Реферат: Загальна характеристика ЗЕД в Україні

Щоб правильно спланувати валютні надходження від експорту товарів, з їх суми виключають вартість тих товарів, які будуть поставлені в плановому році іншим країнам у формі комерційного кредиту. Коли плануються платежі для закупівлі товарів, за основу беруть імпортний план відповідного року. Сума платежів за товари, як правило, не збігається з сумою імпорту за цей же рік унаслідок того, що в плановому році можуть надійти платежі за товари, які були ввезені в країну за імпортними планами в минулі роки. У пла­новому році передбачаються також авансові платежі за товари (устаткування), які будуть поставлені в країну в наступному році або навіть пізніше і знайдуть відображення в імпортних планах від­повідних років.

У минулому в країнах, що входили до колишнього СРСР, актив­но розвивався процес становлення національних систем валютно-грошових відносин і дезінтеграції та розпаду рублевої зони. За цих умов особливої ваги набуло питання налагодження цивілізованих валютних відносин між цими країнами, бо вони є й будуть упро­довж тривалого часу основними економічними партнерами. На ни­нішньому етапі першочерговим завданням є утворення між краї­нами, що входили до колишнього СРСР, ефективної платіжно-розрахункової системи, заснованої на конвертованості національ­них валют, прямих (не лише міждержавних, а й кореспондентських) зв'язках комерційних банків. Така система могла б сприяти успіш­нішому розв'язанню проблеми неплатежів та незбалансованих розрахунків, що досягли критичного стану.

Планування зовнішньоекономічної діяльності здійснюється дер­жавними органами управління зовнішньоекономічною діяльністю, причому принципова структура інституцій, які керують зовнішньо­економічною сферою, і в промислове розвинених країнах, і в краї­нах, що розвиваються, приблизно однакова.

В Україні система управління зовнішньоекономічною діяльністю включає Кабінет Міністрів України, Міністерство зовнішньоеконо­мічних зв'язків та торгівлі. Національний банк, Держмитком, Екс­портно-імпортний банк. Міністерство закордонних справ. Державну податкову адміністрацію, Держкомстат України.

Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків та торгівлі Укра­їни здійснює функції керівництва, регулювання й контролю в галузі зовнішньої торгівлі, готує розпорядження й стежить за їх виконан­ням усіма підвідомчими йому організаціями. Нині міністерство ви­конує такі важливі функції: розробляє та здійснює методичні та за­гальні заходи, націлені на розвиток торгових відносин з іноземними державами; розробляє проекти торгових договорів, угод і конвен­цій з питань зовнішньої торгівлі, провадить переговори з іноземними державами й підписує за повноваженнями свого уряду торгові договори й угоди, контролює їх виконання; складає проекти екс­портно-імпортних зовнішньоторгових планів, регулює та контролює їх виконання, намічає заходи щодо контролю якості експортних та імпортних товарів; регулює та контролює діяльність експортних та імпортних об'єднань, торгових представництв за кордоном та тор­гових радників при посольствах і місіях своєї країни; розробляє та здійснює заходи щодо валютно-фінансових питань, регулює надхо­дження платежів за зовнішньоторговими операціями; вивчає питан­ня транспортування зовнішньоторгових вантажів і контролює вико­нання планів перевезень товарів; спостерігає за виконанням нака­зів, постанов і правил, які стосуються зовнішньої торгівлі; видає експортні й імпортні ліцензії, реєструє контракти; займається добо­ром, підготовкою та розстановкою кадрів.

Як правило, основною структурною одиницею Міністерства зо­внішньоекономічних зв'язків та торгівлі України є управління. За характером діяльності всі управління міністерства можна об'єднати в три групи:

1. Торгово-політичні управління (регіональні) займаються питан­нями розвитку торгових відносин з окремими групами країн;

вони розробляють основи торгової політики країни, а також заходи щодо зміцнення економічних зв'язків із зарубіжними країнами.

2. Головні товарні (галузеві) управління здійснюють контроль за виконанням експортних та імпортних планів, вивчають комер­ційні умови експорту й імпорту, розглядають заявки іноземних держав на поставку й закупівлю товарів, провадять з інозем­ними делегаціями переговори з питань експорту й імпорту, спостерігають за товарною структурою зовнішньої торгівлі, видають дозволи на ввезення і вивезення товарів, беруть участь у підготовці типових контрактів і загальних умов поставок.

3. Функціональні управління й відділи. Існує кілька видів таких управлінь — наприклад, договірно-правове (готує проекти торгових договорів і угод, урядових постанов; контролює ви­конання правових норм договорів і угод), валютне управління (складає валютні баланси по торгівлі з окремими країнами, видає дозволи на платежі в іноземній валюті), управління цін (здійснює загальний контроль за дотриманням цін відповідно до умов контрактів) тощо.

