Реферат: Гуцульська вишившка. Набір серветок

вершини всіх хрестиків, що стикаються, мають збігатися так, щоб на просвіт вишивки видно було дірочки;

верхній напівхрестик по всій вишивці повинен мати один напрям.

Косий хрестик – найпоширеніший шов у сучасних українських вишивках. Він складається з двох косих стібків, які перехрещуються по діагоналі.

Подвійний хрестик. На відміну від косого кожний подвійний хрестик вишивають окремо. Спочатку виконують діагоналі хрестика, а потім два перпендикулярних стібки так, щоб центр їх перехрещення збігався з центром перехрещення діагональних стібків.

Прямий хрестик. Прямий хрестик поширений у західних областях України, але як елемент орнаменту зустрічається у вишивках інших областей. Вишивають прямий хрестик так само, як і косий, тільки перехрещуються вертикальні і горизонтальні стібки.

Рушникові шви. Ця велика група технічних способів великих елементів рослинного орнаменту поширена у вишивках центральних областей України. Це в основному двобічні лічильні шви, які поєднують в собі занизування, штапівку, лічильну гладь, хрестик.

Обводки. До рушникових швів близькі обводки, призначені для композиційного завершення орнаменту. Їх можна виконувати різними швами – занизуванням, прямою і косою гладдю, набируванням, а також ретязем, верхошвом, хрестиком. Можна застосовувати різноманітні їх поєднання.

Строчка, або шов назад голку. Цей шов нагадує машинну строчку:на лицьовому боці виробу стібки розташовані впритул один за одним,а на вивороті вони лягають один на одного.

Тамбурний шов,або ланцюжок. Народне вишивання дає дуже багато зразків застосування тамбурного шва. Ним вишивають узори як самостійно, так і в поєднанні з рушниковими швами, в рослинних орнаментах. Шов виконують справа наліво.

Художня гладь із зливанням відтінків. Цей шов звичайно застосовують для вишивання квіток та листків. Поєднуючи кольори ниток, можна досягти потрібного кольору і відтінку. Злиття відтінків досягають тим, що стібки гладі роблять різної довжини. Для вишивання художньою гладдю необхідно мати велику палітру кольорів ниток. Часто в одному кольорі необхідно поєднати до 10 і більше відтінків.

Сполучні шви. Сполучні шви, застосовувані для зшивання різних площин тканини, називають змережуванням. Виконують їх петельним швом. Перш, ніж приступити до змережування, треба підготувати краї деталей виробу. Для цього край виробу підгинають на 3 мм, потім ще раз на 3 мм і приметують ниткою кольору тканини виробу.

РОЗДІЛ ІІІ

Методика та послідовність

виготовлення виробу.

Вишивання – це багатотривала клопітка робота, яка потребує терпіння і врівноваженості.

Одним із важливих аспектів для вишивання набору серветок є правильний підбір тканини, на якій я буду вишивати.

Я вибрала для вишивання тканину із полотняним переплетенням ниток, виткану хрестиковим методом, щоб можна було легко розрахувати нитки і щоб вони утворювали правильний квадратик. Такою тканиною є відома нам панама, яку випускають двох видів – густоткану і рідкоткану. Від того, якого ткання буде панама буде залезжати і результат вишивання. Для роботи я використалагустоткану тканину.

Невід‘ємним компонентом для вишивання є правильний підбір ниток. Для своєї роботи я використовувала спокійні не крикучі тони ниток.

Для виконання роботи я застосовувала дві техніки вишивки: косий хрестик і мережка.

Шов “косий хрест” утворюється з двох діагональних перехрещених стібків. Вишивають цим швом у горизонтальному, вертикальному і діагональному напрямках. Невеличкі частини узору можна вишивати окремими хрестиками.

Мережка – ажурний узор, зроблений на місці висмикнутих з тканини ниток.

Кінцевим етапом роботи над вишиванням виробу є прання та прасування. Прати вишиті речі треба дуже обережно, щоб фарба на кольорових виробах не злиняла та щоб не пошкодити ажурні вишивки.

При полосканні кольорових вишивок у воду додають 1-2 чайні ложки оцту, щоб надати ниткам блиску. Якщо дозволяє тканина, вишивки після полоскання підкрохмалюють і підсинюють.

РОЗДІЛ ІV

Методика викладання декоративно-прикладного мистецтва в процесі навчання дітей в школі.

Загальновідомо, що одним з найпоширеніших видів ручної праці та народного мистецтва з давніх-давен було вишивання. Ручна вишивка сприяє розвитку особистості, її образному мисленню, естетичному вихованню, а також координації рухів, відчуття простору. Воно несе в собі можливість вияву мистецьких принад – тут поєднуються художні, естетичні, етичні смаки, розвивається пам‘ять, формуються зосередженість, збагачуються уява і художнє сприйняття довколишнього світу.

