Реферат: Глобальнi eкологичні проблеми людства

Клімат Землі залежить від багатьох факторів – одні зумовлюють
потепління, інші – похолодання (додаток 5). Крива природних коливань
клімату нині прямує донизу, тобто до похолодання, що перевищує
тенденцію до збільшення температури за рахунок парникового ефекту.
Проте найближчим часом результат взаємовпливу цих факторів має
зміститися в бік зростання температури.

Останнім часом тривога вчених з приводу парникового ефекту
зросла. Крім СО2 парниковий ефект викликають деякі інші гази, які
називають малими домішками.

У чому ж небезпека парникового ефекту? Як свідчать розрахунки
вчених, підвищення середньої річної температури Землі на 2,50С
викличе значні зміни на Землі, більшість яких для людей буде мати
негативні наслідки. Парниковий ефект змінить такі критично важливі
перемінні величини, як опади, вітер, шар хмар, океанські течії, а також
розміри полярних крижаних шапок. Внутрішні райони континентів
стануть більш сухими, а узбережжя вологішими, зими – коротшими й
теплішими, а літо – тривалішим і жаркішим (додаток 2).

Найнеприємнішими для людства є два наслідки парникового
ефекту. Перший – значне збільшення посушливості в основних
зернових районах (Україна, Кубань та ін.). Другий – це підйом рівня
Світового океану на 2-3 метри за рахунок танення полярних льодових
шапок. Це викличе затоплення багатьох прибережних ділянок.
Кліматичні зміни можуть відбуватися і внаслідок зміни людиною
типу поверхні Землі. Заміна лісів культурними плантаціями призводить
до зниження випаровування й збільшення прямої тепловіддачі. Крім
того людство ще й безпосередньо підігріває атмосферу за рахунок
спалювання великої кількості нафти, вугілля, торфу, а також роботи
АЕС.

Таким чином, види діяльності людини, що спричинюють
кліматичні зміни, мають різні наслідки. Одні з них підвищують
температуру, інші – знижують її і викликають парниковий ефект
(зведення лісів, тощо).

Озонова діра в атмосфері.

Як відомо озоновий шар атмосфери захищає нас івсю біосферу
від згубної дії короткохвильового ультрафіолетового випромінювання
Сонця.

Останнім часом вчені надзвичайно занепокоєні, бо спостереження
метеорологів, які працюють у Антарктиді, свідчать, що озоновий шар
над цим материком почав зменшуватись. В ньому виникла пульсуюча
діра, вміст озону в якій менший від звичайного на 40-50%. Ця діра
з?являється антарктичною весною (з серпня по жовтень), а з
антарктичного літа зменшує свою площу. Проте існує тенденція до
збільшення її площі з року в рік. Нині вона не затягується влітку, а її
площа перевищує площу материка Антарктиди.

Тривожні повідомлення надходять з Північної півкулі: тут також
виявлено озонову діру (над архіпелагом Шпіцберген), щоправда,
менших розмірів ніж над Антарктидою. Зниження вмісту озону в
атмосфері загрожує зменшенням врожаїв сільськогосподарських
рослин, захворюваннями тварин і людей, збільшенням шкідливих
мутацій тощо; а якщо озон зникне зовсім, буде знищено все живе на
нашій планеті.

Наскільки ж великою є така небезпека, і чим спричинена поява та
збільшення дір у озоновому шарі? На думку вчених, серйозна загроза
зникнення озонового шару спричинить до тяжких наслідків. Щодо
причини появлення озонових дір єдиної думки немає. Встановлено, що
руйнуванню озонового шару сприяють деякі хамачні речовини, які
вступають у реакцію з озоном і розкладають його на кисень. У
результаті, на Землю надходить більше УФ-променів. Такі речовини
широко використовуються в промисловості (як холодоагенти в
рефрежераторах та ін.) та побуті (аерозольна упаковка балончиків для
фарби, лаку, парфумів). У 1980 році країни Північної Америки та
Західної Європи випустили аж 5 млрд. таких балончиків. Усього ж в
світі щорічно виробляється кілька мільйонів тон фреонів.
Для людини фреони нешкідливі, проте вони надзвичайно стійкі –
в атмосфері можуть зберігатися до 80 років. Пари фреонів, врешті-
решт, з вихідними течіями повітря потрапляють у стратосферу. Під
впливом УФ-випромінювання Сонця їх молекули розпадаються,
вивільняючи атоми хлору. Ця речовина діє як дуже сильний
каталізатор, розкладаючи молекули озону до кисню.

Під загрозою зникнення озонового шару керівники багатьох країн
вирішили вжити енергійних заходів. У 1985 році у Відні урядами
більшості країн світу було підписано конвенцію, а в тому ж році в
Монреалі – протокол про охорону атмосферного озону.

