Реферат: Українське ділове мовлення. Відповіді до екзамену
Агітаційна промова має основне завдання роз’яснити щось, зорієнтувати в чомусь. Звернена насамперед до емоцій, почуттів, уяви слухачів. Важливий психологічний вплив на слухачів, використовуються яскраві образні засоби. Потрібно правильно і повно враховувати особливості своєї аудиторії, знання аудиторії допоможе обрати найпереконливіші аргументи. Звичайно обмежена в часі, торкається одного питання, має мобілізуючий характер.
Ювілейна промова звичайно присвячена певній даті. Промова відзначається святковістю, урочистістю, може мати елементи підсумків. Невимушеність.
До особи – короткі, дружні, містять схвальні відгуки про ювіляра, добрі побажання.
Мітингова промова має політичний хар-р, присвячується злободенній, суспільнозначимій темі. Оратор повинен говорити вільно, звертатися насамперед до почуттів слухачів (навіть якщо говорить про цифри).
25. Доповідь
Одна з найпоширеніших форм публічних виступів.
Звітна – це доповідь, в якій офіційна особа повідомляє зібранню про здійснену колективом роботу, аналізує і оцінює її результати. Говориться також про завдання на майбутнє, по доповіді обов’язково приймається рішення (програма) майбутніх дій.
За побудовою нагадує письмовий звіт. Доповідач повинен об’єктивно висвітлити факти й переконати слухачів у необхідності певних висновків.Для цього треба чітко сформулювати мету, хар-р і завдання доповіді.Добрати переконливі цифри, факти, приклади. Скласти загальний план, подбати про зв’язки між частинами.
Ділова – док-т, що містить виклад певних питань з висновками і пропозиціями. Містить значний обсяг інфи і розрахована на обізнаних слухачів. Ділова доповідь може бути предметом обговорення і критики.
Політична доповідь виголошується партійним діячем (тому є програмою) на зібраннях, з’їздах, форумах. Вона є одною з форм керівництва.
26. Лекція.
Лекції надзвчайно різноманітні за змістом і можливо за формою викладення, якщо змінюється аудиторія. Спільне те, що вони несуть певну суму знань, є живим процесом спілкування.
Тема, мета і основна проблема лекції мають бути точно визначені.Основне завдання лектора – чіткий виклад питання, його послідовне розкриття. Послідовність у розвитку думки створює умови для розуміння основних ідей лекції. Головна частина не повинна містити забагато вузлових питань. Перенасиченість фактами, цифрами, датами утруднює сприймання. Не повинно бути монотонності.
27. Бесіда, ведення дискусії.
Бесіда звичайно проводиться двома чи невеликою кількістю учасників і охоплює порівняно невелике коло питань.
Ділова бесіда буде мати позитивний результат лише за умов уважного сприйняття співрозмовниками точки зору й доказів свого партнера, висловлених по суті, із відповідною тактовною реакцією щодо отриманої інформації.
Можна виділити такі основні фази ділової бесіди:
- установлення часу й місця зустрічі (на нейтральній, своїй, чужій території);
- спосіб вступу в контакт, початок розмови (на своїй території ініціатива господаря, а нейтральній – ініціатива належить тому, хто прийшов першим: це вітання, початкові жести і фрази для мобілізації уваги);
- формулювання конкретної мети зустрічі (проблема чи завдання);
- обмін предметними пропозиціями і випрацювання рішень (оцінка пропозицій та ухвалення чи не ухвалення рішення за кожним пунктом);
- фіксування остаточної домовленості й вихід із контакту, закінчення розмови (підведення підсумків бесіди, фіксування зобов'язань).
Кожна із цих фаз має основний принцип, відповідно до якого треба діяти співрозмовникові, щоб домогтися позитивного результату.
28. Поняття про діловий стиль.
Діловий стиль – функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, у сфері управління
Призначення – регулювати стосунки у зазначених вище сферахі
Має підстилі: законодавчий, дипломатичний, юридичний, адміністративний.
29. Особливості усного ділового мовлення.
Найпоширеніша форма у.м. – телефонна розмова. Вона має бути економною в одержанні і передачі інформації. Ставляться такі вимоги:
- чіткість, чистота дикції.
