Реферат: Функції ринку та форми їх реалізації

Інтелектуальні

продукти праці Об’єкти Робоча сила

Цінні папери Позичкові капітали,

валюта, золото

Перш за все форму товара приймають безпосередні продукти праці:

машини, тканини, пшениця, та інше. В цьому випадку говорять про ринок товарів. Ринок товарів може розділятись на галузі ринку: ринок сталі, ринок дорогоцінних металів,ринок взуття,ринок сахару та інше.

Якщо об’єктом купівлі-продажу являється послуга, то говорять про ринок послуг; якщо форму товару принімає капітал, то говорять про ринок капіталу. Причому останній може розділитись на грошовий ринок ( ринок короткострокових обов’язків), кредитний ринок ( ринок довгострокових обов’язків), фондовий ринок ( ринок цінних бумаг). Якщо об’єктом купівлі-продажу становиться робоча сила, то

говорять про ринок праці. На ринку землі об’єктом купівлі-продажу

являються земельні участки, які приймають форму товара. Є також ринки золота, ринки валют.

На протязі всієї історії існування ринку, йому присуща тенденція до територіальної експансії—територіальному розширенню та збіль-

шення сфер впливу.Ця тенденція привела до створення трьох зон ри-

нково економічного простору.Розрізняють місцевий, національний і

світовий ринок.

Місцевий ринок--стартова форма ринкової території,яка розвиває-

ться в межах села,міста.На доіндустріальній стадії виробництва міс-

цеві ринки існували в окрузі переважного народного господарства.Із-

за недостатнього розвитку галузевого та територіального поділу пра-

ці,слабого функціонування товарного виробництва локальні ринки

реалізовували порівняно невеликий традиційний набір продуктів.

Національний (внутрішній для країни) ринок створивсь на індустріальній стадії виробництва. На цій стадії поряд з товарним виробництвом з’явились такі транспортні засоби, які відповідали новим маштабам ринкового простору. Досконаліший транспорт, зв’язки та реклама допомогли забезпечити вигідність реалізації товарів у всіх регіонах країни. В ітозі місцеві ринки стали органічними складовими частинами внутрішнього ринку держави.

В результаті міцного розвитку машинного виробництва, появою великого акціонерного капіталу, поглибленням міжнародного поділу праці і появою сучасних засобів транспорту та зв’язку отримав розви-

ток – світовий ринок. Світовий ринок вже довго постачає всім держа-

вам таку сировину, як нафта, олово, каучук, пшениця, сахар, чай, кофе, та інше.

Визначення ринку, як відносин обміну, показує лише його в єдиній системі виробничих відносин, але воно не розкриває всієї повноти вмісту ринкових відносин. Як відомо, власність представляє всі інші виробничі відносини тієї чи іншої економічної системи. Ринкові відносини зародились на базі приватної власності в різних її формах.

Приватна власність породжує економічну обособленість суб’єктів ри-

нку та їх економічну незамкненість. Незалежність суб’єктів ринкових відносин проявляється в здібності самостійно приймати господарські рішення. Діапазон приймаємих рішень дуже широкий. Виробник ви-

рішує , що виробляти і в якому об’ємі , які ресурси використовувати і по якій ціні їх закуповувати, по якій ціні реалізовувати свою продук-

цію, як реагувати на поведінку других суб’єктів ринку. Покупець ви-

рішує, що купувати, в якому об’ємі, по якій ціні, у якого продавця.

Господарські рішення приймаються без якого-небудь зовнішнього адміністративного тиску , на добровільній основі. Мотив поведінки

суб’єктів ринку в умовах господарювання приватної власності один –

особиста економічна вигода. Наслідки прийняття того чи іншого господарського рішень повністю лягають на плечі економічного су-

б’єкта ринку.

Для системи ринкових відносин, які базуються на приватній влас-

ності , характерна наявність прямих зв’язків, як між продавцями та і

між покупцями, так і між виробниками. Це виявляється в відсутності яких-небудь адміністративних органів, які визначали б, хто і кому по-

ставляє готові види продукції. Для ринкових відносин, одним із су-

б’єктів яких являється держава , характерне те, що при наявності цих відносин держава може встановлювати зв’язки між продавцем і по-

купцем.

Для більш повного розуміння ринку слід розглянути його ознаки на сучасному рівні.

По-перше, сучасний ринок є ринком покупців. Що це означає?

Це такий етап ринку, при якому пропозиція товарів перевищує попит на них при фіксованій ціні. Такий етап ринку визначає приоритети покупців по відношенню до продавців. Можна сказати “диктат спо-

живачів” на відміну “диктату продавців”, характерного для нашої сучасної економіки. В такій ситуації підприємець може досягти збіль-

шення своїх доходів лише тоді, коли він поставить на ринок продук-

цію високої якості за доступними цінами.Тому ринок покупців висту-

пає як стимул для постійного відтворення ділових,а не спекулятивних

відносин.Тобто він примушує підприємців шукати джерела своїх при-

бутків у першу чергу у сфері виробництва,а не у сфері купівлі-прода-жу.

Другою обов’язковою ознакою сучасного ринку є його конкурентн-

ий характер.Це означає, що в системі підприємства кожний суб’єкт виступає як конкуруюча сторона до всіх інших суб’єктів.Можливість конкуренції між учасниками ділових відносин на ринку закладена в їх

економічній самостійності, базою якої є право розпоряджатись об’єк-

тами ринкових відносин.Таке право в минулому базувалось на прива-

тній власності підприємця.В сучасних умовах це може бути і приват-

на, і колективна, і державна власність.Неминучість конкуренції між

підприємцями на сучасному ринку породжується пріоритетом покуп-

ців над продавцями.

Третя ознака сучасного ринку--стабілізація відносин між суб’єк-

тами ринку на основі інтеграції. Сучасний ринок – це арена суперни-

цтва підприємств та інших суверенних суб’єктів економіки, кожному

з яких повинен бути гарантований його суверенітет і збереження його конкурентних позицій потенцій. А це можливо лише при умові про-

тидії монополізації економіки й широкої інтеграції конкуруючих суб’єктів ринкових відносин.

Характерні ознаки сучасного ринку. Схема №3 [№ 4 стр.197]

Пріоритет покуців Конкурентний