Реферат: Підхід до природи з точку зору нетрадиційних поглядів

Для встановлення рівноваги ми повинні виконати третю недію, висячі в повітрі. Поки ми будемо висіти на дереві, фіксуємо трикутник, осова якого буде на землі, а вершина в повітрі.

Думки ідуть від точки пколювання в центрі грудей, але в той, час, як звернути на це увагу, поколювання припинялось. Це було подібне на електричний струм, який можна включати і виключати.

Можна проходити простір між двома паралельними лініями в сновидінні, але для того, щоб покинути цей світ, і пройти в той світ, потрібно пройти через цю ділянку зі своїм тілом повністю.

Змикання рук викликає почуття об’єктивності, в результаті чого можна слідкувати за діями.Більшість спільних сновидінь розпадались на три категорії. Перша і найбільша із повторною участю в подіях, які колись вже передживались. Друга категорія, коли спостерігали за діями, які людина колись “прожила”. Третя категорія була дійсним відвідуванням такої ділянки, яка існувала такою, якою бачимо її в момент нашого відвідування.

Весь світ розділений на дві половини: ліва сторона була чистою, а права затягнена жовтуватим туманом. Двійні істоти мають велику перевагу, подвійний стан дозволяє їм відносо легко пересуватись між відділами на правій стороні. Невігідність становища подвійних істот у тому, що маючи два відділи, вони осілі, консервативні і бояться змін.

Відчуття відпочинку виникає від сидіння з піднятими колінами.

Друга недія складалась в тому, що потрібно лягти на землю, звернутись каласчиком, лежачи на лівому боці, впираючись в складені руки. І заплюючи, як можна довше, очі, відкриваючи тільки тоді, коли потрібно змінити позу і лягти на правий бік.

Зразу ж після смерті наша свідомість теж входить в третю увагу, але тільки на мить – у вигляді процесу очищення…

… Масажуючи це місце, рухаючи пальцями двох рук по цій точці, з’явиться відчуття, що пальці проходять через щось густе, подібне воді…

… З того моменту, коли тіло навчилось робити впадину, легше входити в сновидіння. Дивний імпульс чи відчуття, що фізичне тіло навчилось роздвоюватись. Це суміш відчуттів мягкості, безпеки, сну, і усвідомлення всього. Переважно така впадина утворюється сновидячими під впливом моменту, коли він цього потребує…

… Тіло сновидячого – це щось таке, що інколи називають “дубль”, або “другий”, тому що це точна копія тіла сновидячого. ..

…Друга увага безперечно буде фокусуватись на загальній істоті, як поле енергії і трансформувати цю енергію в що небудь подібне, тобто це відображення нашого фізичного тіла.

Розкриття свідомості.

Багато людей звикли ототожнювати свідомість з мисленням, хоча “свідомість” є лише невеликою частиною мислення індивідуму, і ця частина постійно піддається перемінам і розкриває нові стани.

“Свідомість” визначають як “знання відчуттів і розумових процесів або того, що відбувається у власному мисленні”.

Але у світі немає нічого подібного свідомості, тому ми можемо визначити його тільки у власних термінах. Свідомість є величезна тайна, яка стоїть перед нами, щоб зрозуміти, що таке свідомість, потрібно точно знати, що таке “мислення“.

Тепер наука признає за факт, що розумові процеси не обмежуються полем свідомості, і вчені твердять, що поле підсвідомого мислення значно ширше від поля свідомого мислення.

Вірно те, що мислення може вмістити в свідомість тільки один факт в кожний даний момент і тільки зовсім мала частина нашої свідомості може бути присутньою в свідомості в кожний даний момент, а також вірно те, що свідомість відіграє тільки дуже невелику роль в сукупності розумових процесів або мислення. Мислення не усвідомлює велику частину своєї діяльності..

По мірі того, як ми піднімаємося по сходинках життя, ми бачимо все вищий рівень психічного життя; прості прояви уступають місце складнішим.

Жива істота починає проявляти складніші психічні стани. Потім наступає стадія нижчих рослин, далі ми зустрічаємося з вищими формами рослинного світу, в яких проявляється відома чуттєвість. Потім іде перехід до форм тваринного життя; тут видно всі вищі ступені чуттєвості і ускладнення органів відчуттів, що поступово приводить до утворення свого роду нервової системи.

Серед нижчих тваринних форм не видно ще признаків свідомості. Свідомість поступово розвивається і досягає високої степені у вищих тваринних формах. Ці тварини (собака, слон, мавпа) мають дуже складну нервову систему, мозок і добре розвинену свідомість. Тварина чи людина яка думає в площині фізичної свідомості (всі вищі тварини так думають, і навіть багато людей не здібні вище цього), ототожнюють себе з фізичним тілом і усвідомлюють тільки те, що відноситься до цього тіла, і до зовнішнього світу.

Вона “знає”, але не усвідомлює розумові процеи чи існування мислення, вона “не знає, що знає”. Ця форма свідомості є ніби світом думки, який відрізняється від високорозвинутої інтелектуальної людини нашого віку і нашої раси.

Тварина не може перенести свою свідомість з відчуттів зовнішнього світу на внутрішній стан буття. Вона не в змозі “пізнати себе”.