Торгові представництва країни в іноземних державах захищають за кордоном права своєї країни. Вони підпорядковуються безпосе­редньо Міністерству зовнішньоекономічних зв'язків та торгівлі України та виконують такі функції й завдання:

1) представляють інтереси своєї країни, регулюють питання в га­лузі зовнішньої торгівлі та сприяють розвитку торгівлі й інших господарських відносин своєї країни з країною перебування торгового представництва;

2) вивчають економічні умови зовнішньоекономічних зв'язків і кон'юнктуру ринків країни перебування, ураховуючи інтереси зовнішньої торгівлі своєї країни, і надають відповідну інфор­мацію Міністерству зовнішньоекономічних зв'язків та торгівлі України й Міністерству закордонних справ України, а також зовнішньоторговим та іншим зацікавленим організаціям і ком­паніям своєї країни.

Національний банк України відіграє важливу роль в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю за допомогою валютно-фінан­сових інструментів, передусім регулюванням курсу національної ва­люти, який безпосередньо впливає на експортно-імпортні потоки.

Експортно-імпортні банки здійснюють кредитно-розрахункові функції від імені уряду.

Держмитком України виконує безпосередній контроль за екс­портно-імпортними потоками на митному кордоні України. Він формує митну статистику, розробляє митні правила й процедури, здійснює митні збори, мита й податки, керує регіональними митни­ми організаціями та контролює дотримання ними законодавства й правил митної справи; вивчає питання митної політики, готує проек­ти митних тарифів, бере участь у розробці проектів міжнародних угод у частині, яка стосується митної справи.

Міністерство економіки України координує всю планово-еконо­мічну та зовнішньоторговельну діяльність, здійснює підготовку про­ектів документів із цих питань.

Міністерство закордонних справ України сприяє визначенню зовнішньоекономічних орієнтирів і здійснює зовнішньополітичне за­безпечення інтересів національних експортерів та імпортерів.

Кабінет Міністрів України здійснює координацію діяльності ор­ганів, які беруть участь у процесі управління зовнішньоекономічною діяльністю, керує процесом погодження й прийняття національної зовнішньоекономічної стратегії, політики та законодавства голов­ними органами державної влади України.

Усі вищенаведені органи регулювання зовнішньоекономічної дія­льності є учасниками розробки її планів, основним завданням яких є збільшення частки експорту товарів і послуг та скорочення ім­порту.

Торгівля товарами й послугами завжди була однією, з важливих форм міжнародних відносин. Вона може бути предметом протисто­яння або співробітництва, але в кожному разі є об'єктом конку­ренції.

Експорт та імпорт займають настільки важливе місце у виробниц­тві й споживанні промислове розвинених країн з ринковою еконо­мікою, що раптове закриття кордонів здається неймовірним.

Реальна взаємозалежність держав у комерційній галузі неминуче є джерелом напруги. Ця ситуація не нова: в історії багато конфлік­тів виникали в результаті розходжень у комерційних інтересах. Сьогодні обмін рішуче впливає на процеси економічного розвитку та збагачення держав. Проблеми зовнішньої заборгованості зумов­люють переміщення власності й центрів прийняття рішень із країн з негативним у країни з позитивним платіжним сальдо.

Тільки жорстка економічна політика може підірвати подібні про­цеси: для багатьох країн наслідком міжнародного обміну є "зовніш­нє попередження", з яким урядам і громадській думці інколи важко погодитися. Сьогодні міжнародне співробітництво розвивається ти­ми ж темпами, що й торгівля. Держави прагнуть вирішувати свої конфлікти в цій галузі шляхом переговорів. І завдання всіх — знайти спосіб конвергенції національних інтересів шляхом збіль­шення економічної інтеграції на міжнародному рівні.

Що стосується України, то в ній відсутній ефективний механізм зовнішньоекономічних зв'язків. Тому під час його розробки доціль­но виходити з таких теоретичних принципів: включення України в систему міжнародних економічних відносин на постійній основі; по­етапний перехід від державно-адміністративної монополії на зовні­шньоекономічну діяльність до саморегульованої системи, яка за­безпечує економічну безпеку України; використання як основних критеріїв ефективності міжнародного економічного співробітництва вигоди й доцільності з точки зору інтересів України, подолання економічної прив'язки до країн СНД і перехід до взаємодії з усіма країнами світу. Україна стоїть на шляху формування необхідної за­конодавчої бази, створення відповідного економічного середовища й розвитку вищеназваних інституційних структур.