для заснування, державної реєстрації, ліцензування діяльності започаткованої фірми.

Стратегія підприємства.

Під стратегією прийнято розуміти комплексну програму дій, яка забезпечує здійснення місії (генеральної мети) фірми і досягнення її множинних цілей.

Для того, щоб вибрати стратегію фірми, потрібно спочатку провести оцінку і аналіз існуючої стратегії. Залежно від того, на якій стадії життєвого циклу перебуває фірма, її керівництво може вибрати одну з базових стратегій.

Стратегію виживання – вона є захисною і використовується за кризового стану економічної діяльності підприємства.

Стратегію стабілізації – стратегію діяльності підприємства з урахуванням нестабільності (коливання) обсягу продажу своєї продукції і отримують величини доходів.

Стратегію зростання – найефективнішу стратегію стабільного зростання обсягу продажу, прибутку, капіталу.

3. Для здійснення бізнесової діяльності необхідно мати певний стартовий капітал. Капітал може існувати у матеріалізованій і ментальній формах (знання, вміння, здібності, “нау-хау” розцінюють як специфічний товар, капітал).

Під капіталом розуміють матеріальні і грошові кошти, а також інтелектуальні напрацювання і організаторські навики, котрі використовують у професії виробництва і його обслуговування та є джерелом і засобом отримання прибутку.

Підприємницький капітал о х о п л ю є:

усі технічні засоби виробництва (будівлі, споруди, устаткування, рухомий склад транспорту) використовувані підприємцем на законній підставі (не лише як об’єкти власності, а й на правах оренди, лізингу і ін.);

матеріальні оборотні елементи виробництва (сировина і матеріали, пристосування і інструменти одноразового або короткочасного використання);

оборотні кошти у грошовій формі (фонд оплати праці, кошти для придбання елементів оборотних фондів, фонди обігу, у тому числі грошові кошти на розрахунковому рахунку у банку);

інтелектуальна власність (власна підприємницька ідея, спосіб виготовлення сировини або готової продукції – все те,що прийнято називати “нау – хау”);