Реферат: Стратегія страхової компанії

Головні перетворення у країні спрямовані на структурні зміни форм власності. Ці зміни, у свою чергу, зумовлюють відповідну трансформацію форм її страхового захисту. У підрозділі 1.1йш­лося про наявність об'єктивних передумов для виходу страху­вання на перший план у системі гарантування економічної безпе­ки юридичних осіб і громадян у разі стихійного лиха, нещасного випадку та інших непередбачуваних обставин.

Важливого значення набуває вироблення стратегії розвитку страхового ринку, і зокрема кожної страхової компанії.

В економіці і сфері управління стратегія будь-якої організації — це докладний, усебічний комплексний план, який має забезпечити виконання її місії, тобто досягнення головної мети ЇЇ існування. Щодо страховиків стратегія означає генеральну програму дій компанії, узгоджену з головною метою останньої. Від ступеня обґрунтованості обраної стратегії залежить успіх компанії.

Головна мета, коли вона визначена і, що дуже важливо, дося­жна, сприяє підвищенню ефективності роботи компанії. Мета, що випливає із завищеної оцінки можливостей організації, може призвести до катастрофічних наслідків.

У практиці страхового менеджменту широко використовує­ться стратегія оновлення. Вона передбачає безперервний про­цес пошуків і впровадження нових методів управління, зорієнто­ваних на послідовне вдосконалення страхової справи. Опрацю­вання стратегії має враховувати адаптацію до зовнішнього сере­довища, внутрішню координацію та організаційне передбачення. Тому стратегічні програми потрібно складати доволі гнучкими, аби при потребі їх можна було переорієнтувати або модифікувати.

Під адаптацією до зовнішнього середовища розуміються дії, що супроводжують пристосування компанії до нових сприятли­вих можливостей розвитку бізнесу, а також до нових обмежень, які виникають на цьому шляху. Беруться до уваги як зміни в за­конодавстві, так і інтереси потенційних страхувальників, посере­дницьких структур, компаній-конкурентів та інших суб'єктів страхового ринку. Очевидно, що все це потребує постійного збо­ру та аналізу великого обсягу інформації про розвиток економіки в цілому і страхової галузі зокрема, про різні ринки, послуги та інші чинники.

Стратегічний план компанії має бути довгостроковим за ме­тою діяльності, але досить гнучким за методами досягнення ме­ти. Приблизно кожні півроку його доцільно коригувати залежно від зміни ділових і соціальних обставин, аналізуючи динаміку макроекономічних показників, що характеризують темпи еконо­мічного зростання (спаду), рівень інфляції та безробіття, струк­турні зміни в економіці, умови оподаткування юридичних І фізи­чних осіб тощо.

Зауважимо, що серед змін, які відбуваються нині в Україні, найістотніше вплинути на подальшу долю страховиків можуть такі.

Здійснення приватизації майна переважної більшості підпри­ємств, що раніше належали до державного сектору економіки. Це зумовлює підвищення страхового інтересу як щодо захисту май­на, так і щодо страхування відповідальності підприємств. Потріб­но намагатися охопити страхуванням ризики, насамперед, засновників та акціонерів компанії. Це сприяє швидшому започаткуванню та подальшому розвитку страхової діяльності, підвищує довір'я до нового страховика, що дуже важливо для зміцнення його пози­ції на страховому ринку.

Нова ідеологія пенсійного забезпечення населення. Реформа в цій справі передбачає побудову трирівневої системи джерел пен­сійного забезпечення. Частина коштів формуватиметься за рахунок вкладів працюючих громадян на пенсійні рахунки за умов пенсій­ного страхування. Залучення страхових компаній до цієї справи, як свідчить зарубіжний досвід, цілком виправдане.

Зміни в джерелах сплати страхових платежів. Тепер і за до­бровільними видами страхування майна підприємств (включаю­чи транспортні засоби, вантажі) страхові премії додаються до ви­трат на виробництво, що відповідно зменшує базу оподаткуван­ня. Це значно підвищує фінансові можливості підприємств, за­охочує їх до участі у страхуванні. Важливе значення матиме пе­редбачена державна допомога за рахунок бюджетних коштів у сплаті страхових премій зі страхування зернових культур і цук­рових буряків у підприємствах усіх форм власності. Завдяки цьому чиннику обсяг страхових послуг у сільському господарстві може зрости на 400—500 млн грн.

Зростання рівня реальної середньої заробітної плати працюю­чих. Це загальна тенденція, згідно з якою населення активніше залу­чається до страхування життя, від нещасних випадків, страхування нерухомості, транспортних засобів та домашнього майна.

Суттєве зниження рівня інфляції (у 2001 р. вона склала 6,2 %), що сприятиме зміцненню довіри страхувальників до ре­альності відшкодування збитків. Проте у правилах і договорах страхування слід неодмінно передбачити можливості коригувати страхову суму та суму платежів з огляду на відхилення реальної вартості застрахованого майна внаслідок інфляції (дефляції) грошової одиниці.

Стан криміногенної ситуації, особливо у містах, що призво­дить до підвищення рівня збитковості за багатьма договорами. Зважаючи на таку тенденцію, доводиться коригувати страхові та­рифи, вживати разом зі страхувальниками й правоохоронними органами додаткових запобіжних заходів щодо охорони об'єктів страхування. Водночас поширення правдивої інформації про рі­вень злочинності має сприяти переконанню власників у необхід­ності страхувати свої майнові інтереси.

Зміна порядку нарахування і віднесення на витрати аморти­заційних відрахувань на основні засоби. Прискорена амортизація призведе до збільшення коливань між залишковою вартістю об'єкта за балансом підприємства і його реальною вартістю. Це потрібно брати до уваги і в умовах страхування.

Очікуване збільшення кредитних інвестицій у підприємницьку діяльність. Це потягне за собою, зокрема, розширення масштабів використання страхових послуг у частині страхування майна від вогню і стихійного лиха, технічних ризиків, майна, що оформля­ється під заставу, страхування відповідальності.

Активізація процесу формування українського фондового рин­ку. Розвинений ринок цінних паперів дасть змогу страховикам прискорити продаж власних акцій, залучаючи додатковий капі­тал до статутного фонду, а також оперативніше вирішувати пи­тання про інвестування тимчасово вільних коштів у цінні папери і, при потребі, продаж останніх. Розвиток фондового ринку потя­гне за собою впровадження нових страхових послуг.

Наявна тенденція до стабілізації банківської облікової став­ки, що безпосередньо впливає на прояв заощаджу вальної функції страхування, зумовлює більшу передбачуваність доходів страхо­виків від розміщення депозитів та визначеність деяких інших па­раметрів фінансової діяльності.

Україна має шанси вступити до Всесвітньої організації торгі­влі. Це забезпечить зростання можливостей вітчизняних підпри­ємств щодо реалізації продукції, особливо на експорт. Звідси — сприятливіші умови для розширення страхування експортних кредитів, страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції, страхування вантажів та відповідальності вантажоперевізника, страхування юридичних витрат на розгляд претензій.

Стабілізація економічного стану на багатьох підприємствах дасть можливість поступово переходити до страхування втрат, до яких можуть призвести перерви у виробництві в разі настання сти­хійного лиха, техногенних аварій або інших страхових подій.

Поява в регіонах нових страховиків, котрі володіють ліцензія­ми на аналогічні види страхових послуг. Компанія має ретельно вивчати можливості своїх конкурентів і відповідно реагувати підвищенням якості своїх послуг.

Доцільність залучення до реалізації полісів страхових посередни­ків. Страхові брокери й агенти сприяють, як правило, зростанню кількості договорів і розширенню географії страхувальників, а це позитивно позначається на надходженні страхових премій і форму­ванні раціональної структури страхового портфеля. Існують також великі резерви щодо збільшення продажу страхових послуг через установи банків і зв'язку, транспортні організації.

Перестрахування ризиків на облігаторних засадах. Зі зрос­танням рівня капіталізації страховиків вони зможуть суттєво збільшувати розмір страхових зобов'язань на власному утриман­ні. Але й надалі існуватиме велика потреба в перестрахуванні ри­зиків. Тому потрібно ретельно дібрати перестраховиків і укласти з ними відповідні угоди. Перспективним напрямком розвитку внутрішнього ринку страхування є створення регіональних і спе­ціалізованих страхових пулів.

Посилення спілкування з потенційними страхувальниками на­данням їм різних консультацій з ризик-менеджменту, страхуван­ня ризиків та інших питань, що не виходять за межі статутної дія­льності компанії.

Можливості тіснішої взаємодії з місцевими органами влади. Ці стосунки можуть виявлятися у взаємному намаганні розсліду­вати причини страхових подій, поліпшити умови для розміщення офісу компанії, рекламних матеріалів, фінансувати за рахунок коштів страховика деякі запобіжні заходи, купувати цінні папери, що їх емітують місцеві адміністрації, і т. ін.

Отже, державна політика, спрямована на приватизацію, ре­форму пенсійного забезпечення та медичного обслуговування на­селення, залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій, здійснення протиінфляційних заходів, раціоналізація оподаткування як стра­хувальників, так і страховиків, упорядкування відсоткових ста­вок, валютних курсів, налагодження фінансового контролю, за­безпечує серйозні передумови для активізації страхової діяльності. Стратегія кожної конкретної компанії полягає в тому, щоб максимально скористатися цими можливостями. Водночас мають бути своєчасно враховані й чинники, що ускладнюють ро­боту страховиків.