Це є фізична свідомість. Тварини на цьому і зупиняються. А людина тим часом починає питати себе, чому те чи інше відчуття приємне і ставить його в зв’язок з іншими речами чи особами, або роздумує, чому відчуття не є приємним, що з нього випливає.

Це і є “ментальна свідомість”, тому що вона признає існування внутрішнього “я”. Людина, яка володіє ментальною свідомістю, не тільки “відчуває”, вона має в своєму розпорядженні і слова чи розумові поняття про ці відчуття і може уявити себе випробовуючою їх, відділяючи себе, відчуття чи почуття від того об’єкта, який відчувають.

Людина здібна думати: “Я відчуваю, я бачу, я чую, я бажаю, я роблю”. Ці слова вказують на те, що ментальна свідомість пізнає розумові стани, дає їм назви і пізнає разом з тим; чиє “я” пізнає відчуття. Цю стадію називають самосвідомістю. Людина починає усвідомлювати, що в неї є мислення. Вона здібна “пізнати” себе, як істота, яка володіє мисленням.

Людина здібна роздумувати про розумовий стан інших людей, тому що вона усвіомлює ці стани в самій собі.

По мірі того, як людина розвиває в собі ментальну свідомість, вона починає розвивати всезростаючі ступені розумності і тому роиписує величезну важливість цієї частини своєї природи.

Розум є зброя, якою людина розкопує родовища фактів, виявляючи кожен день нові скарби.

Ця стадія ментальної свідомості приводить людину до пізнання самого себе, до пізніння всесвіту. Страждання людини переходять з фізичної до ментальної свідомості і вона усвідомлює проблеми, про які раніше і не підозрювала; відсутність розумної відповіді породжує розумове страждання. І душевні страждання набагато гірші від будь-яких фізичних.

Коли людина досягає вищих стадій ментальної свідомості, і перед нею починає розкриватися наступна вища ступінь, то вона здібна гостріше, ніж будь-коли, відчувати незадоволення життям. Вона не може зрозуміти сама себе, своє походження, долю, призначення і природу.

Існує дві площини свідомості. Перша із цих площин свідомості, яка стоїть вище “самосвідомості” психологів (яку ми називаєм ментальною свідомістю) може бути названа “свідомістю я”, тому що вона дає свідомість реальності “я”. Ця свідомість набагато вища “самосвідомості” людини, яка відрізняє “я” від “ти”.

Вона вище і ітєї свідомості, що дозволяє людині відрізняти “я” від різноманітних властивостей мислення, які вона закликає за “не-я”, поки не наштовхується на ніщо, що не може відкинути; що вона називає “я”, хоча ця стадія значно вища ступеня, на якому стоїть більшість людей, і є високим ступенем досягнення її.

Принародженні свідомості, наше “я” пізнає самого себе ясніше і повніше. Ця свідомість не є результатом роздумів, а саме “усвідомлення” – подібне тому, як фізична свідомість і ментальна свідомість складають щось досконаліше від “інтелектуального переконання”.

“Я” знає, що воно реальне, що воно має основу у вищій реальності, яка лежить в основі всього Всесвіту. Знаючи це, наше “я” знає, що воно не може бути знищене чи пошкоджене; що йому не загрожує смерть, що воно безсметрне.

І в цій впевненості, і в цій свідомості приховується світ, сила. Коли це розкривається людині, сумнів, страх, незадоволення спадає з неї, і вона вірить в безстрашність, в ясність. Тільки тоді вона може з повним розумінням і знанням сказати: “Я є”.

Є ще одна стадія, яка стоїть вище згаданого ступеня, але її досягають тільки деякі представники людства. Згадки про неї приходять з усіх країн, часів і віків.

Вона була названа “космічною свідомістю”, і описується людьми, які нею володіють як усвідомлення єдності життя, як свідомість, що Всесвіт заповнений єдиним життям, як дійсне сприйняття і знання, що Всесвіт повний життя, руху і розуму, що не існує сліпої сили чи мертвої матерії і що все живе вібрує і є розумним. Все це відноситься од істинного Всесвіту, який складає суть і основу Всесвіту, енергії і мислення.

Весь Всесвіт вони сприймають як Розум.

Тільки дехто випробував цю форму свідомості, в хвилини “прояснення” (просвітлення), причому періоди ці продовжувались дуже невеликий час і зникали, залишаючи за собою тільки спогади. В момент “прояснення” люди, які його відчували, були у зіткненні з вселенським знанням і життям.

Відносно “космічної свідомості” можна сказати, що вона означає щось більще, ніж інтелектуальне перконання, віра чи розуміння фактів. В хвилини великого духовного підйому вони усвідомлювали себе в присутності Творця.

Є деякі центри в розумовій істоті людини, які можуть пролити світло на запитання про існування Творця і вищого розряду істот. Від цих центрів виходить та частина її “відчуття”, яку вона називає “релігійним інстинктом” або інтуіцією. Людина не приходить до свідомості “чогось потойбічного” шляхом свого інтелекту; свідомість – це є ніби промінь світла, який виходить від вищих центрів “я”. Вона зауважує ці промені світла, але не розуміє їх; починає робити складні богословські і релігійні побудови в пояснення їм. Але робота інтелекта ніколи не володіє “відчуттям”, яке властиве самій інтуіції.