Реферат: Роль іноземних інвестицій в економіці України

Ця класифікація є складовим еле­ментом управління інвестиційним проце­сом корпорації. Важливу роль в інвес­тиційній політиці відіграє і часовий роз­поділ прибутку, коли залежно від фінан­сового становища корпорації у різні пе­ріоди керівництво задає різні норми при­бутку. У цих цілях розробляються дов­гострокові плани капітальних вкладень для використання прибутку, нагромадже­ного у сприятливі періоди, в менш спри­ятливих умовах (для компенсації капі­тальних вкладень з низьким прибутком).

Норма прибутку від інвестицій різ­них класів проектів може коливатись залежно від можливості доступу корпо­рації до вигідних об'єктів протягом різ­них періодів. Тому встановлюються межі коливання норми прибутку. Нижня ме­жа - це той мінімальний рівень, нижче якого норма прибутку не повинна падати, незалежно від того, який очікуваний об­сяг прибутку від проекту та які фінансові ресурси корпорації. Окрім мінімальної норми прибутку, звичайно встановлюєть­ся на досить тривалий період (5-10 ро­ків) також стандартна (нормальна) норма прибутку, прийнятна для корпорації.

Мінімальна норма прибутку, вказа­на у таблиці 2.2., розраховується виходя­чи з рівня прибутковості цінних паперів, ставок по довгостроковому кредиту і т. ін., оскільки вкладення інвестицій у цінні папери, банківські операції є альтернати­вою інвестиційних проектів виробничо­го характеру.

Необхідно зазначити, що мінімаль­на норма прибутку зростає зі збільшен­ням ступеня інвестиційного ризику та може сягати дуже високого рівня для вен­чурних (ризикових) проектів (25% і більше).

Окрім наведених елементів, еконо­мічний механізм повинен, по можливості, враховувати також екологічні та соціаль­ні вимоги й одночасно передбачати сис­тему субсидій, цільових дотацій, штраф­них санкцій, покликаних відігравати сти­мулюючу або стримуючу роль для тих чи інших видів інвестицій.

Міжнародний рух капіталів та інвестицій

Форми міжнародного руху капіталів та інвестицій

Міжнародний рух капіталів – це розміщення та функціонування капіталу за кордоном, передусім з метою цього самозростання, хоч і не тільки для цього. У цьому значенні слово “капітал” вживається у множині, щоб підкреслити, що рух капіталу між сторонами не однобічний і що в цьому русі бере участь капітал найрізноманітніших форм та видів.

Класификация форм міжнародного руху капіталів відображає різні боки цього процесу. Капітали вивозяться, ввозяться та функціонують за кордоном:

У формі приватного та державного капіталів, залежно від того, вивозиться він приватними чи державними організаціями та компаніями.

У грошовій та товарній формах. Вивозом капіталу можуть бути машини та обладнання, патенти та “ноу-хау”, якщо вони вивозяться за кордон як вклад у статутний капітал фірми, що там утворюється чи купується. Іншим прикладом можуть бути товарні кредити.

У короткостроковій та довгостроковій формах.

У позиковій та підприємницькій формах. Капітал у позиковій формі приносить його власникові доход переважно у вигляді відсотка по вкладах, позиках та кредитах. Капітал у підприємницькій формі приносить доход переважно у вигляді прибутку.

Обсяг функціонуючого за кордоном капіталу величезний. Тільки обсяг накопичених у світі прямих інвестицій до 1993 р. становив 2,0 трлн. дол.

Постсоціалістичні, соціалістичні країни та країни, що розвиваються, навіть такі великі, як Росія, Китай, Індія, Україна, є другорядними учасниками міжнародного руху капіталів. Ввезення капіталу помітно росте тільки у найбільш динамічних (Сінгапур, Таїланд, Китай, Турція) та найбільш перспективних з них (Росія, Туркменистан, Узбекистан, Україна).

Центр ООН по транснаціональних корпораціях виділяє чотири найбільш типові у світі випадки прямих капіталовкладень, пов`язаних з організацією виробництва товарів та послуг у зарубіжній країні:

Підприємницька діяльність за кордоном здійснюється тому, що ввезення деяких товарів та послуг у зарубіжну країну неможливе або ускладнене через різні обмеження або через властивості цих товарів і особливо послуг (де часто єдиний спосіб продати послугу покупцеві – це надати послугу на місці).

Торгівля з іншою країну ведеться без істотних обмежень, проте виробництво товарів та послуг на місці виявляється дешевшим, ефективнішим способом обслуговування цього зарубіжного ринку, наприклад, через економію на транспортних витратах.

Країна прикладення підприємницького капіталу виявляється найдешевшим місцем виробництва товарів та послуг для їх поставки на світовий ринок, включаючи й ринки країни походження інвестицій.

