Реферат: Електронна інформаційна ера, інформаційне суспільство, інформаційне право, інформаційне законодавство, кіберзлочинність

Докладніше види завдань повинні знайти розвиток у нормах інформаційного законодавства України. У відповідності з рішенням Урядової комісії з питань інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів виконавчої влади від 6 жовтня 2000 року проект Концепції реформування законодавства України у сфері суспільних інформаційних відносин (далі Концепція) передано на обговорення до державних органів центральної виконавчої влади та наукової громадськості за участю працівників Академії правових наук України.

Основні положення Концепції знайшли відображення в наукових працях.

______________________________


Інформаційне законодавство

Як констатацію факту, слід зазначити, що сучасне інформаційне законодавство України щодо доктрини його формування, має характер змішаної системи права: зберігши галузевий підхід традиційної континентальної системи права, воно стало на шлях публічно-правового нормотворення за доктриною загального права (англо-американської системи права) – коли окремі проблеми на законодавчому рівні, вирішуються у площині чинних законів за ситуаційним принципом.

Ситуаційний підхід до формування інформаційного законодавства України, з точки зору когнітивного (пізнавального) аспекту, спричинив коло проблем щодо правового регулювання інформаційних відносин. Наприклад:
1. Відсутність легальної чіткої ієрархічної єдності законів, що викликає суперечливе тлумачення при застосуванні правових норм у практиці.
2. У зв’язку з тим, що різні закони та підзаконні акти, що регулюють суспільні відносини, об’єктом яких є інформація, приймались у різні часи розвитку, становлення, і удосконалення державності без узгодження понятійного апарату, тому вони мають ряд термінів, які недостатньо коректні, не викликають відповідної інформаційної рефлексії, або взагалі позбавлені чіткого визначення свого конкретного змісту. Так, тому щодо інформаційних відносин, то тут доцільно зазначити такі поняття і терміни, як «інформація», «таємна інформація» і «таємниця», «документ» і «документована інформація», «майно», «власність», «володіння», «інтелектуальна власність», «автоматизована система», «суб’єкт суспільних відносин» та «учасники суспільних відносин», «система інформаційних відносин» тощо. Всі ці терміни законодавець використовує для регулювання відносин у різних сферах і галузях права.
3. Термінологічні неточності, різне тлумачення однакових за назвою та формою понять і категорій призводить до їх неоднозначного розуміння і застосування на практиці.
4. Велика кількість законів та підзаконних нормативних актів у сфері інформаційних відносин ускладнює їх пошук, аналіз та узгодження для практичного застосування.
5. Є розбіжність щодо розуміння структури і складу системи законодавства в сфері інформаційних відносин та підходи до їх формування. Нерідко в окремих законах у систему законодавства включають норми, що виражені в підзаконних нормативних актах. Це створює в практиці правозастосування деякими учасниками суспільних відносин колізію норм, ігнорування конституційних положень, норм закону на користь норм підзаконного акта окремих міністерств, комітетів, відомств і організацій.
6. Потребує удосконалення чинне законодавство України в сфері інформаційних відносин. Проведені дослідження і узагальнення досвіду експертної, слідчої і судової практики дають можливість внести такі рекомендації:
а) пропозиції щодо вдосконалення інформаційного цивільного законодавства.
Треба зазначити, що комп’ютерні програми доцільно віднести до об’єктів інтелектуальної власності. Але на сьогоднішній день згідно Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не мають правової охорони …програми для обчислювальних машин. Хоча це не вірно і як по суті, так і по змісту тому що:
- програма для обчислювальної машини – це результат розумової, творчої діяльності людини. Адже написання програми це не тільки викладення в певній послідовності своїх знань, умінь і навиків у формі алгоритму, а й створення такої програми, яка б забезпечила швидке, правильне, об’єктивне вирішення завдання, питання, функціонування певного механізму, надання інформації тощо; автор програми моделює послідовність виконання поставлених завдань, підбирає колір, зовнішній вигляд, атрибутику програми та ін. У процесі написання програми людина творить новий інтелектуальний продукт;
- програми – це також винаходи; вони відповідають всім вимогам винаходу, тобто це технічне рішення (і не тільки; також можливе математичне) в будь-якій галузі суспільнокорисної діяльності, відповідає умовам патентоспроможності (є оригінальним і новим), має винахідницький рівень і придатне для використання в різних сферах людського життя (освіті, науці, практиці).

