Реферат: Глобальнi eкологичні проблеми людства

Вступ
Розділ 1. Суть екологічних проблем світу
Розділ 2. Причини і фактори виникнення глобальних екологічних проблем світу
Розділ 3. Основні екологічні проблеми світу
Розділ 4. Напрямки вирішення основних екологічних проблем світу
Висновки
Додатки
Список літератури

Ми живемо на самому дні блакитного повітряного океану Землі - її атмосферного шару. Земля - це наш дім. А який він? Французький
географ Елізе Реклю дуже влучно сказав: "Людина створює
навколишнє середовище по своєму образу і подобі". Тобто ми маємо те
навколишнє середовище, яке заслужили.

Небачено активна й здебільшого непродумана діяльність людини,
супроводжувана знищенням природних ресурсів і забрудненням
навколишнього середовища, призвела до того, що нині біосфера
планети перебуває в критичному стані, коли до глобальної катастрофи
залишилися лічені кроки.

Виникли екологічні проблеми не сьогодні й не вчора. Як свідчать
стародавні літописи, ще близько 4 тисяч років тому вавілонський цар
Хаммураті, а пізніше - китайські й монгольські імператори та
європейські монархи вже дбали про збереження природи й видавали
накази про охорону лісів, трав`яного покриву степів, водних джерел.
Українська козацька старшина, незважаючи на надзвичайне багатство
нашої природи тих часів, теж уболівала за збереження довкілля й
видавала ряд наказів і документів про охорону придніпровських лісів і
лук, заборону спалювання лісів, браконьєрства, хижацького знищення
звірів та риби.

Із розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу,
бурхливим зростанням кількості населення на Землі, обсягів
виробництва та його відходів проблеми стосунків між природою та
суспільством дедалі загострюються. Страшною дійсністю стали голод,
отруєні річки та моря, задушливе шкідливе повітря у великих
промислових центрах, загублені ліси, сотні зниклих видів тварин і
рослин, загроза кліматичних аномалій, ерозія та майже повне
виснаження грунтів у аграрних районах.

Екологічна криза грізно нависла над усім світом, вона вже
"схопила нас за горло". "Екологічна бомба" уповільненої дії, яку ми, всі
країни і народи, посилено начиняємо "вибухівкою" із відходів
виробничої діяльності, здатна спустошити наш спільний дім - планету
Земля, перетворити її на безлюдну пустелю.

Наше покоління практично в усіх куточках планети безсоромно
грабує в коморах природи те, що належить дітям і онукам.
Ліквідація глобальної екологічної кризи є на сьогодні
найважливішим завданням людства. Ми - люди кінця XX століття -
майже ненароком для себе раптом опинились у подвійній ролі свідків і
винуватців катастрофічних змін у навколишньому середовищі. Ми
бачимо це, розуміємо, що це дуже серйозно, але чому ж тоді не
припиняється цей страшний "марафон", що неминуче приведе людство
до загибелі?

У своїй роботі я маю за мету проаналізувати екологічні уроки
минулого і теперішнього, розкрити суть глобальних екологічних
проблем і можливі варіанти їх вирішення.

В 90-х роках ХХ століття немає необхідності доводити гостроту і
масштабність, а значить, і небезпечність екологічної ситуації, що
склалася в світі.

На Всесвітню конференцію по навколишньому середовищу (1992
рік, Ріо-де-Жанейро) з`їхалися 10 тисяч делегатів із 150 країн світу.
Минула конференція, з якої почався Міжнародний рух за збереження
навколишнього середовища, відбулася 20 років тому в Стокгольмі.
Чи знайдуться сили, що здатні зупинити руйнівні процеси і
відродити надію на майбутнє?

В останні роки слово "екологія" отримало виключну
популярність. Однак зовсім недавно, ще в 1960-ті роки, воно було
відоме лише вузькому колу вчених, в основному біологів. Юридично
винахідником терміну "екологія" є послідовник Чарльза Дарвіна Ернст
Геккель, що в кінці минулого століття визначив екологію "як загальну
науку про відношення організмів та навколишнього середовища".

Наукові досягнення ХХ століття створили іллюзію про майже
повну керованість світом, однак господарська діяльність людського
суспільства, екстенсивне використання природних ресурсів, величезні
масштаби відходів - все це входить в протиріччя з можливостями
планети (її ресурсним потенціалом, запасами прісних вод, здатністю
самоочищення атмосфери, вод, річок, морів, океанів).

Можна виділити два аспекти екологічної проблеми:
- екологічні кризи, що виникають внаслідок природніх процесів;
- і кризи, що визвані антропогенною дією і нераціональним
природокористуванням.

Наступання льодовиків, виверження вулканів, утворення гір,
паводки - все це земні природні фактори. Вони ніби закономірні на
нашій динамічній планеті. В середньому щорічно на земній кулі
відбувається один катострофічний землетрус, 18 сильних, 120 середніх
і близько мільйону слабких поштовхів.

