Реферат: Ренесанс

Трохи більше року працював молодий майстер над ескізами розписів, а тим часом дедалі більше чарував суворого й гнівливого Юлія та його далеких від святості кардиналів і придворних своєю чемністю, люб’язністю, вмінням розуміти будь-якого співрозмов-ника.

Та ось 1508 року розписи попередників Рафаеля у ватіканських станцах були безжалістно знищені, і він приступив до роботи (слід віддати йому належне: фрески свого вчителя Перуджино він пощадив).

Те, що намалював Рафаель за три роки на стінах папського кабінету (станца підписів), поряд з розписами Мікеланджело у Сікстинській капелі стало класикою монументального живопису часів Високого ренесансу. З найвищою можливою досконалістю Рафаель розв’язав проблему синтезу мистецтв, яка хвилює нас і сьогодні. На стінах станци ми можемо побачити багатофігурні композиції, присвячені теології (”Диспут”), філософії (“Афінська школа”), поезії (“Парнас”), та алегоричні постаті - уособлення справедливого законодавства (Мудрість, Міра, Сила), все це завдяки Юлію ІІ процвітає у Ватікані, всім цим він оточений, коли працює, підписує офіційні папери.

1513 року войовничій і суворий Юлій помер. Новим папою під Ім’ям Лева Х став кардинал Медічі, великий життєлюб та веселун, син знаменитого правителя Флоренції Лоренцо Пишного. Крім інших численних праць, додалися Рафаелеві нові: брати участь у папських розвагах, ммалювати декорації до комедійних вистав, після смерті Браманте відати будівництвом собору св. Петра, керувати археологічними розкопками у Римі, реставрацією античних пам’яток. Розписи ватіканських станц за ескізами Рафаеля тепер виконували його учні, в числі яких були: видатний художник Джуліо Романо, вони ж розписали палац Агостіно Кіджі, відкриті галереї - лоджиї у Ватикані, малювали вівтарні образи за начерками вчителя.

Славнозвісна “Сикстинська мадонна” (Дрезденська калерея) - вершина творчості Рафаеля - схожа обличчям на жінку, яку кохав Рафаель, але наділена іншею душею.

“Сікстинська мадонна” силою свого впливу на глядача перевершує всіх інших мадон, будь-коли створених, не виключаючи й мальованих чарівним пензлем Рафаеля. Наївною, і саме своєю наївністю зворушливою, порівняно з нею здається “Мадонна Констебіліте”. Рафаель, ще далеко не стара людина, далеко не естетичного побуту, створив картину, гідну мудрого філософа - людинолюба.

Довгий час нікому не спадало на думку, чoму, перебуваючи в зениті своєї слави, переобтяжений замовленнями папи, кардиналів, королів, фінансових магнатів, геніальний художник написав свій кращий твір на замовлення “чорних монахів” далекого від Рима провінціального містечка П’яченци, чому поряд з мадонною намалював він саме святих Сікста та Варвару, - це теж не зовсім ясно допитливому глядачеві. А справа в тому, що “Сікстинська мадонна” створювалася як не вівтарний образ для собору П’яченци. Мала вона висіти над місцем поховання благодійника Рафаеля - Юлія ІІ. Ось чому тіара, яку зняв святий Сікст, покровитель роду Роверо, перед мадонною, увінчана жолудем - гербовим знаком Юлія, ось чому рисами обличчя Сікст дещо нагадує Юлія, ось чому рисами обличчя Сікст дещо нагадує Юлія, ось чому явилася йому мадонна із святою Варварою, яка за повір’ям, полегшує муки вмираючих. Нарешті, завіса і постаті ангеляток, що виглядають з-під нижнього краю полотна, є властивими деталями ренесансних скульптурних надгробків.

У який спосіб опинився в П’яченці шедевр з шедеврів геніального живописця, лишається гадати і думати. Через якихось два - три роки після його створення несподівано для учнів і друзів Рафаель помер. Папа незадовго перед тим обіцяв йому кардинальску шапку, Бібієна настирливо сватав свою родичку. У заповіті хуожник передусім подбав про матеріальне забеспечення жінки, яку кохав і яка надихнула його на створення “Сікстинської мадонни”.

З 1754 року найліпша з мадон Рафаеля оселилася у Дрездені (її придбав король Август ІІІ за суму, значно меншу, ніж була сплачена за “Мадонну Констабіле”). Перед цією картиною схилялися такі видатні особи як: В.Жуковський, О.Пушкін, М.Гоголь, В.Белінський, О.Герцен, О.Іванов, В.Суриков та багато людей у всьому світі.

Література:

1.Енциклопедія.

2. Майстри світового мистецтва, К., “Мистецтво”, 1991р.

Мадонна дель Грандучи 1505

Мадонна Конестабіле 1504

«Ла Мута» 1507

Свята родина 1507-1508