Реферат: Пригода бізнесу і його економічна основа

Економіка кожного суспільства являє собою сукупність різних видів діяльності, результатом якої є створення матеріальних благ і їх рух до споживача Ця діяльність здійснюється на основі взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин, що характеризуються їх взаємопроникненням і взаємовираженням. Бізнес - діяльність, яка історично виникла в процесі розвитку суспільства.

Потреба виникнення бізнесу

Діяльність суспільства, яка характеризує його розвиток, - це спе­цифічний спосіб ставлення людини до дійсності. Економічна діяльність матеріальна, але її доповнює духовність, робота інтелекту і почуття. „Безлюдної" економіки не буває. Будь-яке економічне ставлення пер­соніфіковане, тобто здійснене в людях, зайнятих у будь-якій економіч­ній діяльності, і опредмечено, втілено в матеріальних і духовних ре­зультатах, підсумках людської праці. Це пояснюється тим, що в еконо­міці є три компоненти - люди, речі та відносини людей з приводу речей. Отже, будь-які економічні відносини фіксують історично конкретний взаємозв'язок цих компонентів.

Люди - рушійна сила економічного розвитку і тільки з погляду їхньої діяльності можна зрозуміти, що таке бізнес. У процесі діяль­ності люди змінюють світ, перетворюючи явища природи і суспільства в об'єкти своєї діяльності, свого діла чи бізнесу, а себе - в діяльних суб'єктів - бізнесменів. Діяльність спонукається потребою. Для задо­волення потреб необхідні ресурси - виробничі, природні, людські. А вони обмежені. Дефіцитність ресурсів зумовлює обмеженість ви­пуску кінцевого продукту. Отже, суспільство не може споживати стільки, скільки хоче. Стикаючись із цими проблемами, воно постійно повинно вирішувати, що, як і скільки виробляти та як розподіляти ви­роблене, щоб максимально задовольнити потреби людей. Будь-яка серйозна спроба дати відповідь на ці питання неминуче приводить до потреби здійснення аналізу процесів економічного розвитку суспіль­ства.

Діяльність - вища форма розвитку, яка притаманна людині. Вся історія людського суспільства так чи інакше пов'язана з діяльністю людини, її справою чи бізнесом. Межі впливу бізнесу на процес еконо­мічного розвитку визначають об'єктивні умови. Ці умови залежать від економічної системи, у якій функціонує бізнес. Тому вічні проблеми, що, як, скільки виробляти та як розподіляти, передаються від поколін­ня до покоління, від однієї економічної формації до іншої.

Практика індустріальне розвинених країн, де бізнес є основою роз­витку економіки, а ринок виступає стимулом розвитку виробництва, виробила формулу виживання, яка позначена особливою простотою. Виявляється, що в ринковому механізмі ніхто з індивідів чи організа­цій свідомо не займається вирішенням цих проблем. Просто кожен робить свій бізнес, взаємодіючи на ринку то як виробник, то як спо­живач. Тут визначаються ціни і обсяг виробництва Через узгодження між покупцями і продавцями розв'язуються одночасно всі проблеми. Перша з них - „що виробляти?" - визначається через гроші, що пла­тить споживач за товар, який він вибрав, друга - „як виробляти?" -конкуренцією між виробниками, третя - „скільки виробляти і як роз­поділяти?" - обумовлюється співвідношенням попиту і пропозиції. Такий процес відбувається постійно у кожному способі виробництва, у різних економічних системах, де сповідують ринкові відносини, а бізнес виступає як метод господарювання, тип мислення, спосіб жит­тя. Отже, бізнес є категорією ринку, тобто економічною категорією, а потреба його виникнення - закономірним історичним процесом. З розвитком суспільства розвивається і бізнес, який „всмоктує" в себе економічні відносини суспільства і проявляє їх в господарській практиці.

Родові ознаки бізнесу

Родові ознаки бізнесу нескладно виявити в рабовласницькому, феодальному та інших способах виробництва Класичним прикладом бізнесу у ті періоди були завоювання. Всяка війна чи воєнний похід так чи інакше мали економічне підґрунтя. Кожен завойовник пере­слідував економічні цілі, він вів воєнні дії заради своєї власної вигоди. За допомогою військової сили він прагнув, нав'язувати сусідам Свої інтереси, зайняти вигідні позиції, які дали б йому змогу диктувати підлеглим країнам свої умови життя. Работорговий бізнес був типовим прикладом тієї давньої системи ділових відносин, у якій поєднувалися економічні інтереси та особисті форми панування і під­корення, так само, як і добровільний продаж у рабство себе та членів своєї сім'ї.

