Реферат: Система формування вокально-хорових навиків

а в другому .

Друга ритмічна трудність зустрічається у виконанні

нот. Часто діти замість двох нот співають одну ;

“Новорічна” А. Філіпенка, “Струмок” А. Штогаренка і інші. Щоб добитися чіткого ритму під час виконання пісні, слід звертати увагу і на паузи. Для досягнення ансамблю у співі необхідно одноразово і однаково виконувати динамічні відтінки (динамічний ансамбль). Також велике значення у виробленні ансамблю мають пісні на два голоси. Тут необхідно добиватися рівної сили звучання обох голосів.

Ансамбль має такі різновиди:

Унісонний або частковий – це ансамбль окремої хорової партії. Ця форма своїм завданням має виробити злиту звукову лінію.

Половинний ансамбль – це ансамбль однорідних хорових груп. Наприклад, партія soprano і alt складають ансамбль групи жіночих голосів; партія tenor і bas складають ансамбль групи чоловічих голосів.

Неповний ансамбль – це з’єднання різнорідних хорових груп: SAT, ATB, STB, SAB.

Повний ансамбль або загальний – це з’єднання всіх груп хорового колективу. В ньому має бути досягнута цілковита звукова і динамічна рівновага.

Природний ансамбль – всі співаки використовують природні нюанси, відповідно до теситури, в якій вони співають, або природний ансамбль – це рівномірне використання регістрів кожної голосової партії. Для різних ділянок дитячого (і людського взагалі) голосу існують цілком природні нюанси: для нижніх звуків soprano природний нюанс р або рр; для середньої ділянки середньою буде середня сила – mf; для верхньої – f. Отже, коли співаки користуються природним нюансом, такий ансамбль буде природнім.

Штучний ансамбль – це ансамбль, коли одна чи всі партії хору повинні співати з динамікою, яка не відповідає даній теситурі. Використання, наприклад, нюансу р на високих звуках даного голосу вимагає від хору значно більшої майстерності. Такий неприродний нюанс буде штучним. Штучний ансамбль можна ще трактувати, як порушення рівномірного використання регістрів кожної хорової партії.

(Регістр – частина звукоряду, ряд його сусідніх звуків, об’єднаних тембровою єдністю).

Висновок.

Долю багатьох поколінь вигойдала, опромінила наша мудра й схвильована пісня. Завдання кожного вчителя – це виховати у дітей любов до рідної пісні.

У Карпатах, як і на всій Україні, пісня є і святом душі, і мужнім буднем її. В піснях історія народу з давніх-давен аж до наших днів, доля простої людини, що піднеслася над звичайністю своєю мрією, що утвердила вільну мрію на рідній землі.

Створювали ці перлини пісенного мистецтва упродовж тисячоліть, переважно селяни. В них зафіксовано народну мудрість, знання й досвід громадсько-політичного життя й суспільного виробництва, здобутки в галузі матеріальної і духовної культури. Пісні відіграють важливу морально-етичну роль у житті народу.

Виховний процес на уроці з питань збагачення знань повинен проходити дуже цікаво. Бажано, щоб кімната в якій проводяться уроки музики була відповідно обладнана (плакати з зображенням співочої постави, портрети композиторів, пісенний репертуар, який включений у програму, крилаті вислови про музику, різні правила співу, нотна дошка, музичні інструменти, шафа для зберігання нотної, методичної та хорової літератури, програвач, грамплатівки тощо).

Література:

А. Захаров “Вокально-хорове виховання”, ст.3;

М. Гордійчук “Співи та музика”, ст.9-21;

О. Г. Раввіонов “Методика хорового співу в школі”, ст.21;

Л. Й. Височанська, В. А. Уманець “Музика і співи”, ст.5;

Л. Н. Іванюшенко “Уроки музики в ІІІ класі”, ст.8.