Реферат: Загальна характеристика ЗЕД в Україні

Передусім Україні необхідно вирішити ряд специфічних питань: залучення іноземної валюти в країну, створення валютного фонду й ринку валют, організація валютної біржі. Перші кроки в цьому на­прямі вже зроблено. По-перше, для організації та функціонування Української валютної біржі прийнято ряд документів з удоскона­лення валютного регулювання. У 1996 р. проведена грошова ре­форма й стабілізація національної грошової системи. Розробляють­ся спеціальні державні програми заохочення іноземних інвестицій. У сфері зовнішньоекономічної діяльності держава фінансує експор­тні програми, освоєння нових видів продукції, упровадження у ви­робництво нової техніки, видає експортерам субсидії для покриття різниці між високою внутрішньою ціною товару й низькою ціною аналогічного товару за кордоном.

Міжнародний обмін послугами стає вагомим фактором економіч­ного зростання, а тому Україна вже розпочала й продовжує обслу­говувати міжнародні зв'язки, оскільки вона має різноманітні транс­портні та комунікаційні системи.

Україна може взяти участь у спорудженні нафто- й газопроводів, транспортних коридорів. Вона має благодатні умови для розвитку іноземного туризму, що буде сприяти не тільки збільшенню валют­них надходжень, а й розвитку довіри та взаєморозуміння між на­родами. Україна повинна стати важливим регіональним центром торгівлі валютою, зберігання грошей та кредитних операцій. Важ­ливим напрямом співробітництва є розширення міжнародних куль­турних і спортивних зв'язків.

Слід зазначити, що слабка активність України в міжнародному розподілі праці не тільки не відповідає, а й суперечить її національ­ним інтересам.

3. ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ СВІТУ

Зовнішньоекономічні зв'язки в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенси­фікації економіки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.

Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу прискорювати на­уково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасною технікою цілих галузей і ви­робництв, сприяє розв'язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв'язки стають одним з основних чинниківрозвитку господарства України.

Правову основу для практичного здійснення зовнішньоеконо­мічної політики створюють Закони України "Про зовнішньоеконо­мічну діяльність" (квітень 1991 р.), "Про вільні економічні зони" (жовтень 1992р.), "Про іноземні інвестиції" (березень 1993р.). Кон­цепція Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" грунтується на використанні можливостей ринкової економіки, яка поступово утверджується в державі. В Законі докладно опрацьовано механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який повинен за­безпечити прогресивні структурні зрушення в економіці та сприятливі умови її залучення до світового поділу праці разом із збере­женням господарського збалансування та рівноваги внутрішнього ринку України.

Кабінет Міністрів здійснює зовнішньоекономічну політику від­повідно до законів України, укладає та забезпечує виконання мі­журядових угод, здійснює заходи щодо раціонального використан­ня державного валютного фонду і стабілізації платіжного балансу країни тощо.

Міжнародні зв'язки України здійснюються як у зовнішній тор­гівлі, так і в економічному, науково-технічному і культурному спів­робітництві, в міжнародному туризмі та інших формах.

У зовнішній торгівлі впродовж утвердження в господарстві рин­кових відносин скасовуватиметься державна монополія. Згідно з чинним законодавством встановлюється межа частки одного влас­ника в 50 % загального експорту або імпорту країни, причому по­рушення цього положення можна оскаржити в судовому порядку. Різні об'єднання (асоціації, консорціуми, торгові будинки тощо) не мають права прямо або опосередковано створювати монополії зов­нішньоекономічної діяльності для певного виду товару чи товарної групи, а також будь-якої іноземної країни, транснаціональної кор­порації тощо. Забороняються різного роду угоди, союзи та погод­жені дії, спрямовані на поділ ринків збуту чи джерел постачання або інші засоби обмеження свободи конкуренції. Такі заходи спри­ятимуть процесу утвердження відкритої згідно з світовими стан­дартами економіки, посиленню в ній конкурентних засад, форму­ванню гручкого, зорієнтованого на інтенсифікацію господарського механізму.

У нинішніх умовах господарство України переживає тривалу економічну кризу, що негативно впливає і на стан зовнішньої тор­гівлі. Обсяг експорту не відповідає можливостям наших товарови­робників і не забезпечує потреб держави у валютних надходжен­нях, необхідних для стабілізації економіки, зниження рівня інфляції та бюджетних витрат.

За даними Міністерства статистики України, експорт за останні роки постійно скорочується. Крім того, дуже неефективною є струк­тура експорту, майже 90 % його становлять сировина, матеріали, товари народного споживання. Вивозяться також гостродефіцитні ресурси і продаються на світовому ринку за демпінговими цінами. Навіть з країнами близького зарубіжжя Україна має від ємне сальдо балансу на продукцію виробничо-технічного призначення. Негативне сальдо у торгівлі з цими країнами зберігається для енер­гоносіїв, прокату кольорових металів, целюлози, деревини, каучу­ку, акумуляторів тощо, у світовий економічний простір Україна інтегрувала у ролі сировинного придатка. Доказом цього є те, що протягом кількох останніх років експорт машинно-технічних това­рів у загальному балансі становить 10—20 %, а рівень експорту готової продукції у світі понад 50 %.

Зовнішньоекономічна діяльність України потребує докорінної перебудови — йдеться про зміну сировинного спрямування експор­ту, підвищення в ньому частки продукції обробних галузей, удос­коналення структури імпорту. Адже відомо, що Україна виробляла й може виробляти цілий спектр наукоємної, складної машинно-технічної продукції: літаки, автобуси, автомобілі, трактори, комбай­ни, судна різного призначення, ракетні комплекси, верстати, тур­біни, засоби зв'язку, електроніку, радіо- і телеапаратуру тощо. Ре­ально основними експортерами конкурентної на світовому ринку продукції можуть швидко стати підприємства воєнно-промислово­го комплексу, на яких зосереджені високоякісне обладнання, су­часна технологія, висококваліфіковані фахівці.

ЛІТЕРАТУРА

Розміщення продуктивних сил за редакцією Є.Качана – Київ: “Вища школа”, 1998 р.

Соціально-економічна географія України / за редакцією О.І.Шаблія – Львів: “Світ” 1994 р.