Реферат: Економічний розвиток провідних країн світу після другої світової війни

- Відстають ці країни і за рівнем продуктивності праці, що пояснюється незавершеністю індустріалізації, невідповідністю сучасним вимогам структури економіки, слабким досягненням НТП, низьким рівнем інвестицій у людський капітал.

- Значної гостроти в Азії, Африці та Латинській Америці набули соціальні проблеми.

- Зростає заборгованість цих країн перед розвиненими кураїнами.

Не дивлячись на притаманну всім країнам відсталість, між ними існує істотна різниця в рівні розвитку продуктивних сил. Особливу групу утворюють країни – експортери нафти – Іран, Ірак, Кувейт, Лівія, Об’єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, які мають високий рівень прибутку на душу населення, у 70-і роки вони розвивалися динамічно, інвестували великі кошти у національну економіку, соціальну інфраструктуру.

Інша група – нові індустріальні країни (НІК) про які піде мова пізніше.

Найменш розвинені держави. За класифікацією ООН, до них належать 47 держав (Афганістан, Бангладеш, Ефіопія, Йємен, Сомалі, Уганда, Чад) з населенням близько півміліарда чоловік. Середній рівень доходу тут складає 250 доларів на душу населення.

Характерні риси їх економіки:

- доіндустріальний рівень продуктивних сил

- переважання натуральних і напівнатуральних форм господарювання

- вузька сфера функціонування товарно- грошових відносин і дії ринкових стимулів

- початкова стадія формування єдиного інтегрованого національного ринку

- однобока спеціалізація експортного сектору.

За даними ООН, у країнах на південь від Сахари за межею бідності живе половина населення, близько 60% населення Тропічної Африки недоїдає, в тому числі 40% дітей у віці до 5 років. Дитяча смертність тут у 10-12 разів вища ніж у розвинутих країнах, половина дорослих в Африці – неписьменні. Тільки 11% дітей закінчують школу, а в вузах вчаться – лише 1,4%.

Деяка допомога їм надається світовим співтовариством. В червні 1999 року їм було списано 70 мільярдів із 130 мільярдів доларів США із загальної заборгованості 30 країнам.

Десята частина золотих резервів МВФ буде продана, а це 27 мільярдів доларів, а гроші надійдуть для фінансування допомоги цим країнам.

6. До нових індустріальних країн належать Південна Корея, о. Тайвань, Гонконг, Сінгапур (Східна Азія), Бразилія, Мексика, Аргентина (Латинська Америка), а також Індія і Єгипет.

90-і роки показали, що крім НІК першої хвилі з’являються НІК другого ешелону – Малайзія, Таїланд, Індонезія, а в перспективі – третього – Туреччина, Філіппіни, Шрі-Ланка.

Критерії зарахування країн до НІК:

- ВНП на душу населення не менше 1100 доларів.

- Частка переробної промисловості більша 20%

- Високі темпи зростання

- Динамічні макроекономічні та внутрішньогалузеві структурні зрушення

- Зростання професійного рівня робочої сили

- Інтенсивна участь у міжнародному поділі праці

- Широке використання іноземного капіталу

Значну увагу нові індустріальні країни приділяються регіональному економічному співробітництву. В 1967 році було створено асоціацію держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Її члени Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Сінгапур – проголосили своєю метою „прискорення економічного розвитку, становлення миру та стабільності у Південно-Східній Азії” а також:

- взаємне забезпечення товарами, сировиною.

- будівництво спільних підприємств

- безмитна торгівля у рамках асоціації

Складові успіху всіх азійських нових індустріальних країн:

- максимально ефективне використання зовнішніх факторів економічного розвитку (пільгові кредити, участь у міжнародному поділі праці, залучення транснаціональних корпорацій, іноземних технологій).

- Послідовна внутрішня політика, яка забезпечила політичну і економічну стабільність

- Ефективна макроекономічна політика (підтримання стабільних внутрішніх цін і реальних обмінних курсів валют, стимулювання підвищення попиту і пропозиції в галузі інвестиційних товарів, що сприяло нагромадженню капіталу і виробничому інвестуванню)

- Соціально-культурні особливості населення (працелюбність, відповідальність, престиж знань і кваліфікації, енергійність, ділова кмітливість)

- Вони сприяли підвищенню продуктивності праці, якості продукції, швидкому зростанню підприємництва.

Отже, в сучасний період в економічному розвитку відбувається диференціація між різними країнами та регіонами в залежності від його рівня (ступеня інтегрування у міжнародний поділ та кооперацію праці, забезпеченості головними факторами виробництва, територіально-географічних особливостей).