Реферат: Облік прибутку і його використання

Зміни в обсягах і структурі прибутку підприємств різних галузей економіки за 1992-1996 роки свідчать про складні процеси, що відбу­ваються в окремих галузях економіки і пов'язані зі зміною обсягів ви­робництва й реалізації продукції (робіт, послуг); зміною ефективності господарювання; розвитком ринкових відносин; ціноутворенням.

Формування балансового прибутку

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємст­ва є його балансовий прибуток. Найбільш повне, на нашу думку, визначення балансового прибутку дано у статистичному щорічнику України за 1996 рік. «Балансовий прибуток — загальна сума прибу­тку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отри­мана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, по­слуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих вироб­ництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематері­альних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізацій­них операцій»1.

Отримання балансового прибутку пов'язане з кількома напрям­ками діяльності підприємства (рис. 1).

По-перше, це основна діяльність, її результатом с прибуток від ре­алізації продукції (робіт, послуг). Як правило, цей прибуток мас осно­вну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалі­зації продукції (робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфе­ри, виду діяльності підприємства с деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

По-друге, це діяльність, що не с основною для даного підприємс­тва, але яка зв'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг, її можна визначити як прибуток від іншої реалізації.

Прибуток від іншої реалізації може бути отриманий за реаліза­ції на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховується так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реаліза­ції основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розрахову­ється відніманням від ціни реалізації ПДВ і залишкової їх вартос­ті. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислюється як різни­ця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключаються витрати, пов'язані з реалізацією (комі­сійний збір).

Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації можуть значно коли­ватись на окремих підприємствах і в окремі періоди.

По-третє, це діяльність зв'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фон­ди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцію до зрос­тання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

На обсяг названого прибутку справляють вплив обсяг фінансо­вих інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування. Слід зазначити, що з другого півріччя 1997 року прибутки від воло­діння корпоративними правами та державними цінними паперами, що отримані суб'єктами господарської діяльності, обкладаються податком.

По-четверте, це діяльність, зв'язана з отриманням позареаліза­ційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підпри­ємств.

До них належать:

* прибутки і збитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;

* невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

* надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

* штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення госпо­дарських договорів суб'єктами господарювання в зв'язку із застосу­ванням фінансових санкцій;

* штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кре­диту з державного бюджету;

* кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;

* дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;

* прибуток від завищення цін і тарифів;

* курсова різниця від операцій в іноземній валюті;

* прибуток і збиток від ліквідації основних засобів;

* вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини викона­ного повністю бартерного контракту;

* прибуток (збиток) від спільної діяльності.

Слід звернути увагу, що отримання прибутку суб'єктами госпо­дарювання пов'язане з діяльністю не тільки па території України, а й за її межами.

Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включаються.

З прийняттям Закону «Про внесення змін і доповнень в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року, податкові адміністрації здійснюють контроль за пра­вильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена ме­тодика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'язана з формуванням балансового прибутку підприємства.

Однак зняття контролю за формуванням балансового прибутку з боку податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Балансовий прибуток залишається джерелом сплати ряду податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування балансового прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства — суб'єкта господарської ді­яльності. Управління цими процесами займає важливе місце у фіна­нсовому менеджменті.

Прибуток від реалізації продукції та його формування

Як уже зазначалося, отримання прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб’єктів господарювання. Прибуток входить до складу виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на роз­рахунковий рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг от­риманого прибутку визначається тільки за певний період (місяць, квартал, рік) на основі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Проте окремі законодавчі акти по-різному тракту­ють настання момент) реалізації. Так, згідно із Законом «Про оподат­кування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року, реалізацією визнається подія, що відбулася раніше: дата зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника в оплату товарів або дата від­вантаження товарів. Згідно із Законом «Про податок на додану вар­тість» від 3 квітня 1997 року (з наступними змінами до нього), реаліза­цією вважається зарахування коштів від покупця па банківський раху­нок постачальника в оплату товарів, що підлягають реалізації.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодав­чих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалі­зації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді. Тобто, коли кошти від покупця надходять на розрахунко­вий рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і визначення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою призводить до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану.

На рис. 2 наведено структурно-логічну схему формування при­бутку від реалізації продукції, а також названо основні показники, що впливають на прибуток від реалізації.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівар­тості. На зміну обсяг) реалізації продукції виливає зміна обсягу ви­робництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, зали­шків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки па обсяг реалізації продукції, а й па її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибу­ток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки, державного регу­лювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за ра­хунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє відсутність належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві й реалізації багатьох видів продукції.

