Реферат: Структура, завдання та функції органів державного нагляду за страховою діяльністю

9) розробляє рекомендації щодо захисту фінансових інтересів страховиків, страхових посередників і страхувальників;

10) узагальнює практику страхової та посередницької діяльнос­ті на страховому ринку, розробляє і подає на розгляд керівництва Міністерства пропозиції щодо розвитку й удосконалення законо­давства України про страхову діяльність і посередницьку діяль­ність у страхуванні та перестрахуванні;

11) готує у межах своєї компетенції і подає на затвердження керівництву Міністерства проекти актів Міністерства з питань страхової діяльності та посередницької діяльності у страхуванні

й перестрахуванні;

12) проводить аналіз додержання законодавства об'єднаннями страховиків і страхових посередників;

13) здійснює контроль за платоспроможністю страховиків від­повідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхуваль­никами;

14) забезпечує проведення дослідницько-методологічної робо­ти з питань страхової діяльності та посередницької діяльності у страхуванні й перестрахуванні, підвищення ефективності держав­ного страхового нагляду;

15) розробляє та подає на затвердження керівництву Міністер­ства правила формування й розміщення страхових резервів, а Де­партаменту податкової політики і макроекономічного прогнозу­вання — пропозиції щодо правил обліку таких резервів і показ­ників звітності;

16) розробляє та подає до Департаменту податкової політики і макроекономічного прогнозування пропозиції щодо впроваджен­ня єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку і звітно­сті, а також форм статистичної звітності для страховиків і стра­хових посередників;

17) аналізує стан і тенденції розвитку страхової та посередницької діяльності у страхуванні й перестрахуванні; аналізує стан і розроб­ляє пропозиції щодо національних систем розрахунків і платежів;

18) координує навчання, підготовку й перепідготовку кадрів та розробляє і подає на затвердження керівництву Міністерства кваліфікаційні вимоги до осіб, які здійснюють свою діяльність на страховому ринку, організовує наради, семінари, конференції з питань страхової діяльності;

19) за дорученням керівництва Міністерства бере участь у міжнародних заходах у сфері страхування і посередницької дія­льності у страхуванні та перестрахуванні, а також державних ло­терей; вивчає, узагальнює, поширює світовий досвід, організовує виконання міжнародних договорів України з цих питань;

20) готує роз'яснення порядку застосування законодавства про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перестра­хуванні, проводить через засоби масової інформації інформацій­но-роз'яснювальну роботу з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

21) здійснює організаційно-методичне забезпечення прове­дення актуарних розрахунків;

22) здійснює експертизу фінансових питань приватизації;

23) розглядає звернення громадян, підприємств, установ і ор­ганізацій з питань, що належать до його компетенції і не потре­бують вирішення керівництвом Міністерства;

24) здійснює інші функції, необхідні для виконання покладе­них на нього завдань. Департамент має право:

1) одержувати в установленому порядку від страховиків звіт­ність про страхову діяльність, інформацію про їх фінансове ста­новище та необхідні пояснення щодо звітних даних;

2) одержувати від страхових брокерів установлену звітність про їхню діяльність та інформацію про укладені договори, а та­кож необхідні пояснення щодо цих даних;

3) одержувати в установленому порядку від аварійних коміса­рів інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, у тому числі інформацію про обставини і причини на­стання страхового випадку та заподіяну шкоду;

4) здійснювати контроль за достовірністю та повнотою ін­формації, що надається учасниками страхового ринку. Департа­мент у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами Міністерства, місцевими фінансовими органами (у межах, визначених відповідним поло­женням та іншими актами Міністерства) із центральними та міс­цевими органами виконавчої влади, органами Автономної Респу­бліки Крим, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.

Департамент очолює начальник, якого призначає на посаду та звільняє з посади міністр фінансів України в установленому за­конодавством порядку.

До складу Департаменту входять такі управління:

1) кредитних і небанківських фінансових установ;

2) страхової діяльності;

3) контролю фінансових ринків, ліцензування та нагляду.

Отже, безпосередньо страховим ринком у складі Департамен­ту відають два управління. На одне з них покладено опрацювання методологічного та законодавчого забезпечення, а інше здійснює контроль за дотриманням страховиками законодавства України у сфері страхування.