Замість нарощування виробництва на батьківщині з метою подальшого експорту виробництво налагоджується за кордоном передусім з тієї причини, що для деяких видів продукції, особливо технічно складних, важливі післяпродажне ослуговування, консультаційні та інші послуги, які потребують постійної присутності виробника на ринку. У цьому випадку мати власне виробництво в зарубіжній країні виявляється більш вигідно, ніж організувати там чисто збутову фірму, і, тим паче, ніж збувати продукцію через посередників.

В Україні до цього часу основною формою участі іноземного капіталу в економіці є створення спільних підприємств. Їх кількість поки що невелика й реалізація товарів і послуг, що виробляються ними, на внутрішньому та зовнішньому ринках незначна, а тому серйозно вплинути на економіку України вони поки що не можуть. Хоча вже існують і досить переконливі приклади їх фіктивності та прибуткової діяльності. У цілому ж іноземний капітал в Україні робить поки що дуже обережні кроки.

ПРІОРИТЕТНІ СФЕРИ, ЗОНИ ТА ОБ'ЄКТИ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Іноземний капітал сьогодні особли­во необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соці­альне напруження в суспільстві. Це насамперед виробництво продуктів хар­чування, товарів широкого попиту та по­слуг, ліків та іншої життєво важливої продукції. І справа тут не лише в тому, щоб забезпечити населення необхідними товарами та послугами, але й у тому, щоб здійснити їх імпортозаміщення, звільнивши валютні ресурси, що витрачаються зараз на імпорт товарів народного спо­живання або сировини для їх виробни­цтва.

У реконструкції та модерніза­ції за участю іноземного капіталу має потребу практично все агро­промислове господарство України, як і всіх республік колишнього СРСР, - від первинних виробничих процесів у сільському господарстві до випуску кін­цевого продукту та доведення його до споживача. Тут вкрай необхідно підняти продуктивність та знизити втрати, забез­печити більш глибоку та комплексну пе­реробку первинної сировини з метою значного збільшення виходу кінцевої про­дукції та підвищення її споживчих якос­тей. Через технологічну відсталість у аг­ропромисловій сфері економіки щорічно не доходять до споживача мільйони тонн м'яса, не використовується близько по­ловини молочного білка, пропадає до 30-40% овочів та фруктів. У величезних кількостях втрачається або нераціональ­но використовується й вирощена зернова продукція.

Зниження втрат сільськогосподарсь­кої сировини та поглиблення її переробки стосується тих сфер, де за участю іно­земного капіталу можна в короткі стро­ки одержати значний економічний ефект, зокрема шляхом створення порівняно не­великих підприємств, що не потребують великих вкладень і забезпечують швид­ку окупність початкових затрат при неви­сокому ступені ризику для іноземних ін­весторів. Бажана участь іноземного капі­талу й у переведенні агропромислового виробництва на сучасну технологічну ба­зу, в тому числі з використанням потуж­ного науково-технічного та виробничого потенціалу оборонних галузей, що підля­гають конверсії.

У великомасштабному іноземному інвестуванні зараз відчувають гостру по­требу й паливно-енергетичні галузі, що впродовж багатьох років несуть вели­чезне навантаження не тільки щодо енер­гопостачання виробництва та соціальної сфери, але й щодо забезпечення експор­ту. Залучення інвестицій з-за кордону в цю галузь було б дуже корисним при розв'язанні ряду вузлових завдань. Серед них:

активізація використання існуючого виробничого потенціалу по видобуванню та переробці енергоресурсів, особливо в тих ланках, де можна в короткі строки здобути від хорошу віддачу вкладених коштів, наприклад, при інвестуванні комп­лексу заходів щодо введення в експлуа­тацію великого масиву сьогодні недію­чих вугільних шахт Донецького, Придні­провського та Львівсько-Волинського ба­сейнів з покриттям видатків за рахунок виручки від продажу додатково видобу­того вугілля;

різке зниження питомих видатків пали­ва та енергії у народному господарстві на основі переходу до енергозберігаючих технологій;

комплексна модернізація діючих і ство­рення нових виробничих фондів і проце­сів на базі сучасної техніки та прогресив­них технологій, що забезпечують стійке зростання ефективності та безпеки ви­робництва, а також докорінне поліпшен­ня умов праці;

зниження негативного впливу металур­гійного та нафтохімічного комплексів на навколишнє середовище на основі засто­сування екологічно чистих технологіч­них процесів у виробництві, транспор­туванні та сферах споживання енергоре­сурсів.

Участь іноземного капіталу могла б істотно активізувати конверсію вій­ськового виробництва. Для цього є великі можливості. Це, перш за все, осво­єння на конверсованих підприємствах виробництва товарів народного спо­живання, машин та обладнання для агро­промислового комплексу та легкої про­мисловості, міського транспорту, літаків для цивільної авіації, нафтогазового об­ладнання, приладів медичного та еколо­гічного призначення та багато іншого, Сюди ж можна віднести інвестиційну співпрацю із зарубіжними фірмами в питанні адаптації до цивільних цілей військової електроніки, радіотехніки, вироб­ництва засобів та систем зв'язку.