Реферат: Глобальнi eкологичні проблеми людства

Забруднення людської свідомості ідеєю війни триває віками.
Війна була винаходом нашої цивілізації. Чи не буде й кінець людства
зумовлений цим диявольським винаходом?

Війна постійно «дорожчає». Якщо витрати на першу світову
війну становили 50 млрд карбованців, то друга обійшлася вже в десять
разів дорожче.

Наприкінці 80-х років витрати на озброєння в світі становили вже
1 трильйон доларів! Це перевищує асигнування всіх країн світу на
медицину, освіту й житлове будівництво. А якщо досягнення науки,
ресурси розуму, людської свідомості та природи спрямовуються на
гонку озброєнь, що може призвести до ядерної катастрофи, то це —
найбезглуздіша витрата багатств, яку лише можна собі уявити. Таким
чином, людина обмежує можливості вирішення інших проблем,
зокрема пов'язаних з забрудненням навколишнього природного
середовища. Значить, витрачаючи сили й кошти на підготовку ядерної
катастрофи, людство одночасно наближає невідворотність катастрофи
екологічної. Навіть не світова ядерна війна, а локальний ядерний
конфлікт викличе таку кліматичну катастрофу, від якої загине не лише
все людство, а й уся біосфера Землі.

Інше забруднення людської свідомості — це бездумне,
споживацьке ставлення до природи та її багатств. Людина влаштована
так, що часто-густо мислить лише категоріями сьогоднішнього дня й
керується девізом «А мені так хочеться!». За прикладами далеко ходити
не треба. Згадаймо, що весняні крокуси, конвалії, фіалки давно вже
стали рідкістю в приміських лісах, їх занесено до Червоної книги
України. А хто не бачив, як у натовпі, що вихлюпується з електрички
після весняного вихідного дня, де-інде та й майне величезний
варварський оберемок цих рідкісних квітів. Це означає, що
відпочиваючі все-таки знайшли й видерли останні квіточки, які через
годину зав'януть, а діти цих «любителів природи» будуть милуватися в
приміському лісі хіба що осотом і чортополохом.

За тисячоліття людської цивілізації безліч видів тварин і рослин
було бездумно знищено. Ніяка, наприклад кліматична, катастрофа не
змогла б так швидко винищити популяцію мамутів, як це зробили
мисливці палеоліту. Розрахунки вчених-біогеографів свідчать, що на
початку палеоліту на території європейської частини колишнього СРСР
(частина Росії, Україна, Білорусія) паслося близько півмільйона
мамутів. Наші далекі пращури швидко освоїли метод полювання на цих
гігантів за допомогою ловчих ям. Люди палеоліту, як вважає П. Савко,
просто розбестилися. Гори м'яса й безліч кістбк для виробів діставалися
їм дуже легко. Археологи, наприклад, відкопали поблизу с. Межирічі
Черкаської області два палеолітичних ярангоподібних жител, каркаси
яких були складено з черепів і кісток 130 мамутів. Темпи винищення
мамутів були настільки інтенсивними, що всього за тисячу років вони
зникли зовсім. Після того, як не стало мамутів, люди були змушені
полювати на меншого звіра — бізона, шерстистого носорога,
гігантського оленя. Коли ж вичерпалися й ці ресурси, довелося братися
за розум: винайти мотику, перейти від полювання на тварин до їх
вирощування в домашніх умовах, тобто впровадити те, що через тисячі
років учені назвали неолітичною революцією.

А тепер поміркуймо, чи не такою ж логікою керуємося ми нині,
«освоюючи» біологічні ресурси Світового океану? Адже ми діємо за
принципом наших далеких палеолітичних пращурів: спочатку вибили
китів, потім цінні види риб, а сьогодні виловлюємо мойву, минтая,
ставриду тощо. Вирощування цінних видів морських тварин і рослин,
так звана марікультура — це жалюгідні крихти до світового обіду.
Тобто ми відрізняємося в цьому питанні від наших предків лише тим,
що б'ємо китів з гармат, а рибу виловлюємо кілометровими неводами.

У ХХ столітті широкого поширення набули такі процеси, як
забруднення води, грунту і повітря, опустелювання земель, знищення
лісів і т.і. Виникли такі специфічні явища як кислотні дощі.
Несприятливі екологічні явища перетворились в суттєвий елемент
життєдіяльності людства, здійснюючи відчутний вплив на різноманітні
сторони людської діяльності: економіку і політику, моральний стан і
здоров`я людини, і багато, багато іншого...

У цьому розділі я спробую розкрити ряд несприятливих
екологічних процесів, показати масштаби їх розвитку і довести, що ці
екологічні проблеми вимагають їх вирішення, вони не можуть чекати.
Адже нині цивілізація стоїть ніби на лезі бритви, що кожної секунди
загрожує їй зірватися в безодню. Людство балансує на найтоншій грані
між буттям і небуттям. І ця критична межа ледве-ледве відокремлює
наш світ від марочного хаосу.

