Реферат: Мистецтво розпису в Україні

Ровесником Андріївської церкви був Святогорський собор у Львові. Його будова велася від 1744 по 1746 р. Проектом і головним будівничим був німець Бернард Мердер.

Після химерного стилю рококо прийшов класичний стиль, який утримався на Україні до середини ХІХ віку.

Серед відомих монументалістів ХІХ віку слід згадати Луку Доминського, уродженця Білої Церкви. Був він стипендіатом Львівського митрополита Лева Шептицього. Він вдало розмалював іконостас Святогорського собору, зробив окремі настінні розписи в церквах Львова.

Остап Білявський, родом з Бережащини також славився як один із восьми найвідоміших малярів Львівського цеху. Він залишив нащадкам безцінні розписи церков у Крехові, Добрянах, Львові, Римі. Свій своєрідний стиль в монументальному живописі залишили Василь Береза, Микола Теренський, Юлій Коссак, Рафаїл Яхимович, Рафаїл Гадзевич.

Славним і авторитетним в царині настінного розпису був Василь Кричевський.

В 1918 році в Києві було скликано мистецький з'їзд Українських художників і ретроспективну виставку. Домінували твори на цій виставці П.Холодного, В.Кричевського, О.Судомора, К.Трохименка, Ю.Михайлова.

В листопаді 1919 р. в залах Національного музею м.Львова було відкрито "Виставку сучасного малярства Галичини". Брали в ній участь і художники-монументалісти Корнило Устиянович, Теофіл Копистенський, Василь Крижанівський, Сергій Тимошенко. Чимало попрацювали вони у створенні настінних розписів у будівлях і церквах Галичини. В величних храмах, залах, вестибюлях, фоє народних домів, палацах культури, театрах та інших громадських спорудах часто можна побачити написані безпосередньо на стіні різноманітні сюжетні монументальні картини. Саме такі розписи є важливою частиною монументального мистецтва.

Всесвітню славу здобули розписи Успенського собору у м.Володимирі Андрія Рубльова, Сикстинська капела в Римі Мікеланджело, розписи храмів художником Рафаелем. А скільки таланту вкладено в настінний розпис громадських споруд художниками-монументалістами ХХ віку: мексіканцями Х.Ороско, Д.Рівери, Д.Сікейросом, швейцарцем Х.Ерні, американцем А.Рефрежьє, радянськими художниками А.Дейнекою, П.Коріним, Е.Лансере, В.Фаворським.

Українські художники сьогодення також внесли свій посильний вклад у розвиток монументального живопису, зокрема Е.Богач, С.Одайник, А.Мельник, Л.Муравєв, Н.Стороженко, В.Пасивенко.

Висновок

У своїй щоденній роботі я буду використовувати методи досвідчених викладачів нашого коледжу - членів Спілки художників України Василя Андрушка, Мирослава Ясінського, М.Білоуса, М.Ходака. Їхні уроки були дуже цікавими, змістовними. Вони навчали нас і виховували. Ці уроки я буду пам'ятати, як такі, що давали поштовх до життя, до творення, будили думку, пошук. Я вдячний їм буду довічно.

Література

1. Образотворче мистецтво. - 1985.

2. Українські монументалісти: від кількості до якості. - "Декоративне мистецтво", 1985.

3. Лебедева В.Є. Радянське монументальне мистецтво -

1985.

4. Художники-монументалісти сучасного Харкова // Журнал "Образотворче мистецтво". - № 5, 1981.

5. Монументально-декоративне мистецтво в епоху НТР // Журнал "Образотворче мистецтво". - № 3, 1981.