Реферат: Суспільство як система економічного взаємообміну

Наукове обгрунтування економічних потреб має велике практич­не значення. На їх основі можна побудувати соціальні нормативи, тобто науково обгрунтовані показники, що характеризують ступінь розвиненості соціальної сфери, досягнутий рівень реальних доходів, умови праці та побуту, ступінь професійної підготовки і освіти різних соціальних груп населення. Особливо важливо для регулювання роз­витку соціальної сфери обгрунтувати оптимальний споживчий бюд­жет — кількісне вираження життєвих засобів. Його розраховують за нормами і нормативами споживання, що задовольняють розумні, ра­ціональні потреби. Оптимальний споживчий бюджет використову­ють для оцінки досягнутого рівня життя населення та вибору ефек­тивних шляхів його зростання.

Порівняння фактичного споживання з нормами оптимального споживчого бюджету дає можливість визначити ступінь задоволен­ня потреб, виявити незадоволений попит та вжити заходів для роз­витку виробництва і сфери послуг.

Соціальні нормативи мають постійно оновлюватись. Поряд з науково обгрунтованими нормативами можуть розроблятися і нор­мативи, розраховані на мінімальний споживчий бюджет, на основі якого визначають мінімальні рівні заробітної плати, допомоги на дітей, стипендії тощо.

Розробка і застосування науково обгрунтованих соціальних нор­мативів — об'єктивна основа для прискореного розвитку соціальної сфери. Ефективне використання їх є важливим чинником якісних перетворень економіки, змін рівня життя людей.

5. СУБ'ЄКТИ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН.

ЇХНІ ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ

Свої економічні потреби людина реалізує у виробництві, вступаючи у певні економічні відносини. Тому пізнати економічні інтереси, їхній об'єкт можна лише через розкриття суб'єктів еконо­мічних відносин.

Суб'єкти економічних відносин — це сторони (фізичні та юри­дичні особи), які вступають у відносини виробництва, розподілу, обміну та споживання. Кожну із сторін, яких завжди є дві (прода­вець і покупець або виробник і споживач) слід розглядати як окре­мого суб'єкта, якому притаманний свій інтерес. Вступаючи у еко­номічні відносини з іншим суб'єктом, він намагається реалізувати цей інтерес (як і той, хто вступає з ним у відносини).

Суб'єктами економічних відносин є як індивід, так і різні соці­альні спільноти (підприємство, товариство, асоціація, кооператив тощо), а також держава в цілому. Адже цілком очевидно, що в еко­номічні зв'язки вступають не тільки фізичні, а й юридичні (фірма з фірмою або фірма з індивідумом) особи. Економічні відносини з приводу різного роду форм виробничого, наукового, технічного та іншого співробітництва, торгівлі існують також між державами.

Суб'єкти економічних відносин обов'язково мають бути власни­ками. Мова йде передусім про індивідуальну власність людини на суспільно-виробничу силу її особистої праці (здібності, знання, до­свід, носієм яких є кожна людина). Це зумовлює виключне право кожної людини вільно розпоряджатися своєю продуктивною силою, використовувати її цінності у власних інтересах. Водночас певні суб'єкти мають у своєму розпорядженні засоби виробництва, вико­ристовують їх на свій розсуд, розпоряджаються створеними у про­цесі трудової діяльності благами: споживають, продають, викорис­товують на розвиток виробництва. Ними можуть бути окремі інди­віди, сім'ї, підприємства, громадські організації.

Становище суб'єктів економічних відносин постійно змінюєть­ся, адже їхній розвиток залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Розвиваючись разом з останніми, вони активно впливають на них через свої інтереси.

Досвід переконав, що уявлення про економічні відносини, їхні суб'єкти, що начебто спрощуються в процесі економічного розвит­ку, як це було донедавна, є хибним. Процеси, що відбуваються у ре­альному житті, свідчать про зворотнє, тобто про ускладнення еконо­мічної структури суспільства. Витіснення багатоманітних форм гос­подарювання (особистих, приватних, сімейних, колективних) під­приємствами, заснованими на державній формі власності, паралізу­вало економічне життя багатьох суб'єктів виробничих відносин, не давало змоги реалізувати їхні інтереси повною мірою. Це стримува­ло розвиток економіки.

«Включити» всіх суб'єктів виробничих відносин, їхні інтереси в економічне життя, надати динамізму суспільному виробництву, вивести економіку країни на якісно новий рівень — найважливіше завдання. Його можна вирішити не підпорядкуванням одних інтересів іншим, а поєднанням різнобічних інтересів усіх суб'єктів господарювання.

