Реферат: Система фінансового обслуговування бізнесу

Інфраструктура сучасного бізнесу - невід'ємний компонент діло­вих стосунків. Завдяки їй бізнес є цивілізованою формою відносин між людьми. Важливо, що інфраструктура не нав'язана бізнесменам ззовні, а є породженням ділових стосунків, інфраструктура бізнесу сформувалася в результаті тривалої еволюції ділових стосунків і є сукупністю організаційно-правових форм, що опосередковують рух ділових відносин і пов'язують ці відносини (при всій їх різноманітності та різносуб'єктивності) в єдине ціле.

Діловий світ - це не тільки ті, хто здійснює підприємницький, спо­живчий, трудовий або державний бізнес. Взаємні відносини між під­приємцями, найманими працівниками, споживачами мають безліч проміжних форм, які спрощують їх і допомагають в реалізації ділових інтересів.

Основні форми інфраструктури бізнесу в сучасній ринковій еконо­міці - фінанси, податки, кредит, банки; біржі; система страхування; інформаційні технології та засоби ділової комунікації; консалтингові і аудиторські компанії та багато ін.

Нині інфраструктура бізнесу виконує ряд суттєво важливих функцій, а саме: організаційне оформлення ділових стосунків; реалізація своїх інтересів; спеціалізація різних суб'єктів економіки; підвищення оперативності та ефективності їх роботи на основі диференціації за­повнюваних ними ринкових ніш; полегшення форм юридичного та еко­номічного контролю, державного та суспільного регулювання ділової практики.

Фінанси, кредит, банки

Економіка неможлива без відповідної фінансової системи, без кре­дитних відносин, валютних фондів, бірж, страхових, лізингових компа­ній та інших атрибутів, властивих сучасному ринкові.

Фінансова система включає: державні фінанси; фінанси підпри­ємств (фірм) усіх форм власності; фінанси населення; фінанси гро­мадських організацій. Вже одне тільки візуальне сприйняття фінансо­вої системи свідчить про те, що йдеться не про гроші, а про економіч­ні відносини, які виникають при утворенні, розподілі та використанні грошових прибутків, нагромаджень.

Основою фінансової системи є фінанси підприємств (фірм), які зазнають сьогодні інтенсивної ринкової реорганізації. Багато підприємств втрачає характер державних, стає справді самостійними, незалежними і їм необхідно вирішувати проблеми організації фінансів, не зважаючи на те, що всі підприємства (незалежно від форм власності) перебувають в однакових фінансових умовах, які диктує держава (сплата податків з продажу та на прибуток, здійснення внесків до пенсійного фонду, страхових платежів, податків до місцевого бюджету При організації фінансової діяльності слід враховувати специфіку, зумовлену формами власності. Наприклад, для фінансів орендних підприємств характерним є такий специфічний елемент, як система орендних платежів, для акціонерних підприємств – способи мобілізації коштів і розподіл прибутку.

Підприємцю потрібно знати основи фінансової справи, а почина­ються вони з планування фінансів і насамперед прибутку.

Під час складання фінансових планів необхідно враховувати такі принципи: платоспроможність; рентабельність капіталовкладень; зба­лансованість ризиків; пристосування до потреб ринку; гранична рентабельність.

Планування прибутку є основним для вирішення фінансових пи­тань. Тут велике значення має поняття „мертвої точки", або „точки рентабельності", тобто зони, що розділяє прибуток та збитки. „Мертва точка" показує величину мінімального обороту, яка необхідна для по­криття витрат.

Розраховуючи рентабельність та вирішуючи фінансові питання, не­обхідно точно трактувати поняття „прибуток". (Валовий прибуток - до сплати податків, чистий - після їх сплати.) Чистий прибуток, в свою чергу, складається з двох частин: тієї, що розподіляється, тобто йде на виплату дивідендів власникам підприємства (фірми), і тієї, що не розподіляється, тобто вкладається у виробництво. Особливих реко­мендацій щодо розподілу частин прибутку не існує - все залежить від фірми, її фінансового становища.

Аналіз прибутку (різниця між доходами та витратами) здійснюєть­ся за допомогою показників рентабельності капіталу та рентабельно­сті, про яку йшлося раніше.

Важливе місце у фінансовій системі належить фінансовому ринку, де відбувається купівля-продаж грошей різних країн світу. Функцією фінансового ринку є надання підприємцям запозичених коштів-кредитів. Участь банку полегшує перехід фондів від того, хто їх створив, накопичив до того, хто готовий їх витратити. Банк зосереджує фонди, аналізує кредитні можливості, оцінює межі ризику, визначає можливі форми передавання коштів від отримувачів до користувачів.