Таким чином можна зробити висновок, що можливості підпри­ємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рента­бельність є досить істотними.

Розглянемо особливості впливу на формування прибутку собівар­тості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективнос­ті. Є особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, пос­луг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошо­вій формі поточні витрати підприємства па їх виробництво (вико­нання) та реалізацію.

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собі­вартість; витрати на виробництво та реалізацію — повну собівар­тість продукції.

Можливість підприємства впливати на формування собівартості є істотною. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на со­бівартість, регламентований державою. Протягом 1996 року Поста­новами Кабінету Міністрів України були затверджені Типові поло­ження з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт тощо.

На основі Типових положень розроблено галузеві, відомчі поло­ження, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).

Витрати сфер виробництва й обігу, що включаються в собівар­тість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соці­альні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних акти­вів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір окремих із них також регулюється державою встановленням норма­тивів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

* відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне сі раху­вання, соціальне страхування, фонд ліквідації наслідків Чорнобиль­ської катастрофи);

* амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

* витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фон­дів;

* інші витрати (відрахування в Державний інноваційний фонд на фінансування автомобільних доріг, деякі позабюджетні фонди фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт).

Можливість впливу підприємств на названі елементи витрат є обмеженою. Однак вона можлива з допомогою належного управ­ління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її випла­ти; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування.

У Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 тра­вня 1997 року і прийнятих до нього доповненнях не згадується кате­горія «собівартість», бо розрахунок оподаткованого прибутку базу­ється на обчисленні валового доходу і його наступному коригуван­ні. Однак з цього не слід робити висновку про скасування собівар­тості як показника діяльності підприємства, що поспішили оголоси­ти деякі економісти після прийняття названого Закону.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий ре­зультат виробничо-господарської діяльності підприємства. У наказі Мінфіну України від 17 листопада 1997 року № 247 щодо складання річного бухгалтерського балансу підприємства за 1997 рік є чіткі вка­зівки про необхідність керуватися Типовими положеннями з плану­вання, обліку й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Скорочення витрат па виробництво і реалізацію продукції, тобто зниження її собівартості с важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання чис­ленних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробниц­тво і реалізацію продукції. Для цього необхідно: знати повний пере­лік вказаних витрат, що дасться в Типових положеннях, особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отри­мали більше самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодав­чих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Методи розрахунку прибутку від реалізації

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Пла­нування, прогнозування отримання прибутку суб'єктами господа­рювання необхідне для складання поточних і перспективних фінан­сових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (робіт, по­слуг) мас деякі особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

Так, у виробничій сфері буде різниця в розрахунках прибутку від реалізації продукції стосовно промислових і сільськогосподарських підприємств, будівельних організацій, підприємств транспорту. У сфері послуг по-різному визначається прибуток від надання по­слуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестицій­ними фондами, підприємствами торгівлі.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показниками витрат па одну гривню продукції, еко­номічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окре­мими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для роз­рахунку необхідні такі вихідні дані.

1. Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації.

2. Повна собівартість одиниці продукції.

3. Оптова ціна одиниці продукції (ціна виробника).

Приклад.

Підприємство планує реалізувати 400 виробів. Повна собівар­тість одного виробу 12 грн. Оптова ціна виробу 15 грн.

1 варіант розрахунку. Прибуток під реалізації одного виробу 3 грн. (15 грн. — 12 грн.). Прибуток від реалізації всіх виробів 1200 грн. (400 • 3 грн.).

2 варіант розрахунку. Обсяг реалізації всіх виробів 6000 грн. (400 • 15 грн.). Повна собівартість реалізованих виробні 4800 грн. (400 • 12 грн.). Прибуток від реалізації виробів 1200 грн. (6000 грн. — 4800 грн.).

Цей меті розрахунку застосовується за відносно невеликою асортименту продукції. Метод достатньо точний, але надто трудомісткий, коли треба розрахувати великий асортимент продукції, крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів.

Розрахунок прибутку на основі показ пика витрат на 1 гри. продукції. Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підпри­ємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі ви­трати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.

Приклад.

Виграти на 1 грн. продукції, що реалізується в звітному періоді. - 82 коп. (розраховується діленням повної собівартості продукції на обсяг реалізації в оптових цінах). Планується зниження витрат на 1 грн. продукції, що буде реалізована, на 2 коп. Обсяг реалізації про­дукції в періоді, що планується, в оптових цінах — 1100 тис. грн.

1-й варіант розрахунку. Витрати, що плануються на 1 грн. реалізованої продукції. — 80 коп. (82 коп. —2 коп.). Повна собівартість продукції, що її буде реалізовано в плановому періоді, — 880 тис. грн. (1100 тис. грн. • 0.80 грн.). Прибуток від реалізації продукції в пла­новому періоді — 220 тис. грн. (1100 тис. грн. — 880 тис. грн.).

2-й варіант розрахунку. Витрати, що плануються на 1 грн. реалізованої продукції, - 80 коп. (82 коп. - 2 коп.). Прибуток на 1 грн. продукції, що її буде реалізовано в плановому періоді, - 20 коп. (100 коп. — 80 кор.). Прибуток від реалізації продукції в плановому періоді 220 тис. грн. (1100 тис. грн. • 0,20 грн.).

За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він від­різняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але та­кож і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порі­внянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порів­нянна продукція — це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція — це продукція, що не виробляла­ся на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

* визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабель­ність продукції;

* порівнянна продукція планового періоду визначається за собі­вартістю періоду, що передував плановому;

* виходячи з рівня базової рентабельності продукції розрахову­ється прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;

* розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток — це прибу­ток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував планово­му. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення ви­пуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.

Приклад.

Базова рентабельність визначається діленням базовою прибутку (30000 грн.) на очікувану повну собівартість продукції за період, що передує плановому (15000 грн.).

Базова рентабельність становитиме 20% (30000 : 15000 • 100%).

Собівартість порівнянної продукції в періоді, що планується — 160000 грн. Зниження собівартості продукції в періоді, що плану­ється, 1%.

Відтак собівартість порівнянної продукції в плановому періоді виходячи із собівартості попереднього періоду дорівнюватиме 158400 грн. (160000 : (100%— 1%) • 100%).

Прибуток від зниження собівартості порівнянної продукції в пе­ріоді, що планується, як порівняти з попереднім, дорівнюватиме 1600 грн. (160000 грн. — 158400 грн.).

Прибуток від випуску (реалізації) порівнянної продукції в періо­ді, що планується, виходячи з рівня базової рентабельності станови­тиме 31680 грн. (158400 грн. • 20% : 100%).

Різниця 1680 грн. (31680 грн. — 30000 грн.) — це збільшення прибутку від випуску (реалізації) порівнянної продукції в періоді, що планується, внаслідок вплив) такого чинника, як збільшення обсягу випуску продукції.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї не­порівнянної продукції з використанням показника середньої рента­бельності продукції по підприємству.

Приклад.

Повна собівартість непорівнянної продукції, що планується до випуску і реалізації. — 25000 грн. Середня рентабельність продукції на підприємстві в поточному періоді — 20%. Прибуток становитиме 5 тис. грн. (25 тис. грн. • 20% : 100%).

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку роз­глянутими вище методами здійснений виходячи із загального випу­ску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації про­дукції. При цьому враховується обчислена сума прибутку від випус­ку, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана така формула розрахунку:

ПРП = ПЗПП + ПВП + ПЗКП,

де ПРП — прибуток від реалізації продукції;

ПЗПП — прибуток у залишках нереалізованої продукції па поча­ток планового періоду;

ПВП — прибуток від випуску продукції;

ПЗКП – прибуток у залишках нереалізованої продукції па кі­нець планового періоду.

Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розрахову­вати за методом прямого розрахунку, якщо с відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелік ви­робів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується.

Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції роз­раховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планово­го періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку па плановий рік у цілому).

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець плано­вого періоду обчислюється множенням їхньої собівартості на сере­дню рентабельність продукції на підприємстві в період, що плану­ється (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку при­бутку на плановий рік у цілому).

Зведений розрахунок прибутку від реалізації продукції можна подати так (тис. грн.).

1. Залишки продукції па початок планового періоду За оптовими цінами За виробничою собівартістю Прибуток	220 190 30
2. Випуск продукції в плановому періоді За оптовими цінами За повною собівартістю Прибуток	7000 5600 1400
3. Залишки продукції на кінець планового періоду За оптовими цінами За виробничою собівартістю Прибуток	200 160 40
4. Реалізація продукції в плановому періоді (1+2+3) За оптовими цінами За повною собівартістю Прибуток	7020 5630 1390