Відповідно до конкретного історичного характеру економічних потреб економічні інтереси як форма їхньої реалізації також мають історичний характер. Історична форма і соціальна зумовленість еко­номічних інтересів у кожному суспільстві визначаються відносина­ми виробництва, розподілу, обміну і споживання, які, в свою чергу, залежать від рівня розвитку продуктивних сил. Водночас у певній історичній системі виробничих відносин люди займають різне ста­новище, що зумовлює характер їхньої діяльності, їхні потреби та інте­реси.

Економічний інтерес — це вигода, якої досягають у процесі реалізації економічних відносин. Вона забезпечує само­стійність, саморозвиток суб'єкта, тобто створення умов, достатніх для його відтворення на рівні прогресивних соці­ально-економічних досягнень. Якщо економічні відносини не реалізують економічних інтересів, суб'єкти намагаються досягти своєї вигоди поза економічними відносинами (пору­шують закони, розвивають тіньову економіку, займаються спекуляцією, крадуть тощо).

ВИСНОВКИ

Суспільство — надзвичайно складний і суперечливий предмет пізнання. Воно постійно змінюється, набуваючи все нових і нових форм. На зорі історії виникло первісне суспільство мисливців і збирачів. Пізніше його змінило рабовласницьке, згодом — феодальне, капіталістичне, соціалістичне суспільство. У процесі життєдіяльності люди вступають у певні стосунки між собою. Таким чином, суспільство — це реальний процес життєдіяльності людей, що має історичний характер, існує об'єктивно, тобто незалежно від свідомості та волі людей, хоч вони як носії свідомості й волі є головними дійовими особами суспільно-історичного процесу. Потреби характеризують лише можливість споживання. Однак для того щоб ця можливість перетворилася на дійсність, потрібно мати певні життєві засоби. Величезна роль економічних потреб по­лягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Отже, виробництво продукує різнобічні блага, які є необхідною умовою існування роз­витку людського суспільства на будь-якому історичному його щабелі.

У свою чергу, блага, створені у сфері матеріальної життєдіяль­ності, формують різноманітні потреби, які становлять предмет інте­ресу і стають стимулами до праці.

Отже, економічні потреби народжуються насамперед у ви­робництві, в процесі праці та пов'язані з ним.

Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише ство­рюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають ґрунтом для виникнення нових потреб. Цей процес розвитку суспільного виробництва свідчить про те, що в ньому діє об'єктивний закон зро­стання потреб.

Рушійною силою розвитку сучасного суспільства є забезпе­чення умов для безперервного розвитку потреб.

Свої економічні потреби людина реалізує у виробництві, вступаючи у певні економічні відносини. Тому пізнати економічні інтереси, їхній об'єкт можна лише через розкриття суб'єктів еконо­мічних відносин.

Суб'єкти економічних відносин — це сторони (фізичні та юри­дичні особи), які вступають у відносини виробництва, розподілу, обміну та споживання. Кожну із сторін, яких завжди є дві (прода­вець і покупець або виробник і споживач) слід розглядати як окре­мого суб'єкта, якому притаманний свій інтерес. Вступаючи у еко­номічні відносини з іншим суб'єктом, він намагається реалізувати цей інтерес (як і той, хто вступає з ним у відносини).

Відповідно до конкретного історичного характеру економічних потреб економічні інтереси як форма їхньої реалізації також мають історичний характер. Історична форма і соціальна зумовленість еко­номічних інтересів у кожному суспільстві визначаються відносина­ми виробництва, розподілу, обміну і споживання, які, в свою чергу, залежать від рівня розвитку продуктивних сил. Водночас у певній історичній системі виробничих відносин люди займають різне ста­новище, що зумовлює характер їхньої діяльності, їхні потреби та інте­реси.

Економічний інтерес — це вигода, якої досягають у процесі реалізації економічних відносин. Вона забезпечує само­стійність, саморозвиток суб'єкта, тобто створення умов, достатніх для його відтворення на рівні прогресивних соці­ально-економічних досягнень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Філософія. Підручник / Під ред. проф.Надольного. – К., 1998.

Башнянин Г.І. Політична економія. – Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000. – 528 с.

Борисов Е.В. Экономическая теория. – Москва: Юрайт, 1998. – 478

Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – Київ: Вища школа, 1995. – 471 с.

Економічні засади розвитку та існування суспільства. – К., 1988.