Реферат: Обгрунтування підприємницької ідеї

Поінформованість фірми відносно своїх можливостей низьких витрат в заданому діапазоні обсягів виробництва не вичерпує всіх аспектів вирішення проблеми — необхідний стратегічний аналіз витрат. Мета стра­тегічного аналізу витрат — звернути увагу фірми на власну внутрішню структуру витрат з метою порівняння її з структурою витрат фірми-конкурента. Найбільш зручним інформаційним базисом аналізу може бути со­бівартість продукції фірм за укрупненими економічними елементами ви­трат, яка найбільш повно репрезентує кумулятивні витрати на всіх етапах "існування" продукту — створенні, виробництві, реалізації та експлуатації. Аналіз витрат (В) може-проводитися за принципом інших рівних умов — незмінності вартісних інгредієнтів елементів, витрат: М — матеріальних витрат, 3 — витрат на оплату праці, А — амортизації, І — інших витрат по бізнес-фірмі (Б-Ф) та фірмі-конкуренту (Ф-К) у часовому інтервалі попереднього (п) та звітного (зв) періодів. Порівнюючи дані, можна з'ясувати відхилення витрат DВБ-Ф = ВЗВІ - ВП та DВФ-К - Взвк – ВПКф, а потім вплив кожного з п'яти факторів на витрати DВ: матеріалів DМ, оплати праці D3, амортизації DА, інших витрат DІ, обсягів виробництва DQ за інших рівних умов для бізнес-фірми як (МЗВ - М, ЗЗВ - 3, АЗВ - А, ІЗВ - І, (В ×100/ВП - 100)ВП ) і для фірми-конкурента ( МЗВК – МК, 3ЗВК – 3К , ,AЗВК –AК , ІЗВК – ІК, (ВК • 100/ВІІК - 100) х BП). В результаті порівняння структур витрат фірм та вагомості впливів факторів на зміну витрат для бізнес-фірми будується пріоритетний ряд і витрат, які першочергово треба регулювати з метою їх мінімізації. Серед них обов'язково є такі, що не обмежені якимось певним нормативом, зміню­ються в досить широкому діапазоні, пов'язані з координацією різних видів діяльності: науково-технічної, постачанням, збутом, маркетингом, зокрема рекламою, транспортуванням, складуванням, сервісним обслуговуванням, забезпеченням якості продукції. На особливу увагу до себе заслуговують витрати на забезпечення якості продукції та трансакційні. Останні пов'язані з укладанням угод на постачання ресурсів на фірму та продажем готової продукції. Низька оперативність укладання угод, недобросовісність партнерів, неоптимальність вартості предмету угод призводить до збільшення трансакційних витрат. Оптимізація цих витрат за критерієм ефективності можлива за умови спеціального дослідження та економіко-статистичних обгрунтувань.

Витрати на забезпечення якості продукції пов'язані з неузгодженням фактичного та заданого показників якості продукції. Якби виробнича си­стема функціонувала в ідеальному режимі або близькому до такого, витра­ти на забезпечення якості були б мінімальними. Однак досвід роботи фірм в Україні та за кордоном свідчить про протилежне — питома вага цих витрат в сукупних витратах фірм достатня і коливається в межах від 5% до 20% вартості продукції. Необов'язково-неминучий характер цих ви­трат потребує їх оцінки, аналізу, обліку та регулювання. Класифікація ви­трат побудована за принципом забезпечення якості продукції всіх елементів виробничого процесу на всіх стадіях виробництва продукції: засобів праці, предметів праці, самої пращ та інформації на стадіях технічної підготовки виробництва, виготовлення, реалізації продукції. Так, наприклад, виробничі витрати на забезпечення якості предметів праці на всіх стадіях процесу виробництва продукції включають: витрати на контроль якості та серти­фікаційних вимог до конструкторської та технологічної документації (вне­сення змін, доробка технічної документації); витрати на авторський нагляд конструкторської та технологічної документації; витрати на метрологічну експертизу документації; втрати від браку; додаткові витрати в зв'язку зі змінами умов роботи; додаткові витрати на пакування та транспортування продукції на експорт; витрати на вхідний контроль матеріалів та комплек­тувальних виробів (зарплата контролерів, амортизація контрольного об­ладнання, інструменту, інвентарю); витрати на операційний контроль; ви­трати на приймальний контроль у процесі виготовлення продукції; витрати на всі види випробувань; витрати на проведення заводської атестації про­дукції (деталей, вузлів); витрати на технічне обслуговування виробів у споживача (монтаж, налагодження); витрати на гарантійне обслуговування виробів у споживача; витрати на рекламації та претензії споживачів (штра­фи, транспортні витрати, пошук та виправлення дефектів продукції).

Регулювання витрат на якість може здійснюватись за критеріями сумар­ного економічного ефекту та мінімальних витрат при різних концепціях забезпечення якості продукції. Перша концепція, що використовує перший критерій, допускає наявність якогось не збігання фактичної та заданої якості при досягненні максимального ефекту забезпечення якості продукції. Дру­га концепція заперечує будь-яке розузгодження якості й проголошує ідею "нуль-дефектів".