Усіх учасників фінансового ринку поділяють на дві групи - діючі сектори, що представлені бізнесменами, урядовими органами та ін., і фінансові посередники, які, у свою чергу, поділяють на посередників:

депозитного типу - комерційні банки, ощадні асоціації, спільні ощадні банки, кредитні союзи;

контрактного типу - страхові компанії, пенсійні фонди;

інших - спільні фонди, фінансові групи, компанії, брокери та ділери по цінних паперах.

Усі підприємницькі структури рано чи пізно відчувають дефіцит вільних коштів. І це зрозуміло, оскільки співвідношення власних і за­лучених коштів не є для підприємства (фірми) раз і назавжди заданою величиною - воно може змінюватися залежно від господарської та ринкової кон'юнктури, стану і розвитку національної економіки, вимог державних регулюючих органів.

Кредити, які одержують підприємства (фірми), традиційно поділя­ють на коротко- (10, 60, 90 днів), середньо- (від 1 до 8 років) та довго­строкові (на 10 і більше років).

Кредити підприємницьких структур є звичайною справою для біз­несу. Так, для укладання договору на отримання кредиту необхідно банку або іншій кредитній установі подати:

заяву з проханням про виділення кредиту з зазначенням суми та періоду його погашення;

програму, під яку видається кредит з її економічним обгрунтуванням;

контракт з клієнтами та механізм його виконання;

різні форми гарантій;

договір про страхування кредитних операцій.

За користування кредитом бізнесмен сплачує банкам або іншим кредитним установам відсотки.

Банки - це кредитно-фінансові установи, які здійснюють операції із залучення і нагромадження вільних коштів, займаються посередни­цтвом у платежах (пасивні операції), надають кредити на умовах зворотності і строковості (активні операції). Банк - не супротивник, а партнер бізнесмена, без нього не може розвиватися підприємництво. Банк найближче знаходиться до бізнесу, його потреб, кон'юнктури, які постійно змінюються.

Нині практично в усіх країнах, в усякому разі індустріальне розви­нених, функціонує дворівнева банківська система

Перший рівень - центральний (емісійний) національний банк, ос­новними функціями якого є грошова емісія, регулювання грошового обігу, реалізація офіційної грошово-кредитної та валютної політики.

Другий рівень - комерційні банки. До них відносять:

власне комерційні (депозитні) банки, основна діяльність яких по­в'язана з прийманням депозитів та видаванням короткострокових кредитів;

інвестиційні банки, які займаються розміщенням власних і запози­чених коштів у цінні папери, виступають посередниками між підпри­ємцями та вкладниками коштів на тривалий строк;

іпотечні банки, що надають довгострокові кредити під заставу не­рухомого майна;

ощадні банки, що обслуговують населення;

страхові та пенсійні фонди.

Комерційні банки виникли при переході від централізовано-керованої економіки до ринкової Як альтернатива державним банків­ським структурам, вони стали, по суті, першою сферою економіки, де реально відбувається її демонополізація, поступово починає діяти конкуренція, гроші та кредити набувають ринкового змісту. Банки під­тримують підприємців, здатних організувати виробництво і конкуру­вати своїми товарами з державними підприємствами. Проте поки що такі партнери - рідкість. Більшість нових підприємств звертається за кредитами для купівлі-перепродажу товарів.

Лізингові компанії

Бізнесмен, який відчуває нестачу вільних коштів, повинен знати, що є й інші способи фінансування господарської діяльності, які мо­жуть виявитися значно вигіднішими за банківський кредит. Одним із способів такого фінансування без кредитування є лізинг. Як правило, лізинг трактується як довгострокова оренда машин та обладнання. Лізинг не є „банківською операцією" у точному розумінні слова Він належить до так званої „близької до банківської" форми фінансуван­ня, яка може здійснюватися і торговельно-промисловими підприєм­ствами, спеціалізованими лізинговими компаніями, що засновуються різними юридичними та фізичними особами (банками, страховими компаніями, промисловими підприємствами, приватними особами). Форми надання лізингових послуг досить різноманітні, але найпоши­ренішими є транспортні засоби, обладнання і технології, ліцензії, „ноу-хау", програмні засоби та ін. Вартість лізингу створюється з регуляр­них платежів, що складаються з амортизації та відсотка за послуги. В умовах конкуренції лізинг дає можливість вижити малим, середнім і великим підприємствам, що потрапили у скрутне фінансове стано­вище.

Практика лізингових відносин зафіксувала такі види лізингових операцій.

Лізинг з неповною оплатою - це угода, яка укладається на строк, менший, ніж необхідний для повного фізичного зносу обладнання. Прикладом є оперативний лізинг, при якому зобов'язання лізингодавача, крім фінансування купівельної ціни обладнання, містять і зобо­в'язання із обслуговування, ремонту, технічного консультування лізингоотримувача