Орган нагляду при виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами держав­ної виконавчої влади, а також з відповідними органами інших держав.

Орган нагляду в межах своїх повноважень видає на основі та на виконання чинного законодавства накази, організує й контролює їх виконання. У разі потреби орган нагляду видає разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади спільні акти.

Рішення органу нагляду з питань страхової діяльності, ви­дані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконан­ня центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями та громадя­нами.

Департамент має центральний апарат та відділи нагляду в ре­гіонах.

Центральний апарат Департаменту має підрозділи, які забезпе­чують виконання основних його функцій щодо контролю за страхо­вим ринком. Підрозділи спеціалізуються на таких напрямках:

* методологія розвитку страхового законодавства та міжнародні відносини;

* методологія здійснення й забезпечення нагляду у сфері страхування життя;

* ліцензування, ведення справ страховиків;

* розробка системи бухгалтерського обліку, звітності та ауди­ту страхових організацій;

* здійснення нагляду й перевірок роботи страхових організацій;

* аналіз річної та квартальної звітності страховиків.

Залежно від своєї спеціалізації кожний підрозділ виконує пев­ні функції, такі як розробка проектів законодавчих актів і норма­тивних документів, здійснення ліцензування та ведення держав­ного реєстру, упровадження систем обліку та звітності, аналіз поданих звітів та підготовка аналітичних записок, проведення перевірок і підготовка висновків щодо додержання законодавства за результатами перевірок.

З огляду на потребу серйозного збільшення обсягу та підви­щення якості різноманітних фінансових послуг у серпні 2001 ро­ку ухвалений Верховною Радою Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яким передбачено створення Єдиного уповноваженого органу, що здійснюватиме контроль за наданням будь-яких фінансових послуг, включаючи й послуги зі страхування.

Уповноважений орган є центральним органом виконавчої вла­ди, який працює за колегіальним принципом.

Положення про Уповноважений орган за поданням Кабінету Міністрів України затверджується Президентом України. Упов­новажений орган є юридичною особою і має відокремлене майно, що є державною власністю.

Структура центрального апарату Уповноваженого органу ви­значається Положенням про Уповноважений орган.

За рішенням Уповноваженого органу може створюватися Кон­сультаційно-експертна рада — дорадчий орган, який діє на гро­мадських засадах, беручи участь в обговоренні проектів доку­ментів, що розробляються і/або розглядаються Уповноваженим органом. Склад Консультаційно-експертної ради та положення про неї затверджує Уповноважений орган.

Основною формою роботи Уповноваженого органу є засідан­ня, які збираються за потребою, але не рідше як один раз на мі­сяць. Порядок прийняття Уповноваженим органом рішень визна­чається Положенням про Уповноважений орган.

Напрямки страхового нагляду. Перший, початковий, припа­дає на період подання документів на ліцензування. Документи на отримання чи переоформлення ліцензії, які надходять до органу Нагляду, проходять експертизу в підрозділах, які відають питаннями страхування і в разі потреби подають свої зауваження до за­значених документів. Страховики згідно з цими зауваженнями усувають помічені недоліки. Особлива увага приділяється прави­лам (умови страхування, страхові продукти), що їх розробляє страховик за тими видами страхування, на які він має намір отримати ліцензію. При цьому орган нагляду зосереджує увагу на тому, чи відповідають правила вимогам закону, а також на тому, щоб окремі їх положення не призвели до можливих зловживань щодо страхувальників. Крім того, контролюються розрахунки страхових тарифів, насамперед актуарні.

Другий напрямок — це аналіз звітності, яку щокварталу пода­ють страховики. Орган нагляду головну увагу зосереджує на до­держанні умов платоспроможності, визначених законодавчими та нормативними актами, а також на розміщенні страхових резервів на умовах, установлених цим органом.

Особливо ретельно аналізуються розмір і причини заборго­ваності перед страхувальниками. За результатами аналізу фор­мується план перевірок страховиків на наступний за звітним квартал.

Аналіз звітності протягом кількох років показав, що переваж­на більшість порушень страховиками страхового законодавства України стосується умов укладання договорів страхування, фор­мування страхових резервів та заповнення форм звітності.