- стислість висловлення
- середній за силою голос.
- середній темп мовлення
- спокійний, ввічливий тон мовлення.
Культура ділового мовлення вимагає від мовців загальної культури, інтелігентності, ввічливості, знання і використання норм літературної мови.
30. Мова і ваша майбутня професія.
Мова нації — універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ, його духовність. «По ставленню кожної людини до своєї мови можна абсолютно точно судити не тільки про її культурний рівень, але й про її громадську цінність» (К. Паустовський). На повістці дня сьогодні — розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин.
Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов'язана з виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона — елемент соціальної сфери.
У сучасному житті по-новому розглядаються питання функціонування мови. Старий поділ на професії «інтелігентні» та «неінтелігентні» зникає. Основний критерій — знання свого фаху, рівень володіння професійною термінологією.
Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.
У зв'язку з упровадженням української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник професійної термінології новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою.
Що означає знати мову професії? Це — вільно володіти лексикою свого фаху, послуговуватися нею.
Мовні знання — один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя. Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві га в безпосередніх ділових контактах.
((Професія тісно пов’язана з діловою мовою і користуванням діловим стилем мови. Мова і дотримання етикету – перше враження про людину і перше враження про організацію по її представнику. Має бути високий рівень володіння мовою. Відсутність двозначностей, зайвих слів, “русизмів” у писемному і усному мовленні. ))
31. Загальні вимоги до мови документів: об'єктивність, логічна послідовність, повнота інформації.
Вимоги такі: об’єктивність, логічна послідовність, ясність викладу і точність опису, переконливість, лаконічність, етикет ділових паперів, типізація мовних засобів, стандартизація мови ділових паперів, нормативність мовних засобів.
Об’єктивність. Змісту док-ту проявляється у формах вираження в ньому громадських інтересів, які мають строго відповідати нормам адміністративного права. Службові папери оформлюються від імені юридичної особи. Особистий момент в оцінці фактів, подій повинен бути зведений до мінімуму. Більшість документів пишеться від третьої особи. Об’єктивність досягається високим ступенем безособовості, відсутністю суб’єктивно-оцінних моментів у викладі чи доборі лексики.
Логічна послідовність викладу особливо виразна у тих докум-х, де зовсім виключається (уникається) внесення у текст документу суб’єктивних чи емоційних елементів: проявів роздратування, незадоволення, привнесення особистого ставлення до справи.
Ознаки логічної послідовності: тісний логічний зв’язок компонентів док-ту, чіткі причинно-наслідкові зв’язки між фактами як всередині речення, так і в межах всього документу. Логічна послідовність може реалізуватися такими типами зв’язків, як протиставлення, виявлення, логічне підкреслення, черговість (одночасно, спочатку, потім), мета (з цією метою), результативності (отже, таким чином, загалом).
Логічна послідовність документу досягається також за рахунок чіткого членування тексту документу на окремі пункти. Його зовнішніми проявами є нумерація, позначення літерами, абзаци.
Повнота інфи полягає у тому, що всі необхідні для правильного розуміння докум-ту думки мають у тексті своє словесне вираження. Ніщо не повинно бути пропущено, нічого не треба домислювати, не повинно бути недомовок і двозначності. Зміст док-ту повинен вичерпувати всі обставини, пов’язані з висвітлюваним питанням.
32. Прийом відвідувачів (графік, час, місце, організація прийому).
Відвідувач може бути приватною особою чи представником іншої організації.
Графік прийому повинен бути складений і доведений до всіх зацікавлених осіб. Якщо прийом керівником відвідувача зараз неможливий, слід подбати про прийом його іншим компетентним працівником або виділити додатково власний час. Інакше це буде проявом недбалості чи зверхності.
Місце, де чекають прийому, повинне бути обладнане місцями для сидіння і, можливо, столами та письмовим приладдям. Написи повинні мати ввічливу форму: “У нас не палять”, а не “Не палити”. В приміщенні, де проводиться прийом –відповідні меблі, порядок.
Ставлення до відвідувача має бути ввічливим, доброзичливим, уважним, з повагою незалежно від службового положення.
33. Керівник і підлеглий. Як вітатися? Як звертатися? Як розмовлляти? Зовнішній виглад.