Реферат: Підприємства як суб'єкти господарського права
спільно з власником вирішувати питання про вступ і вихід підприємства з об'єднання підприємств;
вирішувати передбачені статутом і локальними нормативними актами підприємства інші питання.
Трудовий колектив державного та іншого підприємства, в якому частка держави або місцевої ради народних депутатів у вартості майна становить більш як 50 процентів, додатково може:
разом з засновниками визначати умови найняття керівника;
брати участь у вирішенні питання про виділення із складу підприємства одного чи кількох структурних підрозділів для створення нового підприємства;
приймати рішення про оренду підприємства, створення на основі трудового колективу органу для переходу на оренду і викупу підприємства. При частковому викупі майна підприємства трудовий колектив набуває права співвласника, а підприємство – статусу спільного. Після повного викупу підприємства трудовий колектив набуває прав колективного власника.
Повноваження трудового колективу всіх видів підприємств, де використовується наймана праця, реалізуються, якщо інше не передбачається статутом, загальними зборами (конференцією) та їх виборним органом, члени якого обираються таємним голосуванням на зборах (конференції) трудового колективу строком на 2-3 роки не менш як 2/3 голосів. Членів виборного органу не може бути звільнено з роботи або переведено на інші посади з ініціативи адміністрації підприємства без згоди відповідного виборного органу цього колективу. Це гарантія їх діяльності.
На підприємствах, які використовують найману працю, між власником (уповноваженим ним органом) і трудовим колективом повинен заключатися колективний договір. Останнім регулюються продуктивні, трудові і економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, а також питання охорони праці, спеціального розвитку, а якщо це передбачено статутом, то і участь робітників у використанні одержаного прибутку[4].
В усіх зовнішніх правовідносинах інтереси підприємства представляють його керівники. Згідно ст. 16 Закону України “Про підприємства в Україні” керівник підприємства наймається (призначається) власником або обирається власниками майна.
Підприємству притаманні такі характерні ознаки юридичної особи: організаційна єдність, майнова відокремленість, виступати у цивільному обороті від свого імені, здатність бути відповідачем або позивачем у суді, господарському суді чи третейському суді.
Класифікація підприємств
Законом України “Про підприємства в Україні” в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;
колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;
господарське товариство;
підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;
комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;
державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство10.
Приватним визначається підприємство, засноване на власності фізичної особи. З одного боку поняття “фізична особа” може означати, що засновником приватного підприємства може бути лише одна особа. Але звідси випливає питання про те, чи може бути засновником приватного підприємства однин з подружжя, якщо майно або грошові кошти, що є базою для створення підприємства, тобто переходять до його статутного фонду, є спільною сумісною власністю обох з подружжя. Якщо дотримуватися цієї позиції. то для створення приватного підприємства одним з подружжя можливо використати лише майно, набуте ним до вступу в шлюб.
З іншого боку, поняття “фізична особа” може тлумачитися як об'єднання фізичних осіб, тим самим лише відмежовуючи їх від юридичних осіб. У цьому разі виконавець робить наголос на тому, що засновником приватного підприємства можуть бути лише громадяни, а не юридичні особи. Із цього випливає, що приватне підприємство засновується на приватній власності осіб, що яких відносяться громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Спільну сумісну власність теж відносять до приватної власності.
Колективне підприємство – це підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації.
Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством12. Колективне підприємство може бути створено лише на базі існуючого підприємства, з яким працівники перебували у трудових відносинах.
За своєю правовою природою колективне сільськогосподарське підприємство є подібним до господарського товариства за винятком того, що до складу засновників (учасників) господарського товариства поряд із фізичними можуть входити і юридичні особи. Але умовою членства в колективному сільськогосподарському підприємстві, як і у колективному підприємстві в розумінні Закону України “Про підприємства в Україні”, залишається особиста участь у трудовій діяльності підприємства, чого законодавством не передбачено для засновників (учасників) господарських товариств.
Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України “Про підприємства в Україні” вищим керівним органом колективного підприємства є загальні збори (конференції) власників майна. Виконавчі функції з управлінню колективним підприємством здійснює правління16.
Базовим нормативним актом, що визначає поняття і види господарських товариств, правила створення і діяльності, а також їх правовий статус, є Закон України від 19 вересня 1991 р. №1578 – ХІІ “Про господарські товариства”. Порядок діяльності акціонерних товариств як одного з видів господарських товариств додатково врегульовано окремим блоком нормативних актів, пов’язаних із порядком випуску та обігу акцій – законами України від 18 червня 1991 р. №1201-ХІІ “Про цінні папери і фондову біржу”, від 30 жовтня 1996 р. №446/96-ВР “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, численними документами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Крім того, діяльність певних суб’єктів господарювання, що створюються в формі господарських, врегульовано спеціальними законодавчими актами. До таки, зокрема, належать корпоративні інвестиційні фонди, правовий статус яких встановлюється Законом України від 15 березня 2001 р. №2299-ІІІ “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”.
Згідно зі ст.1 Закону України “Про господарські товариства” господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Господарські товариства є одним із найбільш поширених видів підприємств в Україні. Демократичний характер управління господарськими товариствами, різноманітність їх форм та інші чинники зумовили поширення цих організаційно-правових форм і в світі. Адже, як показує досвід розвинутих зарубіжних країн, основна частка всієї реалізованої продукції (більше 96%) припадає саме на господарські товариства17.
Акціонерні товариства створюються і функціонують у двох видах: закриті та відкриті.
Закриті – це акціонерні товариства, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Ці товариства мають право випускати лише іменні акції.
Відкриті – це акціонерні товариства, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Ці товариства можуть випускати акції будь-яких видів – іменні та на пред’явника, привілейовані та прості.
Згідно зі ст. 50 Закону України “Про господарські товариства” товариством з обмеженою відповідальністю є товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Як і акціонерне товариство, воно діє на підставі статуту та установчого договору, що підписується учасниками до моменту створення товариства22.
Товариства з обмеженою відповідальністю є найбільш популярним видом господарських товариств як в Україні, так і за кордоном. У цій організаційно-правовій формі провадять свою діяльність як невеликі за обсягом господарські організації, так і крупні підприємства23.
Товариство з обмеженою відповідальністю є господарським товариством, учасники якого несуть відповідальність в межах їх внесків. Тобто під терміном “обмежена відповідальність” мається на увазі не обмеження відповідальності товариства як суб’єкта господарювання певними сумами коштів або майна, а саме обмеження відповідальності учасників товариства розміром внесків, що були ними зроблені. Власне ця обставина найбільш приваблює потенційних підприємців – шляхом створення товариства з обмеженою відповідальністю вони, так би мовити страхують себе від ризику погашати збитки (борги) фірми за рахунок додаткового майна всупереч своїй волі24.
Згідно зі ст. 65 Закону України від 19 вересня 1991 р. №1576-ХІІ “Про господарські товариства”, товариством з додатковою відповідальністю є товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. За ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р. №23-93 “Про довірчі товариства” виключно у формі товариства з додатковою відповідальністю можуть створюватися і діяти довірчі товариства.