Мінімальні значення витрат (Евmin, Вmin) сформовані як функції оптимальної якості продукції. Досягнення оптимального розузгодження в якості продукції та система "нуль-дефектів" передбачає всебічний контроль та всебічне управління якістю за вимогами стандартів ISO 9000-9004 у сфері дослідно-конструкторських робіт, виробництва, монтажу та за допомогою цільового менеджменту забезпечення якості продукції.

Щоб запобігти виникненню дефектів продукції на всіх етапах її життє­вого циклу, доцільно виявити основні причини дефектів на "ранніх" ста­діях створення продукції. Для цього зручними є діаграми Парето. Викорис­таємо метод Парето для аналізу та виявлення першочергових заходів менеджменту фірми по зменшенню причин дефектів, самих дефектів, а потім і витрат щодо забезпечення якості продукції. В нашому прикладі існує чотири головні причини дефектів: 1) невідповідність виготовленої про­дукції стандартам; 2) відхилення технологічного процесу виготовлення продукції від стандартів; 3) негативні результати приймально-здавальних випробувань: 4) негативні причини періодичних випробувань.

При складанні діаграм Парето враховувалося, що всього дефектів за згаданими причинами 50, а за причинами відповідно до переліку 27, 12,4, 7; з них на першу причину припадає 54%. Далі перша причина дефектів прий­мається як головна, усунення якої дає найбільше зменшення дефектів. Після аналізу цієї основної причини з'ясовуємо, .що причинами дефектів про­дукції стали: незадовільна технічна підготовка виробництва — 15 випадків, незадовільна організація виробництва — 5 випадків, незадовільна якість комплектувальних виробів — 7 випадків.

Використання діаграм Парето для всього процесу "існування" про­дукції дозволяє здійснити багатофакторний аналіз процесу забезпечення якості з метою його покращання та зменшення витрат на якість на наступ­них стадіях виробництва та експлуатації продукції.

Необхідність управління витратами вимагатиме відповідних механізмів планування витрат на якість та їх обліку. З метою удосконалення контро­лю за витратами та отримання оперативної інформації про витрати на якість слід скористатися обліком витрат за видами та місцем їх виникнен­ня (наприклад, на дільниці вхідного контролю витрати залежать від конт­ролерів цієї дільниці й можуть бути визначені та співставлені з обсягом робіт, що виконуються). Також можна було б, зберігаючи традиційну систе­му обліку та калькулювання собівартості продукції, виявляти фактичний рівень витрат на якість на основі баз розподілу, прийнятих для тих непря­мих витрат, частиною яких вони є.

Стратегія низьких витрат буде тим реальнішою, чим тісніше буде по­в'язана з регулюванням необов'язкових витрат, якими є витрати на якість та трансакційні витрати. Слід зауважити, що стратегія низької вартості та мінімізація витрат не є самоціллю, а лише передумовою збільшення при­бутків, забезпечення стабільного становища фірми в ринковій економіці.

Стратегія диференціації

Стратегія диференціації розрахована на випуск унікальної продукції з урахуванням специфічних вимог кожної групи споживачів з переорієнта­цією конкуренції у площину якості та технічного рівня, і так чи інакше пов'язана з виробництвом нової продукції для певних споживачів.

Розробка нових виробів і їх впровадження у виробництво пов'язані з ризиком нововведень і можливих дефектів. Передумовою успішності стра­тегії диференціації є створення надійної організаційної структури для ро­боти з ідеями нових продуктів, обгрунтованої стратегії і тактики маркетин­гу на всіх стадіях створення І впровадження нового продукту з метою прийняття рішень про доцільність або недоцільність продовження роботи над ідеєю.

Є чимало джерел нових технічних ідей. Найкращим стартом в їх по­шуку є споживачі, їхні бажання і потреби можна прослідковувати через опитування, клієнтуру. Другим джерелом ідей є вчені, тобто автори вина­ходів, нових ідей і нових технічних принципів створення приладів. Крім того, треба слідкувати за розробками продукції конкурентів. Інші джерела ідей — торговий персонал і дилери фірми, які контактують Із споживача­ми; винахідники; патенти; лабораторії технічних університетів; комерційні лабораторії; консультанти приладобудівної сфери і консультанти з про­блем управління; рекламні агентства; фірми маркетингових досліджень; стандарти для створення системи забезпечення якості виробів; професійні асоціації; відомчі видання тощо.

Але споживачі товарних ідей не купують. Вони купують проблемний варіант ідеї, виражений важливими для споживача властивостями виробу. Завдання маркетолога фірми-розробника нової продукції — опрацювати ідею до альтернативних варіантів споживчих властивостей, зробити по­рівняльну оцінку і вибрати кращий з них. Перевірка найкращого варіанта передбачає перевірку його за допомогою відповідної групи цільових спо­живачів, які відповідають на запитання маркетолога фірми щодо купівель­ної спроможності варіанта.