Декілька разів в десятиліття сейсмічні події приводять до
катостроф. Наприклад, Тянь-Шаньський землетрус в Китаї в 1976 році
забрав (за різними оцінками) від 240 тисяч до 600 тисяч життів. В Китаї
ж в 1556 році відбувся один із самих страшних за всю історію людства
землетрус – тоді загинуло 800 тисяч чоловік. З 60-х до 80-х років
нашого століття в 5 разів виросла частота крупних стихійних лих і
втричі збільшились загальні економічні втрати. Вирішення такого роду
проблем в деякій мірі криється у вмінні їх прогнозувати, а іноді і
використовувати на користь людям.

Але виникали і інші екологічні кризи. На протязі століть людина
безконтрольно брала все, що дає їй природа. Але, здається, природа
хоче «помститися» за кожний невірний, необдуманий крок. Досить
згадати лише приклади з життя Росії та найближчих її сусідів: озеро
Байкал, Аральське море, Ладожське озеро, Чорнобиль, БАМ, меліорація
та інші.

Те, що людина зробила з навколишньою природою, вже по своїм
масштабам катастрофічно. В результаті вода забруднюється вже в
повітрі, забруднена і сама атмосфера, знищені мільйони гектарів
родючих грунтів, ядохімікатами і радіоактивними відходами заражена
планета, величезних розмірів досягло обезліснення і опустелювання та
багато, багато іншого.

Головні проблеми в можливостях планети справитися з
відходами людської діяльності, з функцією самоочищення і ремонту.
Руйнується біосфера. Досить великий ризик самознищення людства в
результаті власної життєдіяльності.

Природа переживає вплив суспільства по наступним напрямкам:
- використання компонентів навколишнього середовища в якості
ресурсної бази виробництва;

- дія виробничої діяльності людей на навколишнє природнє
середовище (її забруднення);

- демографічний тиск на природу (сільськогосподарське
використання земель, збільшення кількості населення, ріст крупних
міст).

Тут переплітаються в одне багато глобальних проблем людства –
ресурсна, продовольча, демографічна – всі вони мають в тій чи іншій
мірі вихід на екологічну проблематику. Але вона має великий вплив на
ці та інші проблеми людства.

Людина — частина природи, й найбільш небезпечні для нашої
планети катастрофи й забруднення навколишнього середовища
пов'язані саме з нею.

Еволюція людини була спрямована не на розвиток грубої сили чи
придушення слабкіших. Людина ніколи б не виділилася з тваринного
світу, якби її розвитком керував славнозвісний закон Дарвіна про
природний добір. На відміну від вимог цього закону, зміст якого
полягає в тому, щоб за будь-яку ціну зберегти максимально здорових,
фізично міцних і витривалих індивідів, людина докладає багато зусиль
для догляду за інвалідами, тими, хто неспроможний жити без
сторонньої допомоги. Тобто людина керується не лише раціональним
підходом, а й почуттями, які є складовою частиною морального
кодексу вищого представника тваринного царства. Як свідчить історія,
суспільство, що байдуже ставилося до своїх членів або більше того,
застосовувало насильство, було приречене.

Найстрашніша наруга над людяністю — це війна. На відміну від
будь-яких звірів, людина здатна з неймовірною жорстокістю вбивати
подібних до себе. Вченими підраховано, що за останні 6 тис. років
люди пережили 14513 воєн, у яких загинуло 3640 млн чоловік.
Вдумайтеся в цю страшну цифру: по суті, було вбито майже десяту
частину населення планети (нині на Землі живе понад 5 млрд людей).
Світова термоядерна війна в лічені хвилини може знищити все
людство. Адже потужність ядерних зарядів, накопичених людством, у
1980 р. становила 8 тис. Мт тринітротолуолу (по дві тони на кожного
жителя Землі).

Історія людства сповнена жахливих прикладів геноциду, звірячої
жорстокості завойовників, загибелі в пожежах спустошливих війн
міст, храмів, бібліотек, які створювалися століттями. Вчені-археологи
витратили безліч зусиль, щоб розшифрувати асирійські клинописні
тексти, половина яких виявилася хвалькуватими реляціями царів-
завойовників про свої «геройства».

Історія зберегла до наших часів вислів кривавого Чингісхана:
«Найбільша радість для чоловіка — перемогти своїх ворогів,
переслідувати їх і позбавити всього, що вони мають». У своїх
грабіжницьких походах орда Чингісхана планомірно знищувала все:
спалювала врожай, засипала колодязі, викрадала худобу, щоб ті, хто
вцілів від різні, загинули від голоду. Вдершись в Месопотамію,
Чингісхан знищив зрошувальну систему, що розподіляла воду р.Тігр.
Канали, що будувалися протягом тисяч років, були зруйновані, родюча
земля перетворилася на пустелю, і з того часу землеробство в цих
країнах не змогло відновитися.