Значної шкоди озоновому шару завдають також польоти
висотних літаків, у вихлопних газах яких є окиси азоту; а також запуски
космічних апаратів, особливо таких, як Американські "Спейс Шаттл",
що працюють на твердому паливі й викидають особливо багато таких
окисів. Підраховано, що 300 запусків "Спейс Шаттлів" підряд могли б
повністю зруйнувати озоновий шар Землі.
Кислотні дощі.

Окиси сірки й азоту, що потрапляють в атмосферу внаслідок
роботи ТЕС і автомобільних двигунів, сполучаючись з атмосферною
вологою, утворюють дрібні капельки сірчаної та азотної кислот, які
переносяться вітрами у вигляді кислотного туману й випадають на
Землю у вигляді кислотних дощів. Ці дощі мають шкідливу дію на
фактори навколишнього середовища:

- врожайність багатьох с/г культур знижується на 3-8% внаслідок
ушкодження листя кислотами;

- кислі опади спричинюють вимивання з грунтів кальцію, калію та
магнію, що веде до деградації флори і фауни;

- деградують і гинуть ліси;

- отруюється вода озер і ставків, у яких гине риба і численні види
комах;

- зникнення комах у водоймах призводить до щезання птахів і тварин,
які ними живляться;

- зникнення лісів у гірських районах зумовлює збільшення кількості
гірських зсувів і селей;

- різко прискорюється руйнування пам?ятників архітектури, житлових
будинків;

- вдихання людьми повітря, забрудненого кислотним туманом,
спричинює захворювання дихальних шляхів, подразнення очей
тощо.

За даними екологів, у Швейцарії від кислотних дощів засихає
третина лісів, 69% оглянутих букових дерев у лісах Великобританії
висихають з верхівок. У Швеції 18 тисяч озер отруєно цими дощами, а
у 9 тисяч з них риба вже частково вимерла, а в 4 тисячах – зникла
зовсім.

Великою загрозою є "інтернаціональний" характер цього
забруднення, адже повітряні течії розносять кислотні тумани на тисячі
кілометрів від місць їх виникнення. Ті ж, наприклд, шведські озера
були пошкоджені кислотними дощами, що утворилися внаслідок
викидів ТЕС і металургійних підприємств Великобританії. Пануючі в
цьому районі західні вітри розносять отруту далеко від Британських
островів – аж до Скандинавії. Кислотні дощі в Канаді - принесені з
США, в Україні – з Румунії тощо.

Забруднення акваторій.

У нашому столітті забруднення акваторій стало проблемою
століття. І це не випадково, оскільки різко погіршилась якість води рік,
озер, що не могло не відобразитись на стані навколишнього
середовища, на здоров?ї людей.

Майже три четверті поверхні Землі займають голубі простори
морів та океанів. Голубі?.. Прикро, але вже далеко не всі. Як писав один
з мандрівників: "Серед океану, відкритого для Європи Колумбом, тепер
не можна занурити руку в воду, щоб не вимазатись в бруді".
Водні ресурси планети.

Запаси води на Землі величезні – 1,39х109 км3, що становить
0,023% усієї маси Землі. Проте, абсолютна більшість цієї колосальної
маси – це гіркувато-солона морська вода, непридатна для пиття та
технічного використання. Маса прісної води на планеті – 35х106 км3
(усього 2% її загальної кількості).

Проблема забезпечення людства питною водою нині надзвичайно
загострилася. Загальносвітове споживання води складає приблизно 9%
сумарного стоку на рік. Але не воно викликає в більшості випадків
нехватку прісної води в тих чи інших районах земної кулі, а її
забруднення – "якісне виснаження".

Забруднення води.

У результаті інтенсивного використання людством водних
ресурсів відбуваються значні кількісні і якісні зміни в гідросфері.
Кількісні зміни полягають у тому, що в певних районах змінюються
кількість води, придатної для господарських потреб, водний баланс,
режим річок тощо. Якісні зміни зумовлені тим, що більшість річок і
озер є не лише джерелом водопостачання, а й тими басейнами, куди
скидають промислові, сільськогосподарські й господарсько-побутові
стоки. Це призвело до того, що нині на Землі вже практично не
залишилося великих річкових систем з гідрологічним режимом і
хімічним складом води, не спотворених діяльністю людей.
Хімічне забруднення води відбувається внаслідок надходження у
водойми з стічними водами різних шкідливих домішок неорганічної
(кислоти, мінеральної солі, луги тощо) й органічної природи (нафта й
нафтопродукти, миючі засоби, пестициди тощо). Більшість з них є
токсичними для мешканців водойм. Це - сполуки миш?яку, свинцю,
ртуті, міді, кадмію, хрому тощо. В тканині деяких риб концентрація
отрути може в тисячу разів перевищувати її концентрацію у воді, що
небезпечно для птахів, тварин і людей.