Знайомлячи дітей з техніками виконання вишивки я пропоную такий поширений план-конспект уроку.

Тема: Техніка виконання хрестикових швів.

Мета: Дати початкову уяву про техніку вишивання, осносні прийоми виконання техніки – хрестикових швів.

Розвивати в учнів творчу уяву, наполегливість, спостережливість, зосередженість, естетичні смаки, самостійність.

Виховувати охайність, повагу до творчості, творчих дій, любов до вишивання, творчий підхід до вирішення цих завдань.

Ілюстративний матеріал: малюнки – зразки вишивок, таблиці із послідовністю виконання різних технік, зразки вишивок різними техніками.

Інструменти і матеріали: нитки, голки, тканина-панама, ножиці.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку.

І. Організаційна частина.

Вчитель вітається з класом, перевіряє готовність учнів до уроку, проводить вступний інструктаж з безпеки праці, гігієни.

ІІ. Ознайомлення учнів з темою уроку:

Вчитель розповідає про історію виникнення вишивки.

Вступна бесіда.

Техніка вишивання “хрестом”, або “хрестиком”, та “напівхрестом” – одна з найвідоміших і найулюбленіших у народних вишивках.

Особливого поширення вишивки “хрестом” набули у другій половині минулого століття. Ним вишивали одяг і рушники нитками червоного і синього або червоного і чорного кольорів. І в наш час цими швами оздоблюють дитячі й чоловічі сорочки, жіночі блузки та плаття, скатерті, серветки, вишивають килими й панно, сумки, диванні подушки та інші речі.

ІІІ. Демонстрація і аналіз зразка.

Вчитель розповідає про різноманітні техніки виконання вишивки: низинку, гладь, мережку, занизування, болгарський хрест, косий і прямий хрестик; показує таблиці; ознайомлює з технологією виконання косого хрестика.

IV.Практична робота учнів.

Діти виконують дану роботу, створюють власний ескіз орнаменту для вишивання косим хрестиком.

V. Підведення підсумків уроку.

Вчитель оцінює роботу учнів. Запитує в них, що цікавого, нового вони дізналися на уроці. Учні демонструють свої роботи на виставці.

VІ. Прибирання робочих місць.

Завдання додому.

Вчитель пропонує учням поцікавитись у шкільній бібліотеці літературою з історії вишивання, опрацювати її.

ВИСНОВКИ

Протягом століть створювалося народне мистецтво, розмаїте й багатогранне. Виникло воно з любові до рідного краю, всього навколишнього світу і з потреби не тільки бачити і відчувати красу, а й творити її власними руками.

Вишивка відбиває живописну, графічну й орнаментально-композиційну культуру народу. Разом з тим вона є результатом як матеріально-практичної, так і духовної діяльності людей. У ній міститься інформація про орнамент, композицію, колорит, вона охоплює і сферу знань, естетичні погляди, смаки, а також звичаєво- обрядові аспекти, естетичні переконання.

Художнє вишивання – один з найбільш поширених видів народного мистецтва, в якому втілені кращі традиції народу – приносить і буде приносити радість тисячам його шанувальників.

У нашому сьогоденні чудово поєдналося традиційне і сучасне творче начало. Гляньте навколо - і ви побачите, як гарно доповнюють сучасний інтер‘єр декоративні рушники і панно, килими і верети.

Кравці і вишивальниці запозичують із скарбниць народного мистецтва крій і чудові візерунки, використовують як старовинні, більш складні, так і нові – декоративні, легші у виконанні шви.

Ручне вишивання не потребує якогось спеціального обладнання, але вимагає уваги, старанності та акуратності.

ЛІТЕРАТУРА:

Антонович Є. А., Захарчук – Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне: підручник - Л.1993рік.

Бобіченко Д.В. Розвиток народних художніх промислів на Україні. Журнал “Народна творчість та етнографія” – К. 1976, №1 – с.29-34.

Воропай П.Р. Народні звичаї – Х. 1989р.

Гасюк Є.О., Степан М.Р. Художнє вишивання:Альбом – К. 1981.

Гура Л.П., Жоголь Л.Є. Прикрась свій дім – К. “Техніка” 1988р.

Захарчук П.В.Українська народна вишивка західних областей України – К. 1978р.

Кравець І.М. Особливості розвитку сучасного українського декоративно-ужиткового мистецтва: Республіканський збірник – К. 1970, вип. 4 – с. 40-53.