Основні джерела антропогенного забруднення середовища
Основними джерелами антропогенного забруднення середовища
є виробники енергії (ТЕС, АЕС, ГРЕС, сотні тисяч котельних), усі
помислові об`єкти (в першу чергу металургійні, хімічні,
нафтопереробні, цементні і целюлозо-паперові), екстенсивне,
перехімізоване с/г виробництво, військова промисловість і військові
об`єкти, автотранспорт та інші види транспорту (морський, річковий,
залізничний, повітряний), гірниче виробництво. Вони забруднюють
довкілля сотнями токсичних речовин, шкідливими фізичними полями,
шумами, вібраціями, надмірним теплом.

Першоджерелом і першопричиною бурхливого розвитку
глобальної екологічної кризи є, як вважають міжнародні експерти,
демографічний вибух, що неодмінно супроводжується збільшенням
темпів і обсягів скорочення природних ресурсів, нагромадженням
величезної кількості відходів виробництва і побуту, забрудненням
довкілля - глобальними кліматичними змінами, хворобами, голодом,
вимиранням.

З розвитком хімії, металургії, енергетики і машинобудування
світові почали загрожувати відходи від синтетичних пральних
порошків, нафтопродуктів, важкі метали, нітрати, радіонукліди,
пестициди та інші шкідливі речовини, що не засвоюються
мікроорганізмами, не розкладаються, а накопичуються тисячами тон у
грунтах, водоймах, підземних водах.

Протягом 80 років з початку нашого століття з надр Землі було
видобуто корисних копалин більше, ніж за всю історію людства.
Нині, лише в результаті спалювання паливних ресурсів, в
атмосферу планети щорічно потрапляє понад 22 млрд тон двоокису
вуглецю. Щорічно світова промисловість скидає в річки понад 160 км3
шкідливих стоків, щорічно в грунти людством вноситься 500 млн тон
мінеральних добрив і близько 4 млн тон пестицидів, більша частина
яких осідає в грунтах або виноситься поверхневими водами в річки,
озера, моря та океани. За останні 45 років використання мінеральних
добрив зросло в 43 рази, а отрутохімікатів - у десять разів.

Ще однією - не менш важливою ніж попередні проблеми, є
проблема відходів. Збитки від них - це не лише величезні площі землі,
зайняті звалищами, териконами, шлакосховищами та ін. (наприклад, на
площі, де розташовані звалища навколо Києва, можна було б
побудувати місто з населенням 300 тисяч чоловік), а й смертельні дози
різних токсикатів та дими й пилюка від них... Здавалося б, дрібниця -
биті люмінісцентні лампи на звалищах. Але кожна така лампа містить
150 мг ртуті, що здатна отруїти близько 500 м3 повітря.
До основних антропогенних забруднювачів довкілля, крім вище
названих, належать також різні шуми від виробничих підприємств,
транспорту, іонізуюче випромінювання, вібрації, світло-теплові
впливи...

З додатку 3 видно, яку шкоду організму наносять хімічні
забруднювачі.

Спеціалісти вважають, що близько 80-86? забруднювачів повітря
сконцентровано над сильно розвиненими промисловими районами, 10-
15? - над містами, 1-2? - над сільською місцевістю, 0,1? - над
центральними районами Світового океану. Якщо у великому місті за
добу осідає 1,5 тон пилу на кожен квадратний кілометр, то вже в 100 км
від нього - приблизно 100 разів менше.
Зміни в атмосфері.

В наш час підвищилася роль людини на атмосферу. Повітряна
оболонка Землі є однією з найголовніших умов життя. Без їжі людина
може жити місяць, без води - лише тиждень, але без повітря людина не
зможе проіснувати більше двох хвилин. Маса атмосфери колосальна -
5,15х1015 тон. Проте, атмосферне повітря можна вважати невичерпним
природним ресурсом лише умовно, адже людині для життя потрібне
повітря певної якості. А під впливом антропогенного фактора його
хімічний склад і фізичні властивості дедалі погіршуються, на Землі вже
практично не залишилося таких ділянок, де повітря зберігало б свою
первісну чистоту та якість.

Парниковий ефект.

Клімат на нашій планеті в минулому періодично змінювався. За
тисячі й мільони років чергувалися періоди значного похолодання й,
навіть, зледеніння з теплими епохами. Нині вчені дуже занепокоєні:
схоже на те, що Земля розігрівається значно швидше, ніж це було будь-
коли в минулому. Це спричинено різким збільшенням вмісту в
атмосфері вуглекислого газу. В земній атмосфері вуглекислий газ діє
як скло в парнику: пропускає сонячне світло, але затримує тепло
розігрітої Сонцем поверхні землі. Це викликає розігрівання планети,
відоме під назвою парникового ефекту.