Реферат: Індивідуальне та колективне добровільне страхування від нещасних випадків

Основною метою добровільного страхування від нещасних випадків є відшкодування збитків, нанесених життю і здоров'ю застрахованого внаслідок нещасного випадку, що не може бути відшкодовано за обов'язковими видами особистого страхування від нещасних випадків.

В Україні добровільне страхування від нещасних випадків на підставі своїх індивідуальних умов та правил страхування здійс­нює більшість страхових компаній, занесених до Державного реє­стру страховиків. Розглянемо основи проведення добровільного страхування від нещасних випадків з урахуванням досвіду Наці­ональної акціонерної страхової компанії (НАСК) «Оранта», яка здійснює цей вид страхування близько 80 років і пройшла всі етапи його становлення і розвитку. До речі, її досвід запозичили й багато молодих страховиків.

При цьому слід зазначити, що лише за часи незалежності в Україні умови страхування від нещасних випадків змінювалися кілька разів. Це було віддзеркаленням як змін законодавчої бази, так і реального стану економіки та інфляційних процесів, що від­бувалися в державі.

Зниження рівня інфляції, стабілізація економіки, запрова­дження нової грошової одиниці гривні та прийняття низки зако­нодавчих актів зумовило нові зміни в проведенні добровільного страхування від нещасних випадків.

Тепер добровільне страхування громадян від нещасних ви­падків здійснюється на підставі умов та правил, що враховують особливості як індивідуального страхування громадян, так і ко­лективного страхування працівників від нещасних випадків за рахунок коштів підприємств. Особливі умови можуть застосовуватися в разі страхування дітей шкільного віку та учнів спеціалі­зованих навчальних закладів на випадок травми внаслідок неща­сного випадку, а також військовослужбовців. Вони відбивають особливості ризику цих категорій застрахованих.

Страхувальниками можуть бути як юридичні особи, так і діє­здатні громадяни, котрі уклали зі страховиками договори страху­вання. Страхувальники можуть укладати зі страховиками догово­ри про страхування від нещасних випадків третіх осіб (застрахо­ваних осіб), які можуть набувати прав та обов'язків страхуваль­ника згідно з договором страхування. Одночасно страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум, а також замінювати їх до настання страхового випадку.

Важливими умовами страхування громадян від нещасних ви­падків є:

• обмеження терміну страхування;

• обмеження віку страхувальників;

• обмеження обсягу страхової відповідальності, обумовленої наслідками нещасних випадків, які сталися із застрахованим у період дії договору;

• настання нещасного випадку в період дії договору страху­вання, зміст якого обумовлений діючими правилами страхування (виплати здійснюються за його наслідки, а не за фактом нещас­ного випадку);

• пропорційний розмір виплати страхової суми залежно від ступеня втрати здоров'я, працездатності або часу лікування;

• обумовлений перелік документів, що підтверджують на­стання страхового випадку;

• обумовлений термін виплати страхової суми;

• визначення трирічного строку давності з дня прийняття страховиком рішення про страхову виплату або відмову у виплаті для звернення страхувальника з приводу виплати страхової суми за втрату здоров'я внаслідок нещасного випадку.

Страхові випадки. До страхових випадків відносяться: смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку, травмуван­ня застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

При цьому нещасний випадок тлумачиться як несподівана непередбачувана подія, що фактично відбулася і призвела до фізи­чного ушкодження або внаслідок якої настав розлад здоров'я або смерть застрахованого і яка підтверджена медичним закладом. За умовами НАСК «Оранта» це такі події:

а) травма;

б) утеплення;

в) опіки, ураження блискавкою або електричним струмом;

г) обмороження, переохолодження;

д) випадкове гостре отруєння хімічними речовинами (промис­ловими або побутовими), ліками;

є) укуси тварин, отруйних комах, змій.

Кожна страхова компанія визначає свій перелік страхових по­дій. В одних він може бути ширшим, в інших навпаки — порів­няно обмеженим.

Обмеження страхування. Не можуть бути застрахованими особи, що визнані в установленому порядку недієздатними, інва­ліди і та непрацюючі інваліди II групи, а також хворі на тяжкі нервові та психічні захворювання і СНІД. Є вікові обмеження.

Правила страхування також обумовлюють випадки, що не на­лежать до страхових. Це, зокрема, стосується травмування заст­рахованого у зв'язку із вчиненням ним дій, у яких слідчими орга­нами або судом установлені ознаки умисного злочину, або травмування застрахованого, причиною якого стали його дії, пов'язані з керуванням транспортним засобом у стані алкоголь­ного, наркотичного або токсичного сп'яніння; травми або смерть, пов'язані з умисним заподіянням собі тілесних пошкоджень, та інші.

Групи ризику страхування. Професія, при визначенні групи ризику, є вирішальною. Залежно від ступеня ризику за тією чи іншою професією може бути обумовлено кілька груп ризику, на які поділяються застраховані. У випадку, що розглядається, та­ких груп, наприклад, три.

Перша група — службовці, інженерно-технічні працівники та інші категорії громадян, що безпосередньо не зайняті у процесі виробництва, умови праці яких не пов'язані з підвищеним ризи­ком щодо одержання травми; артисти драматичних та музичних театрів, артисти естради, балету та танцювальних ансамблів; працівники банків (крім осіб, які зайняті інкасуванням та переве­зенням грошей); працівники побутового та комунального госпо­дарства; педагогічний персонал позашкільних дитячих закладів, викладачі та студенти інститутів, технікумів; домогосподарки; медичні працівники; працівники торговельної мережі та харчу­вання; працівники пошти та телеграфу; службовці бібліотек; пер­сонал готелів; двірники; кіоскери; працівники преси.

Друга група — решта категорій працюючих (робітники, служ­бовці, працівники сільського господарства та інші), безпосеред­ньо зайнятих у процесі виробництва; особовий склад аеродром­ного обслуговування; інкасатори та касири; працівники ветеринарних лікарень; газоелектрозварники; слюсарі; робітники обробної промисловості; кустарі; робітники харчової промисло­вості; поліграфічних підприємств; пожежна охорона; військово­службовці, працівники органів внутрішніх справ (крім працівників карного розшуку, ДАІ, водіїв); робітники будівельної, машинобудівної, скляної промисловості; працівники сільського госпо­дарства; робітники транспорту (крім повітряного); робітники електростанцій та експедицій.

Третя група — особи, праця яких пов'язана з особливим ри­зиком, щодо настання нещасного випадку: працівники карного розшуку, ДАІ, цивільної авіації; випробувачі автомашин і літаків; артисти цирку, які виконують трюки на канатах, трапеціях, акро­бати, гімнасти, а втом ото гонщики, дресирувальники диких звірів, наїзники коней, каскадери; водії транспортних засобів; у гірни­чодобувній промисловості (особи, які виконують роботи в підзе­мних умовах, бурильники нафтових і газових свердловин; ті, чиїм місцем роботи є гірнича і газорятувальна служба; працівни­ки, пов'язані з виробництвом, зберіганням, випробуванням вибу­хових, отруйних речовин; водолази; особи, чия робота пов'язана з мисливством, рибальством у морях і океанах, верхолазними, покрівельними роботами; монтажники бетонних, залізобетонних конструкцій; кранівники; рятувальники гірничих і воднорятувальних станцій).

Тарифні ставки. Тарифи при страхуванні громадян від неща­сних випадків, що сталися як під час виконання застрахованим своїх службових обов'язків, так і поза роботою, застосовуються залежно від групи ризику, до якої належить застрахований та ви­ду страхування (повний страховий захист, чи захист лише на ви­робництві). Тарифи встановлюються на підставі актуарних роз­рахунків і коливаються в основному від 0,5 до 1,5 %.

При страхуванні від нещасних випадків працівників страху­вальника — юридичної особи — може надаватися групова знижка обчисленого страхового платежу залежно від кількості застрахова­них.

У разі страхування дітей віком до 16 років може застосовуватися спеціальний тариф. Коли йдеться про страхування туристів і осіб, котрі їх супроводжують, а також спортсменів, договори можуть укладатись на термін до 1 року з відповідними коригуваннями тари­фу. Залежно від ступеня ризику застосовуються як підвищувальні, так і знижувальні коефіцієнти.

Особливості укладання договору страхування громадян від нещасних випадків. Факт укладення договору страхування посвідчується страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування і видається після сплати страху­вальником страхового платежу шляхом безготівкових розрахун­ків — через бухгалтерію підприємства чи організації, з рахунку в Установі банку або готівкою — до каси страховика або страхово­му агентові.

Якщо страхувальник — юридична особа, то оформлюється Договір страхування відповідної форми у двох примірниках. До кожного договору додається список осіб, які приймаються на страхування, із зазначенням розміру страхової суми для кож­ної особи. Список засвідчується підписом керівника та печат­кою. Один примірник договору зберігаєтеся у страхувальника, другий — у страховика. За згодою між страхувальником і страховиком страховий поліс може видаватись кожному за­страхованому.

Якщо страхувальник — фізична особа, то на підставі заяви про страхування після сплати страхового І платежу страхувальни­кові видається страховий поліс, копія якого зберігається у стра­ховика.