До родових ознак бізнесу належить те, що залишила практика роз­витку бізнесу, насамперед:

обмін діяльністю між суб'єктами економіки;

прагнення кожного учасника обміну діяльністю реалізувати свої інтереси незалежно від того, чи реалізуються при цьому інтереси контрагентів;

прагнення до нав'язування своїх інтересів у випадку, коли контр­агенти відмовляються приймати нав'язувані їм умови ділового спіл­кування (угоди);

прояв особистої чи колективної ініціативи у процесі підготовки чи укладання угоди;

здатність і готовність йти на особистий (чи колективний) ризик заради укладання угоди (операції) на вигідних умовах;

готовність і уміння проводити різні прийоми ділового спілкування, які переслідують мету досягнення найбільшої вигоди;

здатність робити різні кроки, у різних напрямах з метою забезпе­чення вигідної позиції для наступного проведення вибраних прийомів ділового спілкування;

вміння диференціювати вірогідні й справжні результати угоди, ви­значати пріоритети діяльності та підпорядкувати їм логіку ділового спілкування.

Усі зазначені родові ознаки бізнесу повною мірою виявляються у сучасній ринковій економіці, де вони мають повністю визначені видові особливості, зумовлені товарно-грошовими відносинами. Інші особли­вості притаманні бізнесу у тих формах економіки, де таких відносин немає через історичні обставини, або вони мають обмежений харак­тер розповсюдження чи існують у перекрученому вигляді, який не від­повідає їх внутрішній природі.

У період, який передував першим бартерним угодам („товар" -„товар"), ділове спілкування, пов'язане з обміном діяльністю, здійсню­валось у рамках замкнених економічних співтовариств (родів, пле­мен, стад та ін.). І саме „ділова" природа цих первісних економічних контактів, діловий інтерес учасників первісного виробництва і привів у кінцевому підсумку до розпаду цих спільностей і до диференціації населення. Одні виявили себе в своєму бізнесі, і саме вони почали захоплювати ключові економічні та інші позиції, інші терпіли крах, по­ступово потрапляючи у рабську чи іншу залежність від своїх контр­агентів.

Вважати, що в докапіталістичній економіці не було бізнесу - те са­ме, що заперечувати наявність до капіталізму економіки, як такої, хоч саме слово „бізнес" дійсно ввійшло у науковий і побутовий обіг саме при переході до капіталізму. Так само наївним було б вважати, що бізнес був повністю ліквідований у радянській доперебудовній еконо­міці. У колишньому СРСР панувала думка, що бізнесу в нашій еконо­міці бути не може, крім зовнішньоекономічних контактів, і що бізнес­мени, як особлива соціальна група, назавжди щезли. Бізнесмени сприймались хіба що як атрибут злочинного світу, причому їх наяв­ність не була постійно відтворюваним явищем.

Однак бізнес був завжди поширеним явищем у планово-розподіль­чій економіці. Бізнесом займались споживачі, які здійснювали пошук дефіцитних товарів, їх дії, включаючи диференціацію ринку за регіо­нальними, ціновими, фірмовими, товарними та іншими ознаками, для подальшого залучення до дефіциту, очевидно, могли б оснастити ха­рактерними прикладами кожного фахівця з теорії бізнесу, якби вони вирішили звернутись у цьому до радянського досвіду.

Для керівників підприємств і їхніх економічних служб бізнес зво­дився до листування з контрагентами, складання довідок для керів­ництва, суперечки з керівництвом з приводу коригування планів, „отоварювання" фондів, добування транспортних засобів, обміну де­фіцитним устаткуванням, „навішування" навантаження (неходових товарів) до дефіциту, давання та приймання хабарів, ведення подвій­них рахунків та ін. Це пояснюється тим, що замість повноцінних то­варно-грошових відносин у радянській економіці мали місце так звані планомірні товарні відносини, за яких ділові відносини між суб'єктами економіки встановлювались не за особистою ініціативою цих суб'єк­тів, а за волею плануючого і розподіляючого „об'єкти угод" керівни­цтва. Однак родові ознаки бізнесу зберігались і в таких умовах Що­правда вигода бізнесменів мала перехідний і централізовано регу­льований характер. Так, підприємства не одержували прибуток після вдало завершеної угоди (справи), а отримували його за рознарядкою зверху, виконавши планове завдання. Суть угоди полягала в отри­манні такого завдання „з створення прибутку", яке легко можна бу­ло б виконати. Добутий таким чином прибуток був одним з найважли­віших оцінкових показників роботи підприємства

У сучасній економіці прояв родових ознак бізнесу безумовно пови­нен переломлюватись через історичну специфіку нинішнього періоду економічного розвитку. Фігура бізнесмена, здатного функціонувати в умовах ринкової економіки, повинна зайняти важливе місце в еко­номічному житті суспільства

Бізнес і діло

В економіці вся діяльність так чи інакше пов'язана з виробництвом продукції та її рухом у сферу споживання. Тому будь-який епізод господарського життя характеризується різноманітністю ділових відносин, з допомогою яких здійснюється відтворення. По суті ділові відносини - це вираження того суспільного явища, яке в класичній політекономії прийнято називати виробничими відносинами. Діяль­ність будь-якого із суб'єктів виробничих відносин є його особисте „діло", а обмін діяльністю та й результатами, що має місце у різних формах суспільного виробництва, є обмін „ділами", діловий контакт, інакше кажучи, угода.