Реферат: Механізм держави

Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

Структуру механізму держави складають такі елементи:

а) державні органи;

б) підприємства;

в) установи;

Основним елементом державного механізму, першоосновою державного апарату є державний орган. Це окремий службовець чи структурно-організований колектив державних службовців, наділений владними повноваженнями, відповідними матеріально-технічним забезпеченням. Всі державні органи обов’язково створюються і функціонують відповідно до норм права й на підставі їх наділяються владними повноваженнями. За ознаками спеціалізації державні органи в механізмі держави структурно відокремлені. Вони реалізують свої повноваження, функціонально взаємодіючи між собою.

В наукових і практичних цілях державні органи можна поділити на рівні види за різними критеріями:

за змістом діяльності (органи законодавчої влади, органи державного управління чи виконавчі органи, судові органи, контрольно-наглядові органи, глава держави);

за місцем у системі державного апарату (первинні, вторинні (походять від первинних), підзвітні і ін.);

за способом утворення (виборні, призначувальні);

за часом функціонування (постійні і тимчасові);

за складом (одноособові, колегіальні);

за масштабом діяльності (центральні і місцеві).

Конституцією України закріплена система державних органів, до якої входять:

а) глава держави – президент України (ст. 102);

б) орган законодавчої влади – Верховна Рада України (ст. 75);

в) органи виконавчої влади – вищий Кабінет Міністрів України, центральні міністерства, державні комітети; місцеві – обласні та районні державні адміністрації, голови місцевих державних адміністрацій та їх управління;

г) органи судової влади: вищі Конституційний Суд, Верховний Суд України; Вищі Спеціалізовані суди – Вищий господарський суд України; Місцеві – обласні, міжобласні, районні, міські, міжрайонні суди; Військові суди регіонів і Військово-морських сил України, гарнізонів;

д) контрольно-наглядові органи – прокуратура (Генеральна прокуратура України та її органи на місцях – обласні, районні, міські прокуратури).

Крім того, існують вищі і місцеві органи Автономної Республіки Крим – за аналогією із системою державних органів, які також закріплені у Конституції України.

Згідно зі ст. 143 Конституції України органом місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади, які підконтрольні в здійсненні цих повноважень органом виконавчої влади. До органів місцевого самоврядування відносяться сільські, селищні і міські ради, районні і обласні ради.

Підсумовуючи сказане, можна зробити певні висновки:

Державне управління є об’єктивною необхідністю організованого функціонування й розвитку суспільства. Його сутність полягає у цілеспрямованому впливі держави на суспільство, всі його організації, на діяльність і поведінку громадян згідно з Конституцією, законами, правилами і нормами. Державне управління повинно здійснюватись на основі обґрунтованих принципів і методів.

Ефективне управління здійснюється тільки при наявності досконального механізму, який забезпечує реальний, безперервний організаційний управлінський та контролюючий вплив на суспільство і кожного громадянина.

Система і структура органів державної влади України, безумовно, змінюватиметься під впливом різних чинників. Важливо, щоб державний механізм якомога ефективніше працював на забезпечення прав людини і громадянина. Правова демократична держава проявляється насамперед у демократичному стилі роботи. Державна влада має бути діловою, скромною, моральною та відкритою для громадянського контролю.

Усе це багато в чому залежить від того, яким буде політичний режим в Україні та як він буде функціонувати і вдосконалюватись.

Використана література.

Еллинек Г. Общее учение о государстве. Санки-Петербург. 1908 г.

Жылин А.А. Учебник государстенного права (пособие к лекциям). Ч.1. Петербург. 1916 г.

Журавський В. Розвиток доктрини українського парламентаризму в 19 – на початку 20 ст. // Право України. – 2001. - №5.

Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і міське самоврядування. – К., 2000

Конституційне право України. //За ред. Проф. Ю.М.Тодики, В.С.Журавського. – К., 2002

Макаренко В. Актуальні проблеми становлення судової влади в Україні //Право України. – 1996. - №1

Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К., 1994.

Скакун. Теорія держави і права.

Селиванов В. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти. – К., 2002

Чиркин. Современное государство.

Шаповал В., Сучасні характеристики місцевого самоврядування (Право України. 2002. - №3).

Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні. – Х., 2002.