Реферат: Підприємства як суб'єкти господарського права

Зміна командно-адміністративної моделі економіки ринковою моделлю призвело до виникнення в Україні специфічних суспільних відносин – підприємницьких. Їх сферою є процес здійснення економічно незалежним від держави суб’єктом – товаровиробником – діяльності, спрямованої на одержання прибутку в умовах конкуренції та вільного ціноутворення. Стара ж господарська система являла собою регламентацію діяльності державних підприємства, що знаходились в рамках жорсткого, директивного планування і планових господарських договірних відносин.

Підприємницькі відносини складають серцевину ринкової економіки. А головною ланкою, первинним осередком цих відносин виступає підприємство.

Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який володіє правами юридичної особи, вготовляє і реалізує продукцію, виконує роботи чи надає послуги, чи займається іншим видом діяльності згідно до законодавства.

Актуальність даної теми дослідження полягає в тому, що підприємство як господарюючий суб’єкт, на даному етапі становлення в Україні ринкових відносин, займає своє важливе місце на рядку з іншими суб’єктами підприємництва.

В даний час підприємства в Україні знаходяться в не найкращому фінансовому становищі. Це водночас є як наслідком, так і причиною існуючого на сьогодні економічного розвитку в Україні.

Проте, законодавством встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності підприємствами. Так, основним законодавчим актом, що визначає правовий статус підприємства є Закон України від 27 березня 1991 р. №887-ХІІ “Про підприємства в Україні”. Саме в цьому Законі визначено види і організаційні види підприємств, загальні правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, а також загальні положення щодо здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки.

Поряд з цим законом існує і діє система різних нормативно-правових актів, що регулюють різного роду питання стосовно діяльності підприємств. Так, зокрема, такими законодавчими актами є: Закон України від 7 лютого 1991 р. №698-ХІІ “Про підприємництво”, Закону України від 19 вересня 1991 р. №1576-ХІІ “Про господарські товариства”, Закон України від 1 червня 2000 р. №1775-ІІІ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, Закон України від 23 березня 1996 р. №98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, та інші нормативні та підзаконні акти чинного законодавства.

Також, слід зазначити, що окремі питання, які виникають з приводу діяльності підприємств визначаються Цивільним кодексом України (регулювання договірних відносин підприємств), Господарським процесуальним кодексом України (наприклад, щодо вирішення спорів), Кодексом Законів про працю (щодо врегулювання питань по трудових відносинах працівників підприємств).

Оскільки за сучасних умов діяльність підприємства потребує детального законодавчого регулювання, що в свою чергу покликане сприяти подальшому розвитку його різних форм, а відповідно і економіки України в цілому. Ефективність діяльності підприємств значною мірою залежить саме від опрацювання, засвоєння та реалізації на практиці тих правових норм, які визначають права та обов’язки підприємства, специфіку видів підприємства, зумовлену різноманіттям форм власності, сфер діяльності та іншими численними чинниками.

Тому вважаю за необхідне звернути увагу на неузгодженість чинних правових норм, а також на ті правові аспекти відносин, що недостатньо врегульовані законодавчими актами, проте реально виникають на практиці.

Поняття та ознаки підприємства

Підприємство створюється у відповідності з рішенням власника уповноваженого їм органа підприємства – засновника, організації або рішенням трудового колективу у випадках і в порядку, передбачених діючим законодавством. При цьому необхідно дотримувати визначний порядок. Так, в передбачених антимонопольним законодавством України випадках рішення про здійснення підприємства приймаються за узгодженням з Антимонопольним комітетом України. Підприємство може бути створено в результаті примусового поділу другого підприємства-монополіста за рішенням Антимонопольного комітету України.

Підприємство може бути створено в результаті реорганізації, в тому числі шляхом виділення із складу діючого підприємства, організації одного чи декількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об’єднань за рішенням їх трудових колективів. В останньому випадку здійснення підприємства можливе тільки з згодою власника або уповноваженого ним органу. Трудовий колектив не може диктувати власнику свої умови і нав’язувати свої рішення про здійснення підприємства. При здійсненні підприємства шляхом виділення за ним зберігаються обов’язки перед виділеним його підприємством, а також, за заключними договорами з контрактами в відповідності з розпреділеним балансом і спеціалізацією. Таке право прийняття називається сингулярним.

Створене підприємство підлягає державній реєстрації і з моменту одержання свідоцтва про реєстрацію одержує права юридичної особи. Однак фактично, підприємницька правосуб’єктивність набувається перманентними діями. Так, юридична особа може заключати згоду тільки з моменту дозволеної легалізації, необхідним елементом якого є одержання особистої печатки, а розрахунки в безготівковій формі проводить тільки з моменту відкриття рахунку в банку. Займатися видами діяльності, які належать ліцензуванню і патентуванню, підприємство може тільки після одержання відповідних ліцензій і патентів. У випадку зупинення дії останніх, правосуб’єктність обмежується.

Як правило, підприємство створене з діючих на основі внутрішнього господарського розрахунку виробничих підрозділів, а також апарата управління. В теорії господарського права вони одержали назву функціональних підрозділів. Підприємство може створювати допоміжні підрозділи[1].

Основним законодавчим актом, що визначає правовий статус підприємства, є Закон України від 27 березня 1991 р. №887-ХІІ “Про підприємства в Україні”. Саме в цьому Законів визначено види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, а також загальні положення щодо здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки[2].

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про підприємства в Україні” підприємство – це статутний самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку за своїм найменуванням, а також знаки для товарів і послуг.

У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги[3].

Підприємство є самостійним суб’єктом права. Самостійність підприємства, як і будь-якого іншого суб’єкта підприємницької діяльності, означає його комерційну свободу.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України “Про підприємства в Україні” підприємство при здійсненні господарської та іншої діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України. Підприємство (крім казенного) самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, що виробляється, на роботи, послуги та з необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів. Воно є вільним у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При цьому за загальним правилом підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, - за державними цінами і тарифами.

Вищим керівним органом колективного підприємства є загальні збори (конференція) власників майна. Виконавчі функції по управлінню колективним підприємством здійснює правління.

Правління підприємства, якщо інше не передбачено статутом, обирається власником майна на загальних зборах таємним голосуванням на альтернативній основі. Повноваження правління визначається статутом. Правління обирає зі свого складу голову і його заступників або їх роль виконують почергово всі члени правління.

Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Згідно Закону України “Про трудовий колектив” трудовий колектив підприємства створений із фізичний осіб, які у відповідності з трудовим договором (контрактом) приймає участь в його діяльності. Трудовий колектив підприємства з правом найму робочої сили уповноважений:

розглядати і затверджувати проект колективного договору;

розглядати і вирішувати у відповідності з установчими документами підприємства питання самоврядування трудового колективу;

визначати і затверджувати перелік і порядок надання працівникам підприємства соціальних пільг;

приймати участь в матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці, заохочує винахідницьку і раціоналізаторську діяльність, порушує клопотання про представлення працівників до державних нагород;