Реферат: Жан-Батіст Гренуй

Погляди Гренуя нагадують погляди більшості просвітників («ляпаси по обличчю Бога»; іде­алізація природи; хірургічний аналіз людського суспільства, в якому більша частина просвітників виділяла в першу чергу негативні сторони; пропа­ганда нового, «правильного» світу, який люди мо­жуть створити, спираючись на власний розум). Ав­торська думка наближає нас до запитання: а чи не був просвітницький рух разом з усіма його трагічними наслідками Великою Помстою світові звичайних людей, яка прийшла від геніальних осо­бистостей, сповнених зла. І чи не самі звичайні люди створили грунт для росту бактерії геніального зла?

... Магічна сила генія примусила людей забути про Бога, добродійність і благочинність. Поважне місто Грас наповнилось «криками, хрюканням і сто-

гнанням десяти тисяч безсоромних звірюк». Пар­фуми, створені Гренуєм, не просто викликали лю­бов, вони викликали ще і пристрасне бажання за­гарбати об'єкт любові, отримати від нього ма­теріальну, тілесну насолоду. А прекрасним є тільки те, що всім подобається без користі (Кант). Тобто художній геній Гренуя створив не прекрасний, а злочинний шедевр, який спаплюжив і красу, і доб­ро. Так маленька людина помстилась світові. По-мстилась несвідомо, так і не зрозумівши ані приро­ди краси, ані природи добра. Правда, люди подба­ли про те, щоб викреслити пам'ять про Гренуя не тільки з історії міста, а й із власної пам'яті. Шановні парфумери розбрелись по домівках і продовжили комерційні справи.

Людство, зачароване силою злого генія, не звільнилося б від цього впливу самостійно, без до­помоги невідомої сили, яка знову нагадала Греную про можливість отримання власного запаху і пере­творення його на звичайну людину. І Гренуй зали­шив цей світ, тому що задихався. Залишив, знаючи, що міг би правити цим «смердючим світом».

Волоцюги, які з'їли Гренуя, врятували людство від загибелі, а Гренуя — від обов'язку жити. Хоча не треба перебільшувати їхню доброчинність: проковтнувши свою добровільну жертву, вони роздувались від пихи, тому що вважали, що «вперше здійснили щось стосов­но любові». Але якої любові? «Корисливої, жадібної, загарбницької», — буде відповідь. Іншої, на думку авто­ра, в цьому світі не має.

Роман Зюскінда являє собою не тільки саркас­тичну іронію над людством, а і, мабуть, гротескове перебільшення. Роман лякає похмурістю, але при­мушує думати не тільки про минуле, а й про май­бутнє людства.

На заключному етапі вивчення ми звернули ува­гу школярів на те, що життя Гренуя починається і закінчується на паризькому Кладовищі Невинних, де напередодні Великої Французької революції по­будували ринок, який існує і зараз. Тобто бактерія геніальності повернулась туди, звідки прийшла, і че­кає на свій час. Вона може знову вийти у світ у ви­гляді маленької людини, тільки тепер не у найсме-рючішому, а у найгрошітішому місці Парижа, і зно­ву почати реалізовувати давню схему перетворен­ня живого матеріалу на продукти геніальності. Спи­раючись на вказаний автором орієнтир, ми запропо­нували учням створити невеличкі есе про існування нового Гренуя, народженого на ринку в XXI столітті (прийом «уявлення-символ»). Твори вийшли досить цікавими: учні говорили про народження людини-лічильника, яка здатна штовхнути світ у божевільню, про геніального продавця, який може продати нашу планету іншим цивілізаціям і т. д. Але всі «жахливі каз­ки» закінчувались добре, тому що таємнича сила завжди рятувала людство і примушувала Гренуя по­вертатися до стану сну.