Реферат: Матеріали для різьби та інкрустації

Техніка інкрустації полягає в тому, що на підготовленому виробі розмічують орнамент. Різцями зарубують по контуру розмічені елементи. За допомогою вибирачів вибирають гніз­да, які формою відповідають майбутнім елементам. За фор­мою гнізд вирізають вставки із форніру. Форнір — це тонень­кі пластинки дерева завтовшки 2,5-3 мм, нарізані з підібрано­го за кольором матеріалу дерева. Матеріал для пластинок ба­жано підбирати з тієї самої породи, що й виготовлений виріб.

Якщо з явора — то яворові, якщо з груші — то грушеві. Це в тому випадку, коли форнір підфарбовуємо. Пластинки нарізу­ють в радіальному напрямку, тоді вони краще просочуються фарбою під час проварювання, легко обробляються. Окрім чорного підфарбованого форніру, для інкрустації бажано вжи­вати природний колір деревини: червону грушу, коричневу сливу, білий явір, яблуню та інші породи. Виконана з природних вставок інкрустація довго зберігає початковий колір.

Інкрустація може виконуватись не тільки дерев'яними встав­ками, а й металом, перламутром, бісером та іншими матеріа­лами, кожен з яких має свої технологічні особливості. Тому розглянемо стисло кожну техніку окремо.

ІНКРУСТАЦІЯ ДЕРЕВОМ ПО ДЕРЕВУ

Інкрустацію деревом по дереву рекомендується виконувати в такому технологічному порядку. Спочатку розмічуємо ши­лом весь орнамент на виробі. Виконуємо інкрустацію одним тоном. Для виробів із світлої деревини використовуємо тем­ний форнір, чорний фарбований, червону грушу або сливу. Для виробів із темної деревини — яворовий форнір або інший світлий.

Спершу бажано викласти великі вставки, які потім маємо Ще раз перекладати, за ними — менші, потім перекладаємо великі. На великих часом поміщаються цілі мотиви — «квіт­ка», «ружа», «хрестики» та інші. Перед перекладанням іншими кольорами поверхню акуратно зачищуємо.

В кінці інкрустуємо пояски, які замикають орнамент. При перекладанні декілька разів різнокольоровими вставками за­чищуємо всю інкрустацію цикліною та стамескою. Щоб уник­нути різкого контрасту чорне-біле, а добитися плавного м'яко­го переходу, інкрустуємо в такій послідовності: чорний — тем­но-коричневий, світло-коричневий або червона груша, білий, Можна і в зворотному напрямку.

Підготовлені вставки щільно підганяються. Не бажано ро­бити помітний нахил стінок вставки, тому що при забиванні вони не утримуються в гнізді, їх мовби викидає, тому нахил має бути мало помітний.

При зарубуванні гнізд різець треба тримати строго верти­кально, навіть з ухилом на гніздо, щоб стінки гнізда були пря­мими. Всі дерев'яні вставки інкрустуються в гніздах на клею.

Вставки повинні міцно прилягати до стінок і до дна гнізда, тому що при перекладанні їх іншим кольором вони тріскають­ся. Перекладаються вставки тоді, коли клей повністю висох. При інкрустації мотивів «бані», «ментелі», які об'єднані в стріч­ковий ряд, викладаємо трикутники через один. Коли клей підсохне, закінчуємо ряд повністю. В кінці вирівнюємо основу й інкрустуємо поясок, потім — головки. Після закінчення інкрустації великі виступи знімаємо стамескою всю площину вирівнюємо цикліною, зачищуємо склопапером і покриваємо політурою чи лаком. Для кращої наочності технологію виконання інкрустації складних мотивів винесе­но окремими малюнками.

1. «Колосок», «пше­ничка», «фасулька» — найбільш поширений мо­тив у гуцульській різьбі та інкрустації. Має свої тех­нологічні особливості ви­конання. Для інкрустації цих мотивів бажано мати два різці «пшеничка», один менший для затинання гнізд, другий більший для вирізу­вання вставок. При відсутності таких можна користуватися й одним. При інкрустації «колоска» необхідно зарубувати гнізда та вставляти вставки через одну, щоб не попсувати перегоро­док, почекавши коли підсохне клей. Це важливо тоді, коли елементи колоска стоять близько один до одного. Вставки вирізаємо із заготовленої смужки форніру.

2. Інкрустація трикутників і круг­лої, що поєднані в один орнамен­тальний мотив. Виконується даний мотив в такій послідовності. По рисунку орнаменту підбираються свердла-борики, яких для інкрус­тації завжди повинна бути пара — «завертач» і «обвертач». Завертачем висвердлюють гнізда, потім парним йому обвертачем вирізу­ються вставки із підготовленого форніру і укладаються в підготовлені гнізда на клей. Кружечки укладаються в гнізда так, волокна ішли паралельно основі трикутника. Потім зарубується трикутник, вибирається гніздо, точно за розміром гнізда вирізується вставка, примірюється і вставляється у гніздо на клей.

3. «Кучері» — складний орнаментальний мотив. Може виступати як самостійний орнамент у смузі, на тарелях. Виконується в два прийоми, спершу інкрустуються пояски, що утворюють трикутники, потім — головки кучерів. Інкрустація кружечка описана вище.

4. «Гачки», «рачки». На відміну від кучерів складають­ся лише з поясків. Інкрусту­ються в послідовності, пока­заній на малюнку. Прямим різцем затинають по контуру розміченого мотиву, вибирачами вибирають гніздо. За розмірами гнізда підготовля­ють пояски, примірюють і вставляють у гніздо на клей. Основні пояски повинні пере­тинати навхрест одні одних, а вусики з'єднуватися по діа­гоналі.

5. «Бані», «ментелі» — мотив дуже поширений у гуцуль­ській різьбі та інкрустації. Складається із трикутника, »клинця", на вершину якого поставлено кружечок. Спершу інкрусту­ють трикутники через один тому, що коли зарубати і вибрати їх всі підряд, ослаблюються гострі кінці і основи трикутників виходять неоднакові. Коли викладені всі клинці, ін­крустується поясок, що завершує основу мотиву, тоді виходить, що основа клинців обрізана рівно на одній лінії. На вершинах клинців інкрустуються кру­жечки, центри яких пови­нні йти точно по одній пря­мій.

6. «Кружечок», або «кругла», — доповнюючий мотив, часто служить для організації центральної частини орнаменту. Пе­рекладання кружечків іншими кольорами робиться після пов­ного висихання клею. Технологія виконання описана вище.