Реферат: Облік прибутку і його використання

Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого роз­рахунку практично може бути використаний на підприємствах різ­них сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на 1 гри. продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосо­вані також і на підприємствах сфери послуг.

Сутність і методи обчислення рентабельності

Абсолютна сума балансового прибутку, отримана підприємством, у тому числі прибуток від основної діяльності є дуже важливим показни­ком. Однак він не може характеризувати рівень ефективності господарю­вання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підпри­ємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і ма­теріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг).

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємст­ва, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами.

По-перше, витрати можна розглядати як по точні витрати діяль­ності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточни­ми витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найширшому понятті рентабельність означає при­бутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, органі­зацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; при­бутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо зв'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманою прибутку. Рентабельність — це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Різні варіанти рішень, що приймаються для визначення прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

На рис. 3 наведено класифікацію показників госпрозрахункової рентабельності. Обчислення рентабельності окремих видів продук­ції (робіт, послуг) може грунтуватися на показниках прибутку від їхнього випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість (виробнича або повна); собі­вартість за виключенням матеріальних витрат (рентабельність щодо заново створеної вартості); вартість в оптових цінах (вартість за мінусом непрямих податків).

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть вико­ристовуватися: балансовий прибуток; прибуток від реалізації про­дукції (робіт-, послуг), тобто від основної діяльності; прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної). При цьому при­буток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна брати в різ­них варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичко­вий капітал, основний капітал, оборотний капітал).

Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться за­гальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відпові­дну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.

РОЗПОДІЛ І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ

Розподіл балансового прибутку

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовуєть­ся на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюд­жетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом фор­мування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток с об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап — це розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розпо­ділу є держава і підприємство. В результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Співвідношення розпо­ділу прибутку між державою і підприємствами мас важливе зна­чення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики дер­жави, від правильного вирішення якого залежить розвиток еконо­міки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і під­приємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому мас податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в: сумі подат­ків, що сплачуються за рахунок прибутку; у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування; у порядку надання подат­кових пільг.

Другий етап — це розподіл і використання прибутку, що зали­шився в розпорядженні підприємств пісня здійснення платежів у бюджет. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди: резервний, розвитку й удосконалення виробницт­ва, соціальних потреб, заохочення. Кошти цих фондів використовуються для фінансування відповідних витрат.

На рис. 4 зображено схему розподілу балансового прибутку підприємства. З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишається в розпорядженні підприємств, впливають: абсо­лютна сума отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, плата за землю, податок із власників транспортних засобів, податок на прибуток, податок на нерухомість — після його запровадження).

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, не слід ототожнювати з чистим прибутком. Чинні нормативні акти ви­значають, що за рахунок прибутку підприємства повинні сплачувати ще і штрафи в таких випадках:

за порушення господарських договорів із суб'єктами господарю­вання;

за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;

за затримку перерахування коштів у бюджет і державні цільові фонди;

за приховування прибутку від оподаткування;

за недотримання встановлених лімітів забору води або викорис­тання води без укладання відповідної угоди (це стосується викорис­тання води з державних водогосподарських систем);

за прострочені банківські позички;

за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

за інші порушення.

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності підприємств, що функціонують в різних сферах економіки, можуть стягуватися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосу­ється комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий при­буток — це частина прибутку, що залишається в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (фінансових санкцій).

Використання чистого прибутку

Використання чистого прибутку підприємство може здійснювати шляхом попереднього формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат. Мож­ливий також розподіл чистого прибутку частково для формування цільових фондів, а частково на безпосереднє фінансування витрат.

На рис. 5 зображено структурно-логічну схему використання чистого прибутку підприємства.

Як уже було сказано, за рахунок прибутку підприємство формує ряд цільових фондів, кошти з яких спрямовуються на фінансування певних витрат, задоволення відповідних погреб. Використання чис­того прибутку на виплату дивідендів здійснюється безпосередньо.

Принципове значення в розподілі чистого прибутку має досягнен­ня оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фон­дом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворюються, а їхню величину можна встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних втрат чи заходів. За адміністративної системи управління економікою здій­снювалось державне регулювання співвідношення фондів нагромад­ження і споживання.

Нині використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) ви­значаються самостійно кожним суб'єктом господарювання. Відпо­відно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємства від 28 грудня 1994 року, в 1995, 1996, 1997 (перше півріччя) державне ре­гулювання використання чистого прибутку здійснювалося досить активно і в основному суто економічними інструментами, зокрема

* зменшенням суми податку на прибуток (до 20%) за викорис­тання прибутку на фінансування, реконструкцію ч а модернізацію активної частини основних фондів;

* зменшенням оподатковуваного прибутку (до 10%) за умови використання прибутку на збільшення власних оборотних коштів (поширювалось тільки на державні підприємства);

* зменшенням оподаткованого прибутку на суму прибутку, спрямованого на покриття витрат для утримання об'єктів соціально-культурного призначення, на благодійну діяльність.

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підпри­ємств» від 22 травня 1997 року державне регулювання використання чистого прибутку підприємств також здійснюється з допомогою зменшення оподаткованого прибутку на суму витрат з чистого при­бутку для утримання й експлуатації об'єктів соціальної інфраструк­тури тоді, коли відповідні об'єкти соціальної інфраструктури були на балансі підприємства і утримувались ним на час уведення в дію Закону про оподаткування прибутку.

У таблиці 2 наведено дані про використання прибутку в річних галузях економіки України в 1995-1996 роках. З цих даних можна зробити висновок, що в 1996 році частка прибутку, що була зали­шена в розпорядженні підприємств, збільшилась до 77,1%). Це є по­зитивною тенденцією.

Таблиця 2

СТРУКТУРА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ В РІЗНИХ ГАЛУЗЯХ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В 1995-1996 pp1.

Використано прибутку	Перераховано в бюджет	Залишено в розпорядженні підприємств	У тім числі
			На створення резервного (страхового фонду)	На виробничий розвиток	На соціальний розвиток	На заохочення	На інші цілі
1995 рік (усі галузі економіки)
100,0	26,1	73,9	2,7	27,5	15,0	11,6	17,1
1996 рік (усі галузі економіки)
100,0	22,9	77,1	1,1	21,7	15,1	9,2	30
1995 рік (промисловість)
100,0	19,5	80,5	0,9	23,3	18,5	8,6	29,2
1996 рік (транспорт і зв’язок)
100,0	31,8	68,2	-	22,6	6,9	7,5	31,2