Комп’ютерна інформація може бути об’єктом такого правового інституту, як нерозкрита (конфіденційна) інформація. Хоча в нашому чинному законодавстві ще не має такого правового інституту. На даний період розвитку України це вже вимога часу. Як відомо, «хто володіє інформацією, той володіє світом»).

Життя, слідча і судова практики вимагають передбачити в цивільному законодавстві відповідальність за порушення порядку ознайомлення з інформацією, правилами користування нею, правом власності тощо.
б) пропозиції щодо вдосконалення адміністративного законодавства (законодавства в галузі адміністративних правопорушень):
У чинному законодавстві необхідно встановити адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері комп’ютерної обробки інформації:
– дрібне комп’ютерне хуліганство – вчинення дій, що заважають нормальному функціонуванню АС, без порушення цілісності інформації, її пошкодження, спотворення, тобто запис на носій інформації завідомо зайвої інформації, зміна назви файлів та ін.;
– несанкціоноване ознайомлення з особистою, не державною інформацією – шляхом втручання в інформаційну базу даних, яка не визнається комерційною або державною таємницею;
– використання запатентованої програми без реєстрації, дозволу або оплати за користування даною програмою;
– користування комп’ютерною мережею через суб’єкта, який надає такі послуги (сервер), без дозволу або оплати за дану послугу;
– порушення правил користування комп’ютерною мережею, що призвело до малозначного пошкодження фізичного носія інформації (приведення до непридатності байтів (кластерів) диску;
– незаконне виготовлення з готових (запатентованих) програм нових програм;
– доповнити статтю 1643 КУпАП «Недобросовісна конкуренція» ч. 4 «Зміна, перекручення, пошкодження інформації (бухгалтерської звітності, бухгалтерії та ін.) іншого підприємця з метою зниження рівня його авторитету ділової репутації, конкурентоспроможності, та підвищення своєї особистої монополії на ринку товарів;
– тиражування фізичних носії комп’ютерної інформації (cd-rom; dvd-rom).
в) пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства:
– ввести відповідальність за:
– крадіжку інформації (фізичного носія);
– інформаційне шахрайство;
– втручання в роботу АС з метою ознайомлення з інформацією або її копіюванням;
– комп’ютерний грабіж (перехват інформації при її обміні);
– інформаційне вимагання;
– комп’ютерне хуліганство;
– несанкціоноване протиправне ознайомлення або копіювання інформації без втручання в роботу АС (зняття зображення з екрану).
7. Нові правові акти, які приймають сьогодні в сфері суспільно інформаційних відносин, нерідко неузгоджені концептуально з раніше вже чинними, що призводить до різного тлумачення, а також використання їх на практиці.
Аналіз чинного законодавства України в сфері суспільних відносин щодо інформації (у методологічному аспекті), свідчить, що воно сьогодні ніби будинок, який будується громадою без заздалегідь визначеного єдиного плану. При цьому кожний архітектор, будівельник чи майстер (ініціатор і автор законопроекту чи підзаконного нормативного акта) проводить цю роботу на свій розсуд, не узгоджуючи її з іншими. Без чіткого визначення технології і методики підготовки законопроекту взагалі, і, в галузі інформаційних відносин зокрема, створюється хаос.

Зазначені та інші проблеми сформували практичну потребу визначення методології систематизації і кодифікації права, розробки її концепції, доктрини, техніки і методики підготовки законопроектів, що відповідали вимогам теорії і потребам практики.

Відповідно, до основи систематизації норм інформаційного права повинні покладатися теоретичні положення, напрацьовані юридичною наукою і перевірені практикою основоположні принципи: поєднання традицій і новацій правотворення; інкорпорування норми чинного інформаційного законодавства України в нову систему через агрегацію інститутів права; формування міжгалузевих інститутів права на основі зв’язків з галузевими інститутами тощо.

У зв’язку з цим в українському правознавстві, теорії права виникла потреба узагальнити емпіричний матеріал і на цій основі розробити методологічні засади нового напрямку досліджень, предметом яких є процеси виникнення, зміни і припинення суспільних відносин щодо інформації (відомостей, даних, знань тощо).

Можна констатувати, що існуюча сьогодні сукупність правових норм у сфері інформації і комп’ютеризації досягли за кількістю такої критичної маси, що зумовлює можливість і реальну необхідність виділення, систематизації і кодифікації їх в окрему правову інституцію. Це викликало потребу наукового її дослідження, узагальнення наявного історичного досвіду, визначення тенденцій, проблем та шляхів їх практичного вирішення.

______________________